"Кобзар" із Женеви

Женевський «Кобзарь» Тараса ШевченкаЗ-поміж безлічі видань "Кобзаря" Т.Г. Шевченка привертає увагу перше його мініатюрне видання, видруковане в Женеві 1878 року, форматом   55 х 85 мм українською мовою, тиражем 1000 прим. у друкарні "Громади". Друкарня ця була заснована М.П.Драгомановим, який, емігрувавши з Російської імперії, активно займався виданнями позацензурних творів українських учених та письменників. Його альманах "Громада", що мав 5 випусків за 1878–1882 рр., став відомим суспільно-політичним виданням за кордоном. У ньому популяризувалися твори Панаса Мирного, Т. Шевченка, М. Павлика, С. Подолинського, Ф. Вовка, М. Драгоманова, І. Франка та інших.

Чому виникла ідея видати мініатюрне зібрання творів Т. Шевченка?   Причиною став сумнозвісний циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва, яким заборонялося друкувати книжки та періодичні видання "малороссийськім нарєчієм", здійснювати постановку театральних вистав. Заборона ця була підтверджена ще й так званим Емським указом 1876 року царя Олександра ІІ. Ним "соизволялось не допускать ввоза в пределы Империи без особого на то разрешения Главного Управления по делам печати каких бы то ни было книг и брошур издаваемых за границею   на малороссийском наречии".

Повна заборона на українську мову, яка до 1905 року навіть не визнавалася окремою слов'янською мовою, штучно гальмувала її розвиток. Українські вчені, науковці як могли чинили спротив такому закону і всіляко сприяли друкуванню суспільно-політичної, художньої, наукової літератури українською мовою. Саме у друкарні "Громади" і стала можливою підготовка і видання Женевського "Кобзаря" Т.Г. Шевченка. До цієї роботи активно долучилися Федір   Вовк – український антрополог, археолог, етнограф, фольклорист, професор Київського університету та Антон Ляхоцький (псевдонім "Кузьма") – відомий український друкар, який брав активну участь у громадському житті української еміграції.

Готуючи видання, Ф. Вовк відібрав двадцять найбільш антимонархічних та антикріпосницьких, заборонених цензурою творів поета. Один вірш збірника "Мій боже милий, знову лихо" був надрукований уперше. Інші побачили світ у Росії без купюр лише після революції 1905 року. Були й такі, що хоча і публікувалися в Росії, були пошматовані цензурою.

Постало питання про те, як завезти книжечку в Росію, оминувши митні кордони. Рішення було знайдене: транспортувати книжки разом з пакунками цигаркового паперу "Awadi", який користувався величезним попитом у курців усього світу і продавався також у Росії. Мініатюрний розмір "Кобзаря" відповідав розміру пакунку 55 х 85 мм. Кожну книжечку загортали в обгортку цигаркового паперу і вкладали між справжніми пакунками з папером так, що навіть при відкритті посилок книжечку неможливо було відрізнити від стосика паперу. Таким чином всі посилки з дорогоцінним вкладом минули митні кордони і були вчасно доставлені в Україну на роковини Т.Г. Шевченка. Збірочка містила не лише "крамольні" вірші Шевченка.

Це видання укладачі доповнили важливими додатками. Замість титулу подали присвяту "Нашим землякам на Україні – на роковини Шевченка. 26 лютого 1878 року – Кузьма   і Сірко видавці". Далі був передрукований текст принизливого Емського акту 1876 року без змін. Лише до підпису "Начальник Гол.-Упр. в справах друку Григор'єв" видавці іронічно додали: "професор університету". Після нього було вміщено передмову про життя і творчість поета, яку написав Ф. Вовк.

Видання стало помітним явищем. І.Франко так відгукнувся на нього: "Сій мініатюрний "Кобзарик" зробив свого часу велику сенсацію в Галичині і тисячами примірників був перевезений до Росії, бо його примірники можна було сховати в кишені".  

Таким чином, Женевський "Кобзар" став унікальним виданням у серії видань "Кобзаря" різних періодів.

Олена Онуфрієнко, завідувач кафедри української мови, літератури та культури