Статті 9 номера "Київського політехніку" за 2014 рік

Зважаючи на доленосні і бурхливі події в Україні, бачимо, що Шевченко, як і ота трагічна новоявлена хрещатицька Небесна Cотня сучасних юних героїв гордої і незламної країни, полегла на Майдані незалежності, живе посеред нас, додає сміливості і впевненості у боротьбі з нашими відвертими і прихован

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Києві вже давно став центром будь-яких заходів, пов'язаних з ім'ям Великого Українця і, водночас, одним із символів столиці. Утім, все ж таки не так давно, як можна було б подумати, знаючи про ту глибоку шану, з якою ставиться наш народ до Тараса Шевченка.

Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу.

Кожен народ має своїх геніїв, і кожний народ має право на їх вшанування – чи може, здавалося б, бути інакше? Проте століття української бездержавності дали немало свідчень того, що таке вшанування влада може розцінювати як злочин. Одне з найяскравіших припадає на рік 1914.

27 лютого 2014 року кафедра української мови, літератури та культури провела науково-практичну конференцію на тему "Пам'ятники Т.Г. Шевченку в світі". Участь у ній взяли студенти ФІОТ та ІПСА.

З-поміж безлічі видань "Кобзаря" Т.Г. Шевченка привертає увагу перше його мініатюрне видання, видруковане в Женеві 1878 року, форматом 55 х 85 мм українською мовою, тиражем 1000 прим. у друкарні "Громади". Друкарня ця була заснована М.П.Драгомановим, який, емігрувавши з Російської імперії, активно займався виданнями позацензурних творів українських учених та письменників. Його альманах "Громада", що мав 5 випусків за 1878–1882 рр., став відомим суспільно-політичним виданням за кордоном. У ньому популяризувалися твори Панаса Мирного, Т. Шевченка, М. Павлика, С. Подолинського, Ф. Вовка, М. Драгоманова, І. Франка та інших.