Ще взимку Рада факультету авіаційних і космічних систем прийняла рішення про нагородження кращої за результатами зимової сесії академічної групи ВВ-51 поїздкою до Музею ракетних військ стратегічного призначення. Поїздка відбулася наприкінці квітня.
Музей знаходиться в смт. Побузьке Голованіського району Кіровоградської області. До 2001 року тут знаходився надсекретний об'єкт – командний пункт ракетного полку 46-ї ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення та бойова стартова позиція з шахтно-пусковою установкою ракети РС-22 (за класифікацією НАТО SS-24 “Scalpel”), а також наземне обладнання та різноманітна допоміжна техніка.
Відповідно до документів щодо отримання Україною статусу без'ядерної держави ракету було ліквідовано, а шахту (глибиною, до речі, 35 метрів ) – замуровано майже доверху. Але на цьому – велика подяка за це колишнім офіцерам-ракетникам, що несли бойове чергування на зазначеному ракетному комплексі – демонтаж закінчився. Нині тут – музей РВСП, що є філією Центрального музею Збройних сил України.
Екскурсія почалася з експозиційних залів музею, де студенти почули про історію створення і розвитку РВСП, їх ролі в досягненні стратегічного балансу між ядерними державами, ознайомились з технічними характеристиками міжконтинентальних балістичних ракет, що стояли на бойовому чергуванні. Студентам був продемонстрований фільм про будні офіцерів, які несли службу в ракетних частинах шахтного і рухомого – залізничного та грунтового – базування. А далі – ознайомлення з експонатами музею, що постійно супроводжувалось нескінченними –ах! Ось – шахта, герметична кришка якої вагою 121 тонна та діаметром 7 метрів піднімалась до вертикального положення за 8 секунд (оцініть потужність приводу!); ось – спеціальна автомобільна техніка на базі МАЗ-537 для транспортування та завантаження в шахту ракети (а ракета – чимала: вага більше 100 тонн, довжина 23,4 метра, а ще й контейнер!); а ось – найпотужніша у світі міжконтинентальна ракета РС-20В (за класифікацією НАТО SS-18 “Satan”) ракетного комплексу “Воєвода” (стартова вага – 211,4 тонни, довжина 33,6 метра, діаметр – 3,0 метра, прийнята на озброєння в 1988 році, фантастика!).
Наостанок студенти побували на командному пункті (КП) полку, що розміщався в металевому контейнері довжиною 33 метри , діаметром 3,3 метра та вагою 125 тонн, підвішеному за допомогою системи амортизації в стандартній ракетній шахті. У КП 12 рівнів, кожен з яких – окреме кругле приміщення, де знаходиться спеціальна апаратура і обладнання. Це – як підводний човен, але встановлений вертикально. Всі бажаючі – не відмовився жоден! – опускались ліфтом на найнижчий поверх та могли посидіти на робочих місцях офіцерів бойової обслуги пуску, торкнутися пальцем горезвісної “червоної” кнопки, від якої ще недавно так багато залежало.
Ще до заходу сонця ми повернулися до Києва. Поїздка стала помітною подією в череді науково-пізнавальних екскурсій, що стали вже традицією на ФАКСі. Але найцікавіші з них, безумовно, попереду.