На старих картах Києва недалеко від Київського політехнічного інституту, в районі хутора Грушки, можна побачити ділянку землі, позначену як "Ферма політехнічного інституту". Що ж являло собою це забуте нині інститутське господарство?
Історична територія Києва, хутір Грушки, містилася між сучасними вулицями Гарматна і Миколи Василенка в Солом'янському районі. Свою назву хутір отримав від прізвища його колишніх власників. У 1869 році Київська палата державних маєтностей виділила місту для користування 14 земельних ділянок, а в 1871 році більшу частину цієї землі купили київський дворянин Костянтин Грушко та його дружина Устина Грушко.
Згодом на цьому хуторі Київським міським громадським управлінням у користування сільськогосподарському відділенню Політехнічного інституту була віддана окрема садиба площею 30 десятин для створення там "дослідної станції землеробських машин і знарядь". Ця територія була ненабагато меншою за основну садибу КПІ, яка займала площу 38 десятин. Інститутське господарство "Грушки" (на кресленнях воно іменувалося як дослідне поле № 2, а на міських планах – "Ферма політехнічного інституту") розташовувалося за три версти від основних будівель – неподалік дачного селища Караваєві дачі (сучасний район Національного авіаційного університету). Дістатися до нього можна було від основної садиби КПІ по Борщагівській вулиці. Поруч розташовувалися орні поля, а ближче до Брест-Литовського шосе – плац площею 76 десятин, переданий військовому відомству в обмін на місце під будівництво КПІ, та цегельний завод Степана Макаровича Фузіка, одного з представників заможної сільської родини.
22 квітня 1902 року згідно з актом приймання будівель і споруд Київського політехнічного інституту імператора Олександра II правлінням інституту на чолі з директором Віктором Львовичем Кирпичовим були прийняті в експлуатацію серед інших і будівлі, що містилися на дослідному полі № 2:
- кам'яна будівля для випробування землеробських знарядь з дерев'яною прибудовою для манежу і житловими приміщеннями для робітників об'ємом 384 кубічних сажень і площею 125 квадратних сажень;
- дерев'яний сарай для складування землеробських знарядь з кам'яним погребом;
- дерев'яний навіс для землеробських машин і ін.
Станція випробування землеробських машин і знарядь була заснована в 1900 році, і того ж року в її розпорядження було передано частину дослідного поля. Працювати станція почала 1901 року, коли водночас із запровадженням встановлених сівозмін проводилося спорудження будівель і налагоджувалися випробування сільськогосподарської техніки. Проєкти будівель і безпосереднє керівництво будівельними роботами виконував архітектор КПІ Всеволод Адольфович Обремський.
Організацію роботи і завідування станцією випробування сільськогосподарських машин було довірено виконувачу обов'язків екстраординарного професора Каміллу Гавриловичу Шиндлеру. Цьому призначенню передувало засідання Ради КПІ 24 серпня 1899 року, на якому було порушено питання про необхідність "викладання землеробської механіки і побудови сільськогосподарських машин на механічному і сільськогосподарському відділеннях", а також випробування землеробських машин у полі. Директор інституту Віктор Львович Кирпичов у своєму виступі тоді зазначив, що викладання цього навчального предмета "необхідно доручити фахівцеві з наданням йому звання професора", а як кандидата запропонував інженера-механіка К. Г. Шиндлера: "Він закінчив курс в Імператорському московському технічному училищі в 1893 році і потім служив на цукровому заводі до 1895 року, згодом провів 7 місяців за кордоном для вивчення землеробських машин, і після того керував практичними заняттями по таких машинах студентів Московського сільськогосподарського інституту, звідки був відряджений Міністерством землеробства і державного майна в Німеччину, Францію, Англію і Північну Америку терміном на півтора року для вивчення сільськогосподарського машинобудування". Також В Л. Кирпичов повідомив про прекрасно організоване ведення випробувань сільськогосподарських машин К.Г.Шиндлером у 1898-1899 роках під час його роботи на посаді лаборанта на дослідницькій станції при Харківському технологічному інституті імператора Олександра III.
Завідування господарською частиною станції з весни 1901 року було доручено агроному Сергію Миколайовичу Богоявленському.
На станції випробування сільськогосподарських машин студенти сільськогосподарського і механічного відділень вивчали конструкції землеробських машин, їхню роботу безпосередньо в польових умовах, проводили випробування нової техніки на надійність, закріплювали набуті теоретичні знання з ведення польових робіт. Викладачі та студенти проводили дослідні роботи з механізації та модернізації сільськогосподарської техніки, розроблялися методики проведення випробувань. Успішній роботі станції сприяло її близьке розташування до навчальних корпусів КПІ.
Результатом наукової діяльності К.Г. Шиндлера, у тому числі і робіт, проведених на дослідному полі "Грушки", стало видання в 1902 році першого в світовій практиці атласу "Политипажи, Эскизы и Чертежи машинъ-орудій современнаго сельскаго хозяйства" та інших книг, присвячених землеробським машинам.
18 лютого 1911 року на засіданні Ради КПІ було оголошено постанову механічного та сільськогосподарського відділень, де серед іншого йшлося й про таке: "Професор К. Г. Шиндлер поставив на недосяжну висоту справу викладання сільськогосподарських машин і знарядь, а також і справу їхнього експериментального дослідження, створивши за допомогою завзятої праці і наполегливості станцію випробування сільськогосподарських машин-знарядь, яка отримала широку популярність не тільки в Південно-Західному краї, а й у всій Росії".
Станція випробування сільськогосподарських машин КПІ відіграла величезну роль у підготовці кваліфікованих фахівців, стала першою в Російській імперії постійно діючою випробувальною станцією землеробських машин. Згодом досвід, набутий у Київському політехнічному інституті, професор К. Г. Шиндлер використав при створенні сільськогосподарських станцій в Єлисаветграді та Ростові-на-Дону.
У 1922 році дослідне поле КПІ № 2 разом зі станцією випробування сільськогосподарських машин перейшло в розпорядження Київського сільськогосподарського інституту, який було утворено на базі агрономічного факультету КПІ.