Народився В.Л. Кирпичов 1845 року в Петербурзі в сім'ї викладача математики військового училища. Закінчив Полоцький кадетський корпус, потім Михайлівське артилерійське училище, два роки служив у Кронштадтській фортечній артилерії.

У 1868 р. В.Л.Кирпичов блискуче закінчив Михайлівську артилерійську академію. З 1869 р. почав читати в ній курс опору матеріалів. У 1873 р. стажувався за кордоном. У Гейдельберзі слухав курс експериментальної та теоретичної фізики Г.Р. Кірхгофа. Потім знайомився з машинобудівними заводами і гідротехнічними спорудами в Німеччині, Бельгії, Швейцарії. Пізніше працював під керівництвом В.Томсона і Дж.К. Максвелла.

У 1876 р. В.Л. Кирпичов став професором Петербурзького технологічного інституту. У 70-ті роки розпочав роботу над курсом опору матеріалів, який неодноразово переробляв, доповнював і видавав літографічним способом. У цьому курсі дуже вдало поєдналися теоретичні узагальнення з практичними рекомендаціями і прикладами. Цей курс широко розійшовся, що надало його автору надзвичайної популярності серед російських інженерів і техніків.

У 1885 р. В.Л. Кирпичову доручили організувати в Харкові другий (після Петербурзького) в Російській Імперії практичний технологічний інститут. Віктор Львович блискуче виконав доручення. Під його керівництвом Харківський технологічний інститут швидко завоював високу репутацію.

На початку 1898 р. В.Л. Кирпичов організовує Київський політехнічний інститут і очолює його до 1902 р. В організацію КПІ він поклав принцип поєднання теоретичної підготовки з лабораторними заняттями й виробничою практикою, на той час нетиповий. Велику увагу приділяв розвиткові у майбутніх інженерів навичок самостійної творчої роботи. Восени 1900 р. після закінчення будівництва головного корпусу почав організовувати механічну лабораторію, підпорядковану директорові інституту.

В 1902 р., у зв'язку зі студентськими страйками, після яких студенти першого курсу були відраховані, інститут був закритий до осені. Ці події негативно вплинули на здоров'я В.Л. Кирпичова. Він відмовляється від посади директора і переїжджає до Петербурга, де у вересні 1902 р. його призначають членом ради міністра фінансів, а навесні 1903 р. – головою будівельної комісії Петербурзького політехнічного інституту. До кінця своїх днів він читає курси лекцій з прикладної та будівельної механіки. У 1913 р. В.Л. Кирпичова не стало.

Праці В.Л. Кирпичова, присвячені різним проблемам опору матеріалів, механіки та основам конструювання машин, увійшли до золотого фонду вітчизняної технічної літератури. Загальне визнання отримав його підручник у двох частинах “Опір матеріалів” та лекції з цього предмету. Велике значення для розвитку науки та техніки мала створена В.Л. Кирпичовим теорія подібностей. У монографії “Оптическое изучение упругих деформаций” (1913) він прозорливо вказував на перспективність використання оптичних методів вивчення пружних деформацій. Зразком ясного і популярного викладу найскладніших питань теоретичної механіки є його книга “Беседы о механике”, яка вийшла друком у 1907 р., а пізніше перевидавалася чотири рази (востаннє – у 1951 р.)

Значний вклад В.Л. Кирпичов вніс у розвиток машинобудування. У своїй фундаментальній роботі “Машиностроение в России” (1884) він наголошував, що тільки успішний розвиток машинобудування є основою будь-якої високорозвиненої країни. Свою останню роботу вчений назвав “Об усталости металлов”, де він показав важливість, складність та багатогранність цієї проблеми.

Поряд зі спеціальними статтями В.Л.Кирпичов залишив ряд робіт, присвячених загальним питанням інженерної праці та освіти. “КП” публікував два роки тому (№39 за 2003 р.) скорочений варіант статті В.Л.Кирпичова «Значение фантазии для инженеров» (зараз із цією статтею можна ознайомитися на сайті нашого університету). Надзвичайно цікаві і важливі думки В.Л.Кирпичов висловив у промові при відкритті КПІ “Vivat, crescat, floreat!” (Живи, розвивайся, процвітай!), великий фрагмент якої публікується нижче.

До речі, і стаття і промова публікувалися, відповідно, у 1903 та 1913 рр. Пізніше не перевидавалися. А у В.Л.Кирпичова є ще й інші – теж надзвичайно глибокі і змістовні статті які, без сумніву, будуть цікаві і корисні широкому колу читачів. Можливо, наші механіки разом з поліграфістами перевидадуть ці статті в невеличкому збірнику. А може, варто перевидати і “Беседы о механике”? Духовна спадщина першого ректора КПІ має слугувати вихованню нових поколінь політехніків!

В. Миколаєнко