Авіаконструктор, Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач 1-го класу, кандидат географічних наук.
Народився в Києві, де провів дитинство і юність. Працював учнем слюсаря-ремонтника на заводі "Ремповітря-6". Це було щойно створене авіаремонтне підприємство, першим директором якого призначили тодішнього ректора КПІ, відомого авіафахівця Вікторина Боброва (нині – це Державне підприємство "Київський завод "Авіант"). З літа 1921 р. Олексій – студент Київського політехнічного інституту. Займався в планерному гуртку при інституті, брав участь у Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі. Проходив практику на заводах "Дукс" (Москва) та "Червоний льотчик" (Ленінград).
Із січня 1925 р. проходив практику в КБ випускника КПІ К.А.Калініна, де брав активну участь у проектуванні літака К-1. Навесні 1928 р. захистив дипломний проект за фахом інженера-механіка з літакобудування і без відриву від виробництва закінчив Харківську авіаційну школу. Працював у КБ К.А.Калініна в Харкові інженером аеродинаміки, брав участь у проектуванні літаків К-2, К-4, К-5, К-7, був провідним конструктором літака К-3. У 1931 р. спроектував і побудував на Харківському авіазаводі двомісний навчально-тренувальний літак "Омега". На всесоюзному конкурсі цьому проекту була присуджена перша премія. Із 1928 р. одночасно з конструкторською займається льотно-випробувальною роботою в КБ К.А.Калініна. Брав участь у випробуваннях літаків К-4, К-5, К-6, К-9, К-10.
У 1932–1933 рр. був начальником льотно-навчальної частини Полтавської всеукраїнської школи льотчиків. Із січня 1934 року – на викладацькій роботі в Московському авіаційному інституті, де читав курс лекцій з конструкції та проектування літаків. Із листопада 1934 року – льотчик Полярної авіації. У 1935 р. закінчив Серпуховскую школу сліпих і нічних польотів. Із 1940 р. – льотчик-випробувач авіазаводу № 22, у 1941 – 1943 рр. – льотчик військово-транспортної авіації, на літаку Лі-2 займався доставкою вантажів на фронт, у блокадний Ленінград. У 1943–1952 рр. – льотчик-випробувач авіазаводу № 23, випробував серійні бомбардувальники Ту-2 і Ту-4. У 1952–1955 рр. – льотчик-випробувач Льотно-дослідницького інституту (м. Жуковський). Брав участь у випробувальних польотах на важких літаках.
Звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі "Золота Зірка" О.М. Граціанському присвоєно в 1957 р. за мужність і героїзм, проявлені при випробуванні нової авіаційної техніки. За часи льотної роботи він освоїв 49 типів літаків, провів льотні випробування дев'ятнадцяти дослідних і більш ніж тисячі серійних крилатих машин.
У 1958–1968 рр. – заступник Генерального конструктора, начальник льотно-випробувального комплексу ОКБ О.К.Антонова. Із 1968 р. працював у відділі технічної інформації ОКБ О.К.Антонова. Нагороджений трьома орденами Леніна, медалями.