Уже багато років Довженків сад, розташований на території Національної кіностудії, разом з архітектурним ансамблем Київського політехнічного інституту й заводами, які працюють на цих теренах, є одним з символів Шулявки. Втім, не всі знають що було тут до спорудження кіностудії. А місце це певною мірою історичне.
Протягом багатьох десятиліть воно належало військовому відомству – тут розкинулися так звані Сирецькі військові табори – те, що тепер військові називають полігоном. Точніше – це був плац на околиці таборів, бо простягався полігон аж за Бабин Яр і до хутора Нивки.
У 1906 році військові передали цей плац місту і на його території було відкрито іподром Київського заохочувального скакового товариства, чи, як його ще називали, – Сирецьке скакове поле. Утім, на Скаковому полі можна було проводити не лише кінні змагання. Обладнане воно було й для занять легкою атлетикою, футболом та гімнастикою. А трохи згодом тут вперше були продемонстровані киянам польоти на аероплані.
...У весняні дні 1910 року Сергій Уточкін – знаний в усій Російській імперії вело- і мотогонщик, який став авіатором – розпочав велике демонстраційне турне по містах країни, мешканці яких ніколи не бачили польотів на літальних апаратах, важчих за повітря. Першим у його програмі був Київ. Тож 21 квітня на Скакове поле, де мали відбуватися польоти, почали сходитися глядачі з усіх кінців міста. Невдовзі на іподромі й поблизу нього на Брест-Литовському шосе (нині – проспект Перемоги) зібрався величезний натовп – майже п’ятдесят тисяч киян хотіли стати свідками небаченого досі видовища.
Після першого польоту Сергій Ісаєвич запропонував піднятися з ним у небо бажаючим з публіки. Таких виявилося досить багато. Оскільки на “Фармані“ Уточкіна було лише одне місце для пасажира, літати довелося по черзі. Погода в той день, за спогадами очевидців, була з самого ранку похмурою, тому й польоти були невисокими і недовгими. Та все одно всі, хто тоді вперше змив у небо, відчували себе героями – майже такими самими, як і Уточкін.
Про свої враження від цих польотів за багато років по тому в книзі “Повесть о жизни” розповів Костянтин Паустовський, який, як і більшість київських гімназистів, теж захоплено спостерігав за ними. Щоправда розділ “Браво, Уточкин!” до видання не увійшов, був знайдений в архіві письменника і надрукований лише після його смерті.
Отже, Паустовський писав:
“Неуклюжая длинная коробка с оглушительным треском поднялась над забором и низко полетела, качаясь, вдоль спортивного поля. Извозчичьи лошади задрали головы и начали пятиться.
Коробка медленно приближалась, бензиновый чад стрелял из нее равномерными синеватыми облачками. В коробке сидел, вытянув ноги в желтых тупоносых ботинках, огненно-рыжий человек в соломенном канотье – смелый русский авиатор Уточкин.
Увидев его, извозчичьи лошади сорвались и понесли… А коробка – первый аэроплан – грузно пролетела над нами. Мы невольно пригнули головы. За коробкой мчались мальчишки, а за мальчишками бежали, придерживая шашки, потные городовые. Толпа кричала: “Браво, Уточкин!” – бросала в воздух шапки, свистела и аплодировала…”.
Демонстраційне турне Уточкіна по містах Російської імперії для багатьох дітей і підлітків стало тією подією, яка визначила весь їхній подальший життєвий шлях. Серед них – видатні конструктори авіаційної та ракетної техніки Сергій Корольов, Микола Полікарпов, Павло Сухой та багато інших. А для видатного конструктора авіаційних двигунів і академіка (він, до речі, деякий час навчався в КПІ), а тоді – п’ятнадцятирічного учня реального училища Олександра Мікуліна відлік його довгого і плідного життя в авіації розпочався саме з того весняного дня, коли Уточкін вперше змив у київське небо.
Тоді один з польотів мало не закінчився трагедією: двигун аероплана зупинився в повітрі й пілоту ледь вдалося посадити свій апарат. Консиліум механіків швидко встановив причину зупинки – відмовило магнето – магнітоелектричний генератор струму для забезпечення загоряння робочої суміші в двигуні. Сашко Мікулін, який уважно прислухався до розмови спеціалістів, наважився запропонувати своє рішення запобігання подібним небезпечним несподіванкам: встановити ще одне, резервне магнето з приєднаним до першого валом. Пропозиція була прийнята, і автор за свій винахід отримав першу в житті авторську винагороду. Понад те, Сергій Уточкін надсилав київському реалісту по 10 рублів з кожного міста, де демонстрував свої польоти...
А за місяць, 23 травня того ж року, в небо над Шулявкою на літаку власної конструкції здійнявся ще один авіатор-початківець – екстраординарний професор по кафедрі будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту князь Олександр Кудашев. Його літальний апарат був першим сконструйованим і побудованим у Росії аеропланом з бензиновим двигуном. Двигун цей, тридцятип’ятисильний “Анзані”, був оснащений дволопатевим гвинтом, який зробили студенти КПІ Ігор Сікорський (згодом – видатний конструктор літаків і гелікоптерів) та Федір Билінкін (автор кількох цікавих за конструкціями аеропланів). Під час першого підйому в повітря руль аероплана був пошкоджений, але після встановлення нового було здійснено ще три польоти...
...Через чверть століття на території колишнього Сирецького скакового поля було споруджено корпуси і павільйони кіностудії, яка тепер носить ім’я свого директора, видатного українського кінорежисера Олександра Довженка. Кращі фільми студії відомі тепер всьому світу. Але не забуваймо й про більш давню історію цього місця – вона теж гідна нашої поваги.