Триває робота з особистими колекціями професорів Київської політехніки. Одне з найзначніших за кількістю зібрань належить професору І.Д. Жукову. Більшість знайдених видань – з дарчими написами від авторів. Можливо це не є в повному сенсі слова особиста бібліотека, але зібрання точно ілюструє наукові та громадські зв'язки вченого.
📰
Іван Діомидович Жуков (1860-1944) – ректор КПІ у 1911-1917 рр., закінчив Харківський університет, викладав хімію в Харківському технологічному інституті, запрошений на роботу в КПІ 1899 р. Для підготовки до викладання хімічної технології був відряджений за кордон і з 1901 р., після захисту дисертації, став професором кафедри хімічної технології. Очолював інститут 6 років в складний історичний і політичний період. Імовірно, помер в еміграції в Чехії.
Хронологічні межі колекції – 1876-1916 рр. Значну частину, майже половину (25 з 61 прим.), складають окремі відбитки з періодичних видань. Тематика наукова – хімія, металургія, фізика, математика, хімічна технологія, скляна і керамічна промисловість тощо. Переважають наукові роботи і навчальні посібники, хоча зустрічаються і публічні виступи, дисертації, довідкові видання.
Серед дарувальників – легендарні та відомі в Київській політехніці вчені, викладачі, професори. Наприклад, В.Л. Кирпичов, Л.В. Писаржевський, В.П. Іжевський та інші. Завдяки дарчим написам можна відслідкувати статус і відносини Івана Діомидовича в науково-технічній спільноті Києва загалом та в Політехнічному інституті зокрема. Більшість написів починаються зі слова "Глубокоуважаемому…", деякі – "Старому товарищу…".
Декілька видань належить перу Віктора Львовича Кирпичова (1845-1913), першого ректора КПІ та видатного вченого-механіка. Передусім, "Значение фантазии для инженеров" – програмна стаття В.Л. Кирпичова, де він викладає головні засади й умови, необхідні для якісної підготовки інженерів. Роботу було опубліковано в "Известиях Киевского политехнического института" за 1903 р. Інші три публікації мають науковий і навчальний характер. Дев'ять видань, присвячених металургійній справі, подарував В.П. Іжевський – видатний вчений-металург. Вони вийшли друком у 1903-1910 роках.
Авторство ще одного видання з колекції належить відомому вченому-хіміку Льву Володимировичу Писаржевському (1874-1938), чиє ім'я носить Інститут фізичної хімії НАН України. Книга, подарована ректору І.Д. Жукову, – науково-популярна, вона називається "Первое знакомство с химией: лекции читанные в Троицком доме" (Київ, видавництво "Труд", 1910 р.). Цікаво, що більшість професорів КПІ читали подібні лекції протягом років, а організовувало ці лекції швидше за все київське Товариство поширення освіти. У щорічних звітах про діяльність Інституту неодноразово згадується подібна діяльність викладачів.
Серед книг є і робота з електрохімії німецького вченого Генріха Даннеля (1867-1942), перекладена з німецької мови і відредагована інженером-технологом, штатним викладачем загальної хімії в КПІ Михайлом Граціановичем Яцевичем. Його прізвище зустрічається в списку особового складу інституту за 1913 р. Згадується, що він працював на цій посаді з 1909 р.
Друкувалися також невеликі за обсягом результати досліджень або роздуми чи відповіді на актуальні питання. Наприклад, робота викладача КПІ І.А. Фещенко-Чоповського "Исследования кровельного железа" за 1911 р. з поміткою "З металургійної лабораторії Київського політехнічного інституту" і з дарчим написом "Глубокоуважаемому проф. Ивану Диомидовичу Жукову от автора".
З Київським політехнічним інститутом пов'язані імена двох видатних польських вчених – Войцеха Свентославського (1881-1968) і Сигизмунда Войніч-Сяножецького. Обидва навчались у КПІ і наукову діяльність розпочинали саме в Києві. Їхні роботи з дарчими написами І.Д. Жукову також є в колекції.
Два видання підписані М.М. Володкевичем. У Києві в ті часи (початок ХХ ст.) працювало дві особи з таким прізвищем. Старший – Микола Миколайович (1860-1932), співвласник і директор Київського приватного жіночого комерційного училища, педагог, викладав історію хімії в Київському університеті св. Володимира. Молодший – його син, повний тезка батька (1888 р.н.), також викладав в училищі, спільно з батьком підготував і опублікував курс практичних занять з фізики для середніх навчальних закладів. Саме останній виступав на з'їзді викладачів фізики, хімії та космографії у 1912-13 роках, і свій опублікований у 1915 р. виступ подарував І.Д. Жукову. Друге видання з дарчим написом – вже згаданий курс з фізики, надрукований в Києві 1910 р. Цікаво, що в бібліотеці, окрім примірника І.Д. Жукова, зберігся ще один – переданий в дар Хімічному гуртку ім. М.І. Коновалова, що діяв на Хімічному відділенні КПІ. Є свідчення, що молодший М.М. Володкевич емігрував у Німеччину і в Технічному університеті Дармштадта отримав звання доктора фізичних наук.
Є серед подарованих робіт "Материалы к истории сантонина: диссертация на степень магистра фармации" Льва Шиперовича, видана 1885 р. у Харкові. Напис "Старому знакомому Ивану Діомидовичу Жукову от автора" свідчить про давні дружні стосунки. Не вдалося знайти жодної інформації про Льва Шиперовича, натомість зустрілись відомості, скоріш за все, про його сина – Шиперовича Володимира Львовича, який народився 1891 р., закінчив 1913 р. Харківський університет (хімічне відділення фізико-математичного факультету), працював у галузі нафтопереробки. У 1920-х роках працював у США інженером з нафтопереробки Технічного бюро "Сознафта". На початку 1930-х років відмовився від радянського громадянства і виступив з осудом політики більшовицького керівництва з тотального знищення талановитих інженерних кадрів у країні.
Значну частину колекції, майже половину (25 з 61 прим.), складають окремі відбитки з періодичних видань. Практика створення відбитків з фахових журналів була доволі поширеною серед науковців, адже тоді як і тепер найсвіжіша наукова інформація виходила спочатку у вигляді статей. Завдяки відбиткам вона швидко потрапляла до зацікавлених читачів – вчених, практикуючих інженерів, викладачів і студентів навчальних закладів. Серед відбитків у колекції І.Д.Жукова зустрічаються публікації в німецьких профільних журналах, звичайно, німецькою мовою.
Найдавніша книга в колекції видана у 1876 р. "Фізична хімія" М.М. Любавина (1845-1918). На корінці книжкової оправи збереглося тиснення "И. Жуков". Отже, це видання належало саме Івану Діомидовичу, і він за ним, вочевидь, навчався. Також єдине на сьогодні видання в колекції польською мовою належить Чеславу Бочковському "Sacharyna I jej spozycie", відбиток з фахового періодичного видання "Gazeta Cukrownicza" за 1897 р. Дарчий напис носить теплий дружній характер: "Премногоуважаемому Господину Ивану Жукову в пам'ять о нашей совместной никогда не забытой приятной жизни в Копенгагене. От автора".
Отож пошук книг, що належали І.Д. Жукову, триває. Сподіваємося, що поступово знайдуться інші видання – з дарчими написами, позначками на палітурці чи написами на титульному листі. Окрім цікавої і цінної для науковців-фахівців інформації, ці друковані матеріали є частиною історії Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського. Всі документи зберігаються у фонді історії КПІ відділу рідкісних і цінних документів й доступні для ознайомлення і користування.