У списку переможців конкурсу «Молодий викладач-дослідник» можна побачити ім'я директора науково-дослідного центру прикладної соціології «Соціоплюс», викладача факультету соціології, вченого секретаря НТУУ “КПІ” к.філософ.н. Анатолія Анатолійовича Мельниченка. У своєму юному, як для науковця, віці він уже багато чого досяг: став одним з найкращих викладачів факультету соціології (за відгуками студенів), очолює солідну науково-дослідну організацію, має великий науковий доробок. Він – людина, яка віддає науці багато сил.
Про свою роботу Анатолій Анатолійович розповів нашому кореспонденту.
– Розкажіть, будь ласка, про напрями Вашої наукової діяльності.
– Напрямки моєї наукової діяльності дуже широкі. Ми проводимо міждисциплінарні дослідження. Це в першу чергу пов'язано з тим, що я працюю в науково-дослідному центрі прикладної соціології «Соціоплюс», і тут дуже широке поле для досліджень, адже соціологія вивчає всі сфери суспільного життя. Зазвичай ми досліджуємо проблеми вищої освіти, але разом з тим доволі плідно займаємося дослідженням соціальної складової сталого розвитку та питаннями, що стосуються громадської думки в Україні. Дослідження сталого розвитку – це державна програма. Вона загальноуніверситетська. Факультет соціології, зокрема «Соціоплюс», займається соціальною складовою сталого розвитку, одна з кафедр хіміко-технологічного факультету вивчає екологічну складову, факультет менеджменту та маркетингу – економічну, а ІПСА робить узагальнення та створює прогнозні моделі. Що стосується роботи у «Соціоплюс», нажаль, дуже часто напрями наших наукових досліджень визначають наші замовники, а не ми. Зараз дослідження ведуться постійно. Тому поділитися в інтерв'ю їх результатами я не можу. Ми публікуємо результати своєї роботи у пресі і в наукових виданнях. Усі охочі можуть з ними ознайомитись.
Що стосується безпосередньо напряму моєї роботи як викладача і як науковця, це – філософська рефлексія проблем виховання та освіти. Я захистив кандидатську дисертацію на тему «Перетворені форми у виховних практиках сучасного соціуму». Акцент було зроблено на перетворених формах релігійного та іншого характеру та саме на розгляді такого феномену, як перетворені форми.
– Розкажіть, будь ласка, про роботу вченого секретаря.
Я працюю вченим секретарем лише 2 роки. Наш відділ займається підготовкою до засідань Вченої та адміністративної рад, а також супроводженням питань присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів. Відділ вченого секретаря допомагає спеціалізованим вченим радам, яких в НТУУ «КПІ» близько двадцяти, з документальним супроводом їхньої діяльності.
– Розкажіть, будь ласка, про Ваші перемоги на педагогічній ниві.
– Я працюю викладачем шість років. Вважаю, що я пройшов шлях становлення і став кваліфікованим викладачем. Мої перемоги – це мої студенти, які пішли працювати в дослідницькі організації. Перемога – це коли колишні студенти кажуть, що їм багато чого дав мій предмет. Про інші перемоги я говорити не можу.
– Що Ви хотіли б передати своїм студентам крім знань, і що б Ви хотіли побажати молоді, яка стає на шлях наукової роботи?
– Хотів би побажати великого везіння. Оскільки КПІ – це не тільки освітній заклад, а й виховна установа, ще важливо, щоб випускник КПІ на все життя зберіг якості КПІшника. КПІшник – це людина, яка відповідає певним критеріям: чесність порядність та здатність долати будь-які труднощі.