У суботу 31 жовтня в НТУУ «КПІ» відбувся науково-практичний семінар «Впровадження інноваційної моделі високотехнологічної економіки України».
Його організаторами виступили Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, НТУУ "КПІ", Інститут прикладного системного аналізу МОН України та НАН України.
Співголовували на засіданні ректор НТУУ «КПІ» академік НАН України Михайло Згуровський та заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Руслан Корж.
У семінарі також узяли участь директор Департаменту розвитку інновацій та інтелектуальної власності Мінекономрозвитку Олена Мініч, радники міністра Сергій Веретюк і Олег Яковенко, заступник проректора НТУУ «КПІ» з наукової роботи Віталій Котовський, керуючий партнер компанії «ILend Management» Богдан Андрійцев, радник Глави Адміністрації Президента України, засновник Фонду ім. академіка В.Михалевича Микола Петренко, заступник директора з наукової роботи Інституту прикладного системного аналізу НТУУ «КПІ» Наталія Панкратова; директор Світового центру даних «Геоінформатика та сталий розвиток» Костянтин Єфремов та інші.
Дві сесії семінару – «Форсайт економіки України на середньострокову (до 2020 року) і довгострокову (до 2030 року) перспективи» і «Розвиток високотехнологічних систем в Україні на прикладі Наукового парку «Київська політехніка» – були присвячені питанням дуже тісно взаємомопов’язаним. Бо без зміни економічної моделі майбутнє нашої держави, як це абсолютно чітко продемонстрували результати роботи з передбачення (форсайту) розвитку економіки України, може бути дуже сумним. Дослідження це під керівництвом академіка Згуровського виконували фахівці Світового центру даних «Геоінформатика та сталий розвиток» Міжнародної Ради з науки (ISCU), який працює при НТУУ «КПІ», та Інституту прикладного системного аналізу.
Дослідження було присвячені саме форсайту, тобто передбаченню, а не прогнозу розвитку української економіки, оскільки, як підкреслив Михайло Згуровський, нині наша країна переживає період зламу старої соціоекономічної системи, відтак неможливо застосовувати звичайні методи прогнозування. «Ми не можемо переносити тренди минулого на майбутнє, як це робиться при застосуванні методики прогнозування, – зауважив він. – Тому слід застосовувати зовсім інші методи – методи форсайту, або передбачення. Вони дозволяють представити майбутнє, що не може бути інтерпретованим, як звичайне продовження минулого, оскільки це майбутнє набуває принципово нового змісту, форми і структури».
Форсайт робився на два часових відтинка – до 2020 і до 2030 років. Було розглянуто по чотири сценарії на кожен період. Скажімо, на перший з них передбачено 1) «оптимістичний» хід розвитку економіки держави; 2) варіант «консервування кризи»; 3) «суверенного дефолту» та 4) «колапсу». Звісно, сценарії розвитку до 2030 року є безпосереднім продовженням того, що відбуватиметься в найближчі п’ять років.
Результати дослідження засвідчили, що українська економіка вже не в змозі розвиватися в рамках структури, що складалася в Україні впродовж багатьох десятиліть ХХ століття, і ґрунтуватися на застарілих технологіях, впроваджених на підприємствах здебільшого сировинно-переробного циклу. Тим більше в сьогоднішніх умовах, коли держава не контролює певні свої території і з економічної діяльності виведено значну кількість підприємств та робочої сили. У зв’язку з цим, у міжнародній кооперації праці українська економіка мусить знайти для себе інші сфери за тими кластерами, за якими вона має географічні, ресурсні та людські переваги. Тож безальтернативним є перехід економіки на високотехнологічні рейки. При цьому держава має робити ставку на якісний людський капітал. Відтак слід орієнтуватися на розвиток сучасної освіти, включення в реальну економіку досягнень науки і залучення до цієї сув’язі високотехнологічного бізнесу.
Не обійшли науковці своєю увагою й критичних чинників, яки найбільше гальмують розвиток економіки. Це існування тіньового сектора, величезні масштаби корупції та контрабанди, високі відсотки пенсійного навантаження на бюджет, зростання коштів, які йдуть на обслуговування державного боргу; енергомісткість ВВП України.
Однак є у нашої країни і низка конкурентних переваг, що можуть позитивно вплинути на розвиток її економіки. Це, насамперед, доволі висока якість освітньої системи, якість математичної та природничої підготовки тощо. Тобто, насамперед, знов-таки, людській капітал.
Звичайно, метою цього дослідження була побудова такого плану розвитку економіки України, який би забезпечував на середньостроковому часовому горизонті (2015 – 2020 рр.) її сталості, а на довгостроковому – її сталого розвитку. Тож його автори виявили і описали галузі, що можуть стати головними драйверами, або локомотивами такого розвитку. Це аграрний сектор, військово-промисловий комплекс, інформаційно-комунікаційні технології, створення нових речовин і матеріалів, нанотехнології, високотехнологічне машинобудування та інші – усього десять позицій. Визначено і орієнтири для високотехнологічного розвитку країни на обраних часових горизонтах. Але для їх досягнення потрібна кардинальна зміна самих принципів функціонування економіки.
Певною моделлю реалізації таких оновлених принципів на практиці може слугувати інноваційна екосистема, що її створено в НТУУ «КПІ». Це модель включення в економіку досягнень науки та освіти за допомогою і безпосередньою участю високотехнологічного бізнесу
Про її продуктивність свідчать результати конкурсу інноваційних проектів «Sikorsky Challenge 2015», який вже вчетверте проведено в НТУУ «КПІ»: автори конкурсних проектів, які визнано кращими, уклали угоди з інвестиційними компаніями і венчурними фондами на загальну суму в більш як 570 млн. гривень, тобто $ 26 млн.! Причому жодної копійчини від державних структур у цих інвестиціях немає.
Представники Мінекономрозвитку також представили учасникам семінару свої напрацювання в напрямі реформування вітчизняної економіки, які ґрунтуються на «економіці знань». Себто за своєю концепцією вони практично стовідсотково збігаються з баченням фахівців КПІ.
Докладну презентацію проекту «Хай-тек стратегія для України» зробила директор Департаменту розвитку інновацій та інтелектуальної власності міністерства Олена Мініч. Ця стратегія так само, як і ті пропозиції, що їх розробили київські політехніки, базується на визначенні способів трансформації вітчизняної економіки від низькотехнологічних моделей до інноваційної. Її розробники також визначили основні галузі, що можуть стати локомотивами перетворень (щоправда їх, на думку міністерства, менше – всього п’ять), і навіть надали своє бачення сучасної інноваційно-венчурної екосистеми (але вже в масштабах усієї країни), та визначили чинники для пришвидшення впровадження її у життя.
Йшла на семінарі мова і про роль держави в інноваційних перетвореннях економіки та у процесі впровадження нових моделей співпраці освіти, науки і бізнесу. Чи, радше, про те, що держава має стати четвертим учасником цього процесу, створюючи для нього умови і даючи цьому рухові, як висловився Михайло Згуровський, «зелене політичне світло».
«Інноваційність та високотехнологічні галузі для нашого міністерства є пріоритетами. І я бачу, що наші погляди в цьому повністю збігаються, – підбив підсумки зустрічі Руслан Корж. – Тож давайте надалі тісніше співпрацювати. Сьогодні у нас відправна точка цього співробітництва. Я сподіваюся, що найближчим часом ми зможемо побачити і її практичні результати».
А насамкінець учасники семінару домовилися, що матеріали, підготовлені в КПІ, а також інформацію про досвід університету у створенні інноваційного екосередовища та залученні інвестицій делегація Мінекономрозвитку та торгівлі використає на Українсько-французькому бізнес-форумі, який проходитиме в Парижі у листопаді цього року, та при підготовці відповідних державних програм.