З настанням ери космічних польотів інженери-конструктори захопилися ідеєю створення орбітальних космічних комплексів і навіть цілих поселень людей на навколоземній орбіті та на Місяці. Спочатку їх планувалося формувати шляхом стикування кораблів між собою. Проте для побудови комплексів з великих конструкцій цього було недостатньо. Отож єдиним можливим засобом для їхнього створення в умовах космосу було визнано використання зварювання металів. У 1964 році було створено "План спільних робіт зі зварювання в космічних умовах" між Головним конструктором ОКБ-1 С.П. Корольовим та директором Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (ІЕЗ) Б.Є. Патоном, і розпочалися пошукові та науково-дослідні роботи.
Основним засобом з-поміж інших було обрано електронно-променеве зварювання. Невдовзі було створено дослідну установку (стенд А-1084) за темою "Зірка". У 1965 році розпочалися її випробування в умовах короткочасної невагомості на літаку-лабораторії Ту-104 АК в Льотно-дослідному інституті (м. Жуковський, Московська обл.). Їхні унікальні результати розглядалися на спеціальній нараді в ОКБ-1 за участю С.П. Корольова та Б.Є. Патона у вересні 1965 р.
Настала черга створення зварювальної апаратури, яка була б здатна працювати в умовах космічного польоту. Така установка була створена 1967 року, отримала назву "Вулкан", була досить компактною та важила всього 50 кг. Її наземні випробування відбулися в НВО "Звезда" ім. Г.І. Северина (с. Томіліно, Московська обл.) у спеціальній барокамері для випробування космічних скафандрів. У барокамері було створено вакуум, що відповідав "висоті" 100 км, та проведено зварювальні експерименти оператором у скафандрі.
Цього ж року серед фахівців ІЕЗ розпочався відбір для підготовки космонавта-дослідника та проведення експериментів на орбіті Землі. В результаті суворого відбору за медичними та професійними ознаками ним став старший науковий співробітник ІЕЗ Володимир Григорович Фартушний.
В.Г. Фартушний народився 3 лютого 1938 року у Сімферополі. У 1955 році закінчив середню школу та вступив на перший курс механічного факультету КПІ за спеціальністю "Технологія машинобудування". У 1960 році закінчив інститут за фахом "Обладнання та технологія зварювального виробництва" та отримав кваліфікацію інженера-механіка. Того ж року був прийнятий на роботу до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона.
У 1963 році його призначено старшим інженером – керівником групи Інституту електрозварювання, а з 1965 року – провідним інженером. На цих посадах він розвиває наукові основи зварювання високолегованих корозійностійких сталей, розробляє нові технології та зварювальні матеріали. З 1964 року навчається в заочній аспірантурі при ІЕЗ і після її закінчення у 1966 році призначається на посаду молодшого наукового співробітника ІЕЗ. Бере активну участь у створенні та випробуваннях космічної зварювальної установки "Вулкан".
У 1967 році Володимир Фартушний став старшим науковим співробітником інституту, а у травні 1968 року його було відряджено до ЦКБ експериментального машинобудування (м. Калінінград, нині – м. Корольов, Московська обл.), де створювалася перша група цивільних космонавтів-випробувачів. До неї увійшли 10 співробітників ОКБ-1. Єдиним представником Інституту електрозварювання став В.Г. Фартушний. Відтоді його посада в інституті – космонавт-дослідник.
У квітні 1969 року було затверджено програму рекордного польоту відразу трьох космічних кораблів: "Союз-6, -7, -8". Для проведення унікальних експериментів на орбіті було обрано зварювання металів. Проте першим космічним зварювальником планети став не Фартушний, а космонавт-випробувач ЦКБЕМ Валерій Миколайович Кубасов, який пройшов стажування в Інституті електрозварювання.
Старт космічного корабля "Союз-6" відбувся 11 жовтня 1969 року. Екіпаж складався з двох осіб – командира Георгія Шоніна і бортінженера Валерія Кубасова. У побутовому відсіку корабля було встановлено зварювальний пристрій "Вулкан", який відповідно до закладеної програми повинен був працювати в автоматичному режимі. Почергово мали виконуватися кілька видів електрозварювання на різних зразках металів. Перед початком експерименту космонавти перейшли у спускний апарат, зачинили люк та розгерметизували побутовий відсік. Експеримент виявився небезпечним, оскільки стався збій роботи і пристрій ледь не пропалив зовнішню оболонку корабля, що могло призвести до вибухової розгерметизації. А космонавти були без скафандрів… За експериментом з хвилюванням спостерігав директор Інституту електрозварювання Б.Є. Патон, який перебував у Центрі керування польотом. Поруч з ним був Володимир Фартушний, який надавав необхідні консультації. Хоча йому не довелося цього разу побувати в космосі, але він продовжив космічну підготовку.
З травня 1969 року в Центрі підготовки космонавтів В. Фартушний, В.Пацаєв та В. Яздовський розпочинають підготовку за програмою "Контакт" як бортінженери. Планувалося провести на орбіті випробування радіотехнічної системи зближення та стикування місячних кораблів за програмою "Н1-Л3". У листопаді було сформовано екіпаж у складі командира КК – Олексія Губарєва та бортінженера Володимира Фартушного. Розпочалась підготовка до польоту на тренажері КК "Союз". Та раптом сталася трагедія: Володимир Фартушний потрапив в автокатастрофу й отримав серйозні травми ніг. У червні 1971 року рішенням медичної комісії його було відсторонено від подальшої космічної підготовки. А в липні того ж року скасували польоти за програмою "Контакт", оскільки радянську програму польотів людини на Місяць було зупинено.
Після одужання Володимир Фартушний продовжив роботу в Інституті електрозварювання на посаді старшого наукового співробітника – завідувача лабораторії. Працював над удосконаленням методів і пристроїв зварювання металів, отримав кілька десятків авторських свідоцтв на винаходи, які дали величезну економію народному господарству.
З 1980 року за ініціативою Б.Є. Патона Володимир Григорович Фартушний був призначений директором Всесоюзного проєктно-конструкторського інституту зварювального виробництва (з 1992 р. – Український інститут зварювального виробництва), який очолював до 2004 року. У 1992 році став співзасновником Товариства зварювальників України, а в 1995 році – його президентом. Після виходу на пенсію у 1998 році працював заступником головного редактора – головою редакційної ради виробничо-технічного журналу "Зварювальник".
А як же зварювання в космосі? Працюючи над вирішенням земних проблем, про космос Володимир Фартушний ніколи не забував. За його участю було створено універсальний електронно-променевий ручний інструмент (УРІ). Використовуючи його, 25 липня 1984 року на борту орбітальної станції "Салют-7" космонавти Володимир Джанібеков та Світлана Савицька вперше у світі здійснили експеримент зі зварювання в умовах відкритого космосу. За результатами випробувань з'явилося нове покоління УРІ – апаратура "Універсал", випробування якої на борту ОС "Салют-7" у 1986 році провели космонавти Володимир Соловйов та Леонід Кизим. Вони здійснювали ручне електронно-променеве зварювання фрагментів перспективних конструкцій на зовнішній поверхні орбітальної станції. У майбутньому планувалось продовжити експерименти на борту ОС "Мир" та навіть шатла "Колумбія", оскільки американці технологіями космічного зварювання не володіли. На жаль, ці експерименти провести так і не вдалося…
В Інституті електрозварювання за участю В. Фартушного було розроблено ще один пристрій для використання в космосі – "Испаритель" ("Випаровувач"). Він призначений для нанесення захисних покриттів на поверхні космічних апаратів, оскільки під час тривалої експлуатації в умовах відкритого космосу вони деградують до глибини 10 мкм. Його випробували на борту ОС "Салют-6" космонавти В. Ляхов і В. Рюмін у червні 1979 року. Робочий блок установки розміщувався у шлюзовій камері, де створювався вакуум, а пульт дистанційного керування – у робочому відсіці ОС. Один із робочих екземплярів, дублер "Випаровувача", є в експозиції Державного політехнічного музею ім. Бориса Патона.
Володимир Григорович Фартушний пішов із життя 16 квітня 2018 року. Його дружина, Світлана Борисівна, у 2021 році передала музею КПІ особисті речі Володимира Фартушного: оригінали авторських свідоцтв на винаходи, книги, фотографії, нагороди. В архіві університету знайдено та відскановано особову справу студента В.Г. Фартушного.
Нині фахівці музею та його відвідувачі мають змогу вивчати досягнення видатного київського політехніка, який працював над тим, щоб створити в космосі нормальні умови для тривалого перебування людей.