Наприкінці квітня українські засоби масової інформації частину своїх матеріалів традиційно присвячують роковинам катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня людство згадує страшні події 1986 року і обговорює заходи, що унеможливили б подібні речі в майбутньому. Донедавна вважалося, що висновки з цієї трагедії зробили всі держави світу. Але, як виявилося, це не так. Бо хто міг уявити, що за тридцять шість років потому Україна знов зустрінеться з ядерною загрозою – на цей раз викликаною воєнною агресією російської федерації, яка, нехтуючи всіма писаними і неписаними правилами ведення війни і нормами міжнародного законодавства, захопила дві атомні електростанції. Багатостраждальну ЧАЕС окупанти взяли під контроль 24 лютого.
Неуцтво призводить до біди
У бойовій підготовці колишньої радянської армії обов'язковою для вивчення в усіх родах і видах збройних сил була дисципліна, назву якої в розкладах занять записували скорочено – "ЗОМП". Розшифровувалося це просто – "Защита от оружия массового поражения" (мова армії була винятково російською). У перші ж навчальні години військовослужбовцям розповідали про уражальні фактори ядерного вибуху. Будь-який воїн – від рядового до генерала – навіть спросоння міг їх перелічити. Один із цих факторів – радіоактивне зараження (забруднення) місцевості.
Російська армія називає себе спадкоємицею радянської, але, схоже, не у вивченні ЗОМП. Бо як інакше пояснити дії російських орків на тимчасово захоплених ними ЧАЕС і навколишніх територіях? Залишимо осторонь більш як 600-годинне чергування 59-ти її працівників під дулами автоматів загарбників (замість 12 годин звичайної зміни) – про це колись напишуть книги і зніматимуть фільми. Згадаймо лише про те, де і як вороги облаштували свої позиції.
Серед обраних ними місць був всесвітньовідомий "Рудий ліс" – та частина території навколо станції, яка в 1986 році під час вибуху четвертого реактора прийняла на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу, наслідком чого стало те саме радіоактивне забруднення місцевості з курсу ЗОМП. Ліс став "рудим", бо хвоя тамтешніх сосон внаслідок надпотужного опромінення набула цегляного кольору. Під час дезактивації території радіоактивні дерева, які, через взаємодією їхніх ферментів з радіоактивними частками та радіоактивний розпад, навіть світилися ночами, знесли бульдозерами і поховали. Згодом ліс почав відновлюватися природним шляхом, та радіаційний фон там залишається дуже високим. Сьогодні ця місцина має офіційний статус Пункту тимчасової локалізації радіоактивних відходів "Рудий ліс" у зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції. Невдовзі агресори на собі відчули і усвідомили, що це таке, і наскільки небезпечним було кількатижневе перебування там. Отож життя вкотре довело, що неуцтво може завдати великої шкоди.
Пікнік у "Рудому лісі"
За кілька днів після того, як 31 березня ординці забралися геть з території ЧАЕС, туди заїхали працівники Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ). Вони відвідали офіси та виробничі майданчики державних спеціалізованих підприємств "ЧАЕС", "Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами", "Північна Пуща", Заповідника та інших. Також побували на Комплексі "Вектор", який забезпечує захоронення та зберігання ядерних відходів, на Централізованому сховищі відпрацьованого ядерного палива, що є стратегічним об'єктом НАЕК "Енергоатом" тощо. Про те, що вони там побачили, розповідається на сайті Агентства: "Практично кожне офісне приміщення у будівлях підприємств – із суттєвими пошкодженнями, розбиті та повністю розкрадені. Крали як робоче майно, так і особисті речі працівників на їх робочих місцях". Понад те, було повністю виведено з ладу автоматизовану систему моніторингу радіаційного стану, яка в режимі реального часу контролювала потужність еквівалентної дози гамма-випромінювання по всій зоні відчуження в 39 стаціонарних точках – путінські загарбники не лише пограбували ДСП "Еконцентр", але й вилучили обладнання серверних, які займалися обслуговуванням та обробкою цієї інформації.
Працівники ДАЗВ також оглянули територію, де окопувалися рашистські вояки. Те, що вони там побачили, буквально ошелешило. Виявилося, що росіяни жили не лише на станції, але й в покинутих ще 1986 року хатинах, значну частину часу перебували в окопах, влаштовували на зараженій території пікніки, чи, радше, п'янки, розкидаючи сміття та залишки своєї життєдіяльності просто там, де отаборилися. І, найголовніше, рили траншеї та окопи й зводили інші фортифікаційні споруди на ґрунті, який ще багато десятиліть не буде придатним для людської діяльності.
Слід зауважити, що за оцінками фахівців, упродовж часу, що сплив від катастрофи на ЧАЕС, основний шар радіонуклідів, який тоді ліг на землю, вже на 30-60 см опустився під її поверхню. Але ж будь-які земляні роботи порушують природний бар'єр, яким є ґрунт. Отож, якщо зважити, що глибина окопу для стрільби з коліна становить 60 см, а стоячи – не менше 1 метра, неважко уявити, скільки радіоактивного піску та глини вивернули ці вояки на поверхню.
Понад те, ординці створили ще одну небезпеку. Крізь Чорнобильську зону маршрутами, забороненими до пересування, проїхали тисячі одиниць їхньої важкої техніки, особливо під час виходу з території Київщини. Скільки радіаційного бруду вивезли ці машини на своїх колесах і гусеницях – ніхто не знає. Зважаючи на їхню кількість і те, що піднятий нагору радіоактивний пісок розносився сильними березневими вітрами по всій площі Зони, можна припустити, що багато. До того ж, радіоактивним піском орки заповнювали мішки, які використовували при спорудженні своїх блокпостів.
І вишенька на цьому радіоактивному торті. Про неї ДАЗВ 9 квітня розповіло на своїй сторінці у Facebook: "Окупантами викрадено та пошкоджено 133 джерела сумарною активністю приблизно в 7 млн Беккерелів. Це можна порівняти з 700 кг радіоактивних відходів із наявністю бета та гамма випромінювання. Навіть невелика частина цієї активності є смертельно небезпечною при непрофесійному та неконтрольованому поводженні з нею. На даний час місцезнаходження викрадених джерел невідомо. Ступінь збереження та безпеки калібрувальних джерел та зразкових радіоактивних розчинів встановити неможливо…". У ДАЗВ вважають, що ці джерела випромінювання та частини палива, найімовірніше, були вивезені "на сувеніри"!
Наслідки нашестя
Заміри радіаційного фону на території "Рудого лісу", який після звільнення ЧАЕС зробили фахівці Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", за інформацією, наведеною на її телеграм-каналі, показали дуже високі значення. Скажімо, показник зовнішнього опромінення (гама-фон) у місцях заміру становив 3,2-4 мкЗв/год. (мікрозівертів на годину), що у 10-15 разів перевищує норму, а один із показників, що формує внутрішнє опромінення, який отримали окупанти від поверхні ґрунту (бета-забруднення), у місцях заміру становив по 90 Зв, що у 160 разів більше норми.
Для самих рашистів наслідки пікніків на забруднених територіях не забарилися. Як повідомив ЗМІ радник Міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, вже на початку квітня була зафіксована перша смерть окупанта, який перебував у Чорнобилі, від променевої хвороби: "Згідно з даними Військово-медичної служби РФ, зафіксована перша смерть окупанта в Чорнобилі від променевої хвороби. Ще 26 осіб госпіталізовано та 73 у тяжкому стані відправлено до госпіталів для проходження обстеження і лікування". Звісно, загрозу тепер становить і техніка, що перебувала на забруднених територіях. Власне, як і вони самі, адже їхні однострої набралися радіоактивного пилу. А також усе те викрадене на станції та в навколишніх населених пунктах добро – від виделок до побутової техніки. Все це перетворилося на пересувні джерела випромінювання.
Та хвилює не стан здоров'я окупантів і небезпека, що на них чатує, – після того, що вони накоїли в Україні, жодного з них не шкода. Не дуже бентежить, якщо відверто, і те, скільки радіоактивного бруду перевезли на своїх автомобілях агресори до росії та союзної їй білорусі. Але на порядку денному постало питання, що робити з їхнім, сказати б, спадком в Україні. 1 квітня в ефірі Національного телемарафону член Громадської ради при ДАЗВ Ярослав Ємельяненко заявив, що після місяця перебування окупантів на Чорнобильській АЕС необхідно провести частково такі самі роботи, як після катастрофи у 1986 році. Та перед тим слід провести ревізію того, що Україна отримала внаслідок п'яти тижнів перебування російських військовиків на ЧАЕС і в Зоні відчуження.
Отож, швидше за все, в 30-кілометровій зоні знов доведеться розпочинати роботи із знезараження територій та, звісно, техніки, без якої діяльність там є неможливою.
"Технологія КПІ" та інші
Шість років тому в "Київському політехніку" було опубліковано матеріал "Дезактивація води: як народжувалася "Технологія КПІ". У ньому ліквідатори аварії на ЧАЕС кандидати хімічних наук доценти ХТФ А.Д. Крисенко та В.П. Басов розповідали про досвід знезараження від радіонуклідів води, яка використовувалася для миття забруднених радіацією автомобілів і гусеничної техніки, що прислужилася при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки будівництво стаціонарних пунктів санітарної обробки транспорту з наступним знезараженням використаної води потребувало часу і коштів, фахівці КПІ під керівництвом ст.н.с. О.П.Шутька вже влітку 1986 року розробили власну технологію та пересувні (мобільні) установки, які дозволяли знезаражувати воду в ємностях-накопичувачах просто з коліс. Технологія отримала офіційну назву "Технологія КПІ". При міському штабі Цивільної оборони тоді було створено підрозділ з 11 осіб під назвою "Група дезактивації води", яка займалася всіма питаннями дезактивації води після помиву забруднених радіацією транспортних засобів протягом 1986-87 рр. Завдяки цій технології відпала потреба в запланованому спорудженні стаціонарних очисних споруд. Отож тепер, можливо, доведеться знов використати цю та інші технології, які довели свою ефективність понад 30 років тому. Звісно, з урахуванням нових досягнень, які отримали наші науковці останніми роками.