Ви є тут

З історії київських мостів


Київ, 1950 р., Міст Патона

Історія нашої землі споконвіків пов'язана з шляхами і переправами. Адже археологічні знахідки свідчать, що вже тисячі років тому через наші краї йшов жвавий транзит виробів з Кавказу, Прибалтики, Балкан тощо.

З історії

У літописах княжих часів згадувалося будівництво мостів, зокрема біля Вишгорода, в напрямку Чернігова. А в напрямку Переяслава назви місцевостей Княжий затон і Срібний кіл, ймовірно, пов'язані з традицією забивати срібний гвіздок на початку й наприкінці будівництва – для захисту споруд від нечистої сили. Біля переправ виникали й багатіли монастирі – притулки для мандрівників.

Із квітня по жовтень щороку через Дніпро наводилися тимчасові мости на поромах і плотах, проїзд по яких був платним. Про це, зокрема, свідчили документи XVII століття. 1744 року, до відвідання Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, через Дніпро було споруджено дивовижний міст. Його силовими елементами слугували троси, сплетені з вербової лози.

Потужні конструкції

Звісно, конструкції були дерев'яними, а відтак і недовговічними. Щороку вони руйнувалися бурями, повенями, льодоходами. Отже, взимку Дніпро доводилося ризиковано долати по кризі. Нарешті, в 1848–1853 роках неподалік Києво-Печерської лаври, під керівництвом британських інженерів, було споруджено один з кращих мостів того часу – Миколаївський ланцюговий, на могутніх кам'яних опорах. Яскраві спогади про ті події збереглися в київських повістях Миколи Лєскова.

Миколаївський ланцюговий міст, ХІХ ст.

А близько 1870 року в Києві було прокладено залізницю і зведено Дарницький залізничний міст. Відтоді залізниця надовго стала символом і рушієм прогресу. В околицях можна помітити численні сліди будівництва колій.

Отже, коли в Київському політехнічному інституті було створено кафедру мостобудування, вона спиралася на багаті місцеві традиції. 1904 року її очолив запрошений з Москви Євген Оскарович Патон, випускник Дрезденського технічного університету. 1910 року першою його помітною роботою в Києві став Парковий місток між Царським та Купецьким садами.

У роки Першої світової війни 1914–1918 років на околицях було прокладене Північне залізничне кільце до гавані. При цьому через Вишгородську вулицю було зведено залізничний віадук, а через Дніпро – міст імені імператриці Марії Федорівни, за проектом професора Євгена Патона, спільно з його студентами. Поблизу Видубичів було споруджено дерев'яний Наводницький міст і тимчасові, так звані стратегічні переправи.

Розпад Російської імперії та Громадянська війна спричинили тяжкі потрясіння і руйнації. Кожна відступаюча армія нищила за собою мости. Саме так вчинили поляки, полишаючи Київ на початку літа 1920 року.

Наводницький міст, 1946 р.

Вклад Є.О. Патона

Отже, для мостобудівників настали гарячі часи. Передусім було відбудовано Дарницький та Наводницький мости. 1925 року, під керівництвом професора Євгена Патона, було завершено глибоку реконструкцію зруйнованого колишнього Миколаївського мосту. 1929 року було відновлено залізничний міст з Подолу до Воскресенської слобідки.

Урочисте відкриття мосту імені Євгенії Бош. 10 травня 1925 року

1929 року професора Євгена Патона було обрано до Всеукраїнської академії наук. У 1930-х роках кафедру мостобудування було переведено до новоствореного Київського будівельного інституту, а академік Патон захопився розробкою технологій електрозварювання і проектом небаченого суцільнозварного мосту.

Тим часом, під загрозою нової війни, довкола Києва зміцнювалися оборонні рубежі: Київський укріпрайон, окружна дорога та залізничне кільце, наче сталева обручка, з тунелями під Дніпром. Микита Хрущов обмовився в мемуарах, що на будівництві працювали військовополонені поляки. Чи не ті, яких потім було розстріляно в Биківні?

Гітлерівське нашестя перервало і це будівництво, і зведення нового патонівського мосту. На його опорах німецькі та угорські сапери спорудили тимчасовий міст, але ліквідували його, відступаючи в 1943 році.

Щойно загоїлися рани війни, почалося будівництво нового залізничного мосту, поряд з нашвидкуруч наведеними тимчасовими переправами. А під керівництвом академіка Євгена Патона відновилося спорудження омріяного суцільнозварного автомобільного мосту – найбільшого і небаченого у світі. Лише трохи не дожив видатний інженер і вчений до його відкриття.

Сьогодення

Повернулися також до будівництва тунелів, правда, вже не за околицями, а під центром міста. Деяким будівничим довоєнних таємних залізничних тунелів на Оболоні та Жуківці пощастило по війні опинитися серед київських мостобудівників та перших метробудівців. 1960-го року перша черга київського метрополітену з'єднала станції Політехнічний інститут і Дніпро.

Якщо уважно придивитися, то поряд з нинішніми загальновідомими мостами можна побачити сліди історії. Поряд з мостом метро – фундаменти Миколаївського ланцюгового мосту. Поряд з мостом Патона, серед Дніпра – трикутна скеля, увінчана металевим птахом – один з фундаментів Наводницького мосту. А поряд з Дарницьким мостом – зруйновані бики, споруджені 1870 року. Лише на Подільсько-Воскресенському залізничному мості збереглися старі опори, зведені на початку ХХ століття.

Валерій Лисенко, києвознавець і екскурсовод

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій