Державний політехнічний музей при КПІ ім. Ігоря Сікорського відомий далеко за межами університету. Менше людей бували в дуже цікавому Методичному кабінеті-музеї художнього литва Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання імені Є.О.Патона КПІ. Створив його видатний вчений, корифей науки про ливарну форму, академік Міжнародної інженерної академії, заслужений професор КПІ Степан Пантелійович Дорошенко. З 1974 по 1991 рік він очолював кафедру ливарного виробництва, створену, до речі, майже століття тому – у 1925 році. Музей цей розміщено в кабінеті № 409 9-го корпусу, у якому колись С.П. Дорошенко працював.
Офіційні заслуги професора Дорошенка добре відомі. Серед учених колишнього СРСР він займав третє місце за кількістю наукових публікацій – мав їх понад 700, у тому числі видав більше ніж 50 книг і брошур. Його книги "Получение отливок без пригара в песчаных формах", "Формовочные материалы и смеси" було видано в Японії, Китаї, Чехії, а наукові статті та доповіді опубліковано у більше ніж 50 країнах світу. Під його керівництвом захищено 27 кандидатських та 4 докторських дисертації. І це ще не весь перелік його досягнень.
Цифри свідчать лише про одне – він повною мірою присвятив себе улюбленій справі – ливарному виробництву. У своїй книзі "Древняя и всегда молодая профессия", адресованій молоді, професор писав: "Із багатьох професій треба вибрати ту, яка тобі подобається, якнайбільше розкриє і розвине твої здібності, зробить роботу цікавою і радісною, а тебе – щасливим. Такій професії будеш віддавати свою душу, у тебе буде єдина потреба – її вдосконалювати. Адже щастя – це займатися все життя улюбленою справою і бачити, що вона приносить користь людям и примножує багатство і славу нашої Батьківщини".
Саме такий вибір зробив свого часу Степан Пантелійович і допомагав його робити іншим. Досконало володіючи суворою мовою науково-дослідницьких праць, він захопливо розповідав про ливарне виробництво у художній формі, зрозумілій для майбутніх вступників. Чотири книги про ливарну професію цікаво читати навіть далеким від точних наук людям.
Понад сорок років тому професор С.П. Дорошенко стояв біля джерел першої студентської олімпіади з ливарного виробництва – змагання студентів закладів вищої освіти, яке щорічно проводиться до сьогодні.
І саме він став засновником музею ливарного виробництва в КПІ. Ідею створення такого музею професор Дорошенко висловив у 1991 році, коли в новому навчальному корпусі №9 було облаштовано ливарну лабораторію, а будівлю "старої" ливарної лабораторії було зачинено і реорганізовано в Державний політехнічний музей при КПІ.
Професор завжди вірив, що наполегливість обов'язково принесе свої результати… На будівлі "старої" лабораторії (корпус №6 КПІ) з'явилася табличка про те, що це пам'ятка архітектури, яка охороняється законом. Невдовзі там почав працювати Політехнічний музей, у якому, до речі, можна побачити й стару вагранку, у якій плавили чавун ще вчителі наших вчителів.
Художньому литву професор С.П. Дорошенко завжди приділяв особливу увагу. Він опублікував понад 100 праць, присвячених як безпосередньо унікальним художнім витворам, так і невідомим або ж забутим їхнім авторам. Професор завжди знаходив такі історії, про які мало хто чув. Завдяки його публікаціям, зокрема в журналі "Метал і лиття України", ми дізналися про нові важливі факти про відомих та невідомих скульпторів та ливарників.
Любов до ливарного виробництва спонукала Степана Пантелійовича до створення власної колекції художнього литва. До неї увійшли тільки унікальні та найцікавіші з художнього, а часто й з технологічного погляду, твори. Переважна частина колекції – це зразки відомого на весь світ Каслінського литва, також є багато різноманітних литих сувенірів із багатьох дальніх країн, де виступав з лекціями і доповідями С.П.Дорошенко. Її професор почав збирати на початку 60-х років ХХ ст. Більшість експонатів придбав сам, іноді також просив співробітників і друзів привезти щось особливе з відряджень у різні регіони колишнього союзу.
Остання монографія професора "Опоки ливарні" вийшла у грудні 2008 року, а 5 лютого 2009 року професора не стало. За заповітом, Степан Пантелійович усю свою колекцію художнього литва і унікальну бібліотеку передав рідній кафедрі ливарного виробництва.
Бібліографічний список вміщує понад 2000 книг – такий само обсяг, до речі, мала перша кафедральна бібліотека 1935 року. Але ще більше вражає його колекція художнього литва, яка налічує більше ніж 200 позицій.
Музей художнього литва розміщується в кабінеті 409-9 професора Дорошенка. Його почали організовувати ще за його життя, але побачити кабінет готовим він так і не встиг.
Офіційне відкриття музею відбулося у 2010 році, але ще до цього в ньому було проведено декілька екскурсій. В НН ІМЗ зародилася нова традиція – з експонатами музею професора знайомлять студентів усіх спеціальностей.
Тут є багато чого: сцени з народного побуту, картини героїчної боротьби в роки Другої світової війни, забавні персонажі мультиплікаційних фільмів, літературні герої тощо.
Тут представлено витвори із чавуну, бронзи, сталі, алюмінієвих, цинкових, олов'яних, титанових сплавів. Але основу складають технологічно складні чавунні вироби (Каслінське литво). Як говорив професор, справжній ливарник – то є митець, художник, який не може не захоплюватися творами людських рук.
Де б не бував професор Дорошенко, найкращим для себе сувеніром вважав художні литі вироби. Так у його колекції з'явилися ажурні литі тарілочки, медалі, пам'ятні знаки всіляких конференцій з Чехії, Румунії, Німеччини, Польщі, Куби, Китаю та інших країн.
Деякі з виробів настільки технологічно складні, що серед фахівців викликають дискусії щодо способів і технологічних прийомів їх виготовлення. Інші – навпаки, здаються доволі простими, але при цьому мають високу художню цінність і ще раз підкреслюють бездоганний смак колекціонера і красу нашої професії.
Низку виливків присвячено видатним постатям, зокрема Т.Г. Шевченку. Також представлено копії і макети відомих литих вуличних пам'ятників, збройну експозицію.
Варто зауважити, що деякі вироби з колекції професора ще за його життя використовувалися в практичному курсі художнього литва для студентів.
Особливим експонатом колекції є знаменитий Дон Кіхот масою 19 кілограмів і висотою 730 мм – його Степану Пантелійовичу подарували співробітники кафедри на 50-річний ювілей.
Музею художнього литва вже понад десять років. Книга відвідувачів поступово наповнюється зворушливими та захопленими відгуками та побажаннями різними мовами світу. Колектив кафедри ливарного виробництва із задоволенням чекає на нових гостей. Будемо раді познайомити всіх з величним світом художнього литва і талантом видатного вченого-ливарника С.П. Дорошенка.
Кафедра не зупиняється на цьому. Наші майстри і студенти поповнюють свій досвід і набувають нових навичок, власними руками відтворюють подібні вироби. Крім того, це саме вони робили виливки багатьох пам'ятників видатним конструкторам і вченим, життя і діяльність яких були пов'язані з КПІ, і які тепер прикрасили університетський кампус. Адже мистецтво – це на віки, а вироби в металі – це вічність.
Музей художнього литва
У Київській політехніці на базі кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів ІМЗ ім. Є. О. Патона діє музей художнього литва. Він розташований на четвертому поверсі в кабінеті професора Степана Дорошенка.
Колекція нараховує понад триста експонатів із різних видів металів. Це вироби художнього литва з чавуну, титану, бронзи й алюмінієвих сплавів.
Кожен охочий може завітати до музею та переглянути колекцію.
Адреса: 03056б м. Київ – 56,
вул. Політехнічна 35, корпус №9, кім. 416
тел.: +38(044)-204-82-16