МТ10-36 "Днепр": потужний, невибагливий і надійний

Рік тому експозиція Державного політехнічного музею збагатилась яскравим подарунком – мотоциклом МТ10-36 "Днепр" (Назва –  російською). Після досить непростого, з перервами на карантин, ремонту мотоцикл зайняв своє місце в розділі "Транспорт".

Загалом, сьогодні мотоцикли можна побачити на українських дорогах значно рідше, ніж колись. Для цього є низка об'єктивних причин: клімат, зміни в  сприйнятті поняття "транспорт", зростання вимог до безпеки та комфорту пересування. Мотоцикли нині є улюбленими транспортними засобами в країнах Азії, де існує розвинене машинобудування, але, водночас, рівень життя є достатньо низьким, а клімат – теплим.

В Україні найбільша популярність мотоциклів  припала на другу половину ХХ ст., коли їх масово виготовляли Київський та Львівський мотозаводи. Однак з часом  і в нас, і в багатьох інших країнах мотоцикл  із дешевого, простого транспортного засобу перетворився на символ певного стилю життя, цінностей та кодексу правил, навколо якого утворилася ціла байкерська субкультура. Тобто з необхідного засобу повсякденного пересування та перевезення вантажів він поступово обернувся на предмет хобі та засіб активного відпочинку.

Водночас будь-який мотоцикл  був і залишається продуктом людської думки, цікавих інженерних ідей, результатом цілеспрямованої технічної діяльності. Що ж до вітчизняних мотоциклів, то в них реалізовано чимало ідей та розробок наших інженерів, у тому числі, звісно, й київських політехніків. Створений на Київському мотозаводі мотоцикл "Днепр" є одним із кращих зразків таких конструкцій.  

Але спочатку кілька слів про Київський мотоциклетний завод (КМЗ) і його продукцію.

Відкрито його було у вересні 1945 року на базі Бронетанкового ремонтного заводу №8.  Першою продукцією став мотоцикл К-1Б "Киевлянин" з двигуном потужністю 2,3 к.с. З 1949 р. року розпочалось виробництво важкого мотоцикла М-72. У 1956 році Київський мотозавод поставив на серійне виробництво нову модель К-750 – повністю власної розробки.

З 1957 року в СРСР впроваджується система раднаргоспів. Раднаргоспи мали складати та виконувати плани економічного розвитку, виробничі програми, розподіляти кадри і продукцію, керувати зв'язками з підприємствами на окремій території раднаргоспу. Отже, Київський раднаргосп насамперед мав забезпечувати кадрові потреби підприємств у спеціалістах силами навчальних закладів на його території (Київська, Черкаська, Чернігівська, Житомирська області). КПІ був найпотужнішим центром підготовки кадрів з машинобудування та металургії раднаргоспу, а отже готував фахівців і для Київського мотозаводу. Крім підготовки кадрів, виші залучалися і до розв'язання важливих проблем у виробництві: технічному переоснащенні, вдосконаленні технологій,  розробці нових зразків техніки.

З 1968 року завод розпочав серійне виробництво мотоцикла К-650 "Днепр" (МТ-8). Мотоцикл мав новий верхньоклапанний двигун власної розробки. Зауважимо, що практично всі мотоцикли КМЗ з цього часу називалися "Днепр" із зазначенням номера моделі.

З 1977 року розпочато випуск моделі МТ10-36 з двигуном потужністю 36 к.с. Ця модель втілила в собі весь досвід розробки та експлуатації мотоциклів до цього часу. В ній було зібрано всі прогресивні технічні рішення,  випробувані експлуатацією спортивних та ескортних мотоциклів без бокового причепа.

Мотоцикл МТ10-36 отримав поліпшені світлові та сигнальні пристрої, здвоєне сидіння водія та пасажира. Він міг експлуатуватися і без бокового причепа. Для цього потрібно було встановити покажчики правого повороту. Боковий причеп залишався безгальмівним – на той час вимоги безпеки до транспортних засобів ще не було посилено. Оригінальне стоянкове гальмо приводилося в дію перекидною собачкою на важелі переднього гальма.

Але найбільш кардинальною відмінністю цієї моделі від попередніх став потужний двигун. Зростання його потужності з 32 до 36 к.с. відбулося завдяки збільшенню ступеня стиснення робочої суміші в камері згоряння та максимальної кількості обертів колінчастого валу. На двигун встановлено новий карбюратор більшої пропускної здатності К-301Д. Напівсферичний поршень збільшеного об'єму та вкорочена гільза збільшили ступінь стиску. Максимальна кількість обертів колінчастого валу сягала 5900 об/хв. Крутний момент – 4,8 кгс.м, максимальної потужності двигун досягав майже на максимальних обертах. Мотоцикл було адаптовано до доріг з поліпшеним покриттям. Лише такими дорогами можна було безпечно рухатися  важким мотоциклом на високій передачі на майже максимальних обертах двигуна. Такий режим роботи потребував удосконалення системи змащення та роботи газорозподільного валу, тож усе це також зазнало змін.

Тривалий час найнедовговічнішим вузлом двигуна мотоцикла був збірний колінчастий вал. Його термін служби складав 20-25 тис. км пробігу. Спільно з кафедрою ливарного виробництва КПІ під керівництвом Костянтина Ілліча Ващенка в 1963-66 роках було відпрацьовано технологію виготовлення колінчастого валу, що відливався в оболонкові форми з високоміцного чавуна. Костянтин Ващенко першим у країні створив особливо міцний сірий модифікований чавун. З цього матеріалу відливались корпуси артилерійських снарядів та мін під час Другої світової війни. Захищена ним докторська дисертація стосувалася проблем виробництва відливок з високоміцного модифікованого чавуна з пластинчастим графітом. Саме освоєння виробництва колінчастого валу з високоміцного чавуна надало необхідні параметри надійності двигуна мотоцикла. Випробування засвідчили, що після 40 тис. км пробігу мотоцикла зношування шийок колінчастого валу мінімальне. На той час для мотоциклетного двигуна це були вражаючі показники.

Співробітники КПІ розробили також технологію відливання і обробки збірних сталевих поршневих циліндрів із алюмінієвими радіаторами для двигуна мотоцикла. На замовлення заводу кафедра виконала роботи з удосконалення технології відливання блока двигуна вже не в земляні, а в металеві форми, внаслідок чого блок став легшим та міцнішим.

Мотоцикл МТ 10-36 певний час був найпотужнішим в СРСР, отож надзвичайно популярним  і, водночас, доступним за ціною. На початку 80-х рр. ХХ ст. він коштував 1640 крб. Для порівняння – ціна автомобіля ЗАЗ 968 становила 4050 крб. При цьому потужність двигуна ЗАЗ складала 40 к.с. при власній вазі 840 кг, а у мотоцикла "Днепр" – 36 к.с. при 325 кг. Тобто, мотоцикл був дешевшим і доступнішим транспортом. Його купували переважно жителі села, а отже, використовувався він часто-густо як вантажний транспортний засіб – надійний та невибагливий.

Мотоцикли  Київського заводу експортувались у більш як 50 країн світу. До речі, Адріано Челентано у фільмі "Ас" знімався на власному МТ10-36. А в фільмі "Qua la mano" (на території колишнього СРСР його демонстрували під назвами "А спорим?", "Дай руку", "Ось рука") він "розсікав" на червоному мотоциклі "Днепр" без бокового причепа.

Кадр із фільму Ас

Сучасні байкерські мотоцикли інколи можуть коштувати як легковий автомобіль. А недорогі та витривалі робочі конячки Київського мотозаводу з приватних гаражів і подвір'їв потроху перекочовують до технічних музеїв. Нині вони експонуються у Львові, Кам'янському, Запоріжжі, Умані, Києві. При цьому відвідувачі можуть побачити мотоцикли К-1, М-72, К-650, МВ-650, МТ-11, МТ-14, МТ-16, але мотоцикл МТ10-36 представлено лише в експозиції Державного політехнічного музею КПІ. 

Отож цей мотоцикл ілюструє досягнення окремої галузі вітчизняного транспортного машинобудування. Він є творінням вітчизняних інженерів, символом своєї епохи. Надзвичайно популярний свого часу транспортний засіб, сподіваємося, зацікавить відвідувачів музею.

Григорій Лупаренко, завідувач відділу ДПМ