Стародавній Чернігів став одним із символів національного спротиву. Щодня він витримує все нові і нові хвилі обстрілів і бомбардувань, але не здається. В ньому вже знищено величезну кількість будинків, щодня гинуть люди. Значно постраждала від обстрілів і бомбардувань й освітня інфраструктура Національного університету «Чернігівська політехніка» - найбільшого вишу свого регіону. Цей університет для КПІ імені Ігоря Сікорського як молодший брат, адже створено його в 1960 році на базі загально- технічного факультету КПІ. Тож і зв'язки з ним завжди були особливо теплими та міцними. Тепер він у руїнах...

10 березня стало відомо, що під ракетний удар в Маріуполі разом з пологовим будинком і дитячою лікарнею потрапив і Приазовський державний технічний університет. Надійний партнер КПІ імені Ігоря Сікорського, і один із важливих членів створеної на базі нашого університету Інноваційної екосистеми «Sikorsky Challenge Україна».

Зруйнований корпус Маріупольского технічного університету. Фото з сайту Радіо Свобода

Сумський національний агарний університет потрапив під обстріли з першого ж дня війни. 26 лютого на іншому кінці Сум було обстріляно ще один навчальний заклад - коледж цього університету. Показово, що в районі, де він розташований, немає жодного військового об'єкту. А 3 березня під ракетний удар потрапив і один з найрейтинговіших українських закладів вищої освіти - Сумський державний університет. Під час обстрілів

Харкова значних пошкоджень зазнали будівлі Національного університету імені В.Н.Каразіна - одного з найві- доміших українських вишів, який є одним із найстаріших вишів Східної Європи.

4 березня рашисти обстріляли Державний податковий університет, більш відомий як «Податкова академія».

Список цей можна продовжувати.

І це лише університети. Школи і навіть дитячі садочки також потерпають від бомбардувань та обстрілів. І перелік їхній значно більший - за інформацією Міністерства освіти і науки України станом на 22 березня російські ординці пошкодили майже 480 закладів освіти. З них 72 зруйновано вщент і планомірно за наказом засліпленого ненавистю до України та її народу рашистсь- кого фюрера. При цьому людські жертви для нього не мають жодного значення. Мета - позбавити Україну можливості навчати своїх дітей, готувати власних фахівців, виховувати відданих своїй Вітчизні громадян. Врешті-решт - відрізати від шляху, яким простує весь цивілізований світ, і затягнути в лоно пропахлого брудними онучами «русскаго міра».

Путін пішов далі свого ідейного натхненника Гітлера. Той палив книги, цей - намагається знищити українську освіту! Спочатку було викривлення історичних фактів, потім заперечення існування українців як окремого народу, тепер - убивство дітей і бомбардування закладів освіти.

Але освіта - це не лише будівлі! Це прагнення знань, любов до дітей, це ідеї, це національний дух, це пошуки істини. Це люди! І цього йому не знищити, А корпуси університетів і шкіл ми після перемоги відбудуємо. Поки що ж накопичуємо матеріали для Гаагського трибуналу. Одним із майданчиків цієї роботи є інтерактивна мапа зруйнованих і пошкоджених закладів освіти, яку запустило Міністерство освіти і науки.

Окупаційні війська вилучають та знищують українську літературу та підручники історії

В бібліотеках тимчасово окупованих територій Луганської, Донецької, Чернігівської та Сумської областей почались вилучення української історичної та художньої літератури, яка не співпадає з постулатами кремлівської пропаганди. Для цього залучено російські підрозділи «воєнної поліції». Наразі, окрім репресивних, вони виконують так звані «ідеологічні функції».

Найбільшу зацікавленість поліцаїв викликають книжки щодо історії українських Майданів, АТО/ООС, історії українських визвольних змагань. До «екстремістської» літератури відносять шкільні підручники історії України, наукову та популярну історичну літературу.

Окупанти мають цілий перелік заборонених до згадування імен. Серед них: Мазепа, Петлюра, Бандера, Шухевич, Чорновіл. В містах Кремінна, Рубіжне (Луганська область), Городня (Чернігівська область) відомі випадки вилучення книжки «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані.

Знайдені книжки вилучаються, знищуються на місці або вивозяться у невідомому напрямку.