Так історично склалося, що в українському суспільстві жінці відведена не тільки традиційна роль матері-берегині. Доволі часто на перший план виступає містичний образ великої захисниці, духовної наставниці українського народу – Оранти. Існує колективна впевненість, що "коли зникне воля і опустяться руки, в момент відчаю та безнадії", українців врятує саме Жінка. Можливо тому в нестабільні часи, які переживає наша країна, образ сучасної українки складається не тільки з традиційних якостей: берегти сімейне вогнище, народжувати та виховувати дітей, але й містить у собі активну життєву і соціальну позицію та професійну діяльність.
Це повною мірою стосується і колективу Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І.Денисенка – "найжіночішого" колективу КПІ ім. Ігоря Сікорського. Два роки тому на чолі з директором Оксаною Бруй, попри непросту політичну та економічну ситуацію, замислюючись про майбутнє не тільки університету, а й усієї країни, колектив бібліотеки розробив стратегію її розвитку, метою реалізації якої є якісно змінити діяльність бібліотеки відповідно до потреб університету, сучасних тенденцій та кращих світових практик.
За останній рік оновлено організаційну структуру бібліотеки, принципово змінено систему обслуговування, розроблено актуальний портфель послуг. З'явилися нові відділи – перспективного розвитку, культурно-освітньої роботи, інформаційної підтримки освіти та досліджень. Усі ці відділи очолюють розумні, креативні і красиві жінки.
Сьогодні зміни, що відбуваються в Бібліотеці КПІ, видно неозброєним оком. Вона поступово перетворюється на відкритий креативний простір, що спонукає до творення нових ідей, змістовного дозвілля та розвитку особистості. Щороку в бібліотеці проходить понад 300 різноманітних заходів, що допомагають стати успішними, набути лідерських та бізнесових навичок, просувати та практично реалізовувати свої ідеї, винаходи та розробки.
Працівники бібліотеки розповідають про те, як зміни останніх двох років вплинули на їх життя, розкрили їх потенціал, як змінилось їх сприйняття себе, своєї професії і свого місця в суспільстві.
Оксана Бруй, директор Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І.Денисенка Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Перший раз я прийшла до Бібліотеки КПІ восени 2011-го і працювала до весни 2013 року. Тоді разом із заступником директора Валентиною Волинець ми аналізували стан та роботу бібліотеки і намічали шляхи змін. Ми мріяли про те, як наша бібліотека стане комфортною і сучасною в усіх сенсах, привабливою для користувачів. Зможе не лише задовольнити їх запити, а й діяти на випередження, пропонуючи їм такі сервіси, які вони навіть не очікували. А на початку 2016 року я повернулася до Бібліотеки КПІ вже як директор і нині маю таку можливість – втілити ті мрії. На мою думку, це непогано виходить.
Мені дуже імпонують слова Марка Твена: "Якщо ви не знаєте, куди ви йдете, то дуже здивуєтесь, потрапивши не туди…" Саме тому перше, що ми зробили на цьому шляху – це Стратегія розвитку Бібліотеки КПІ на 2017–2020 рр., де визначили свої цілі та орієнтири.
Ми розвиваємо нашу бібліотеку як сучасну бібліотеку сучасного університету: потужну інформаційно, з комфортним простором, зручними сервісами, індивідуальним підходом до кожного користувача. Створюємо креативне середовище, де народжуються та втілюються ідеї. Ми багато зробили, але ще більше роботи попереду.
Ми щодня змінюємося самі, змінюємо нашу бібліотеку, наш університет, світ навколо. Думаючи про себе в цих змінах, я доходжу висновку, що вони не тільки впливають на моє життя, вони і є – моє життя. Я щаслива, що маю поруч однодумців. Команда бібліотеки, яка сформувалася і щодня стає все сильнішою, приречена на успіх! Те як ми змінилися за останній рік і як продовжуємо змінюватися, і є найбільшим нашим досягненням та гордістю. За цей рік наша бібліотека стала справжнім центром комунікації КПІшної спільноти. І це надихає!
Людмила Тепікіна, зав. відділу обслуговування інформаційними ресурсами
Я працюю в НТБ 36 років. З 1995 року очолювала відділ обслуговування науково-технічною літературою. Після реорганізації структури бібліотеки був створений відділ обслуговування інформаційними ресурсами, який я наразі і очолюю. До відділу входять: єдиний пункт книговидачі, який обслуговує всіх читачів всіма видами літератури, і чотири читальних зали: науково-технічної літератури, соціально-економічної та художньої літератури, періодичних видань та нормативно-технічної документації і неопублікованих документів.
Створення єдиного пункту видачі оптимізувало роботу бібліотечних працівників і значно економить час наших користувачів. Після оформлення замовлення в електронному каталозі підібрана література передається з відділу зберігання фондів на пункт книговидачі і чекає свого читача на так званих "бронеполицях". Тепер, з новою системою видачі літератури, у нас немає черг. У читальних залах відкритого доступу зберігається література за галузями знань, що користується найбільшим попитом.
За останній рік у моєму професійному житті відбулися кардинальні зміни. Необхідно постійно бути "в тонусі", відповідати сучасним вимогам керівника немалого колективу, необхідно постійно розвиватись, вдосконалюватись та реагувати на зміни, які відбуваються в роботі бібліотеки та університету, а ще – можливість вивчати і втілювати на практиці досвід роботи інших бібліотек (закордонних у тому числі). Я зрозуміла, що не боюсь змін і готова сама змінюватись й реалізувати свої професійні цілі та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності. Я маю бажання та здатність пізнавати якнайбільше нового і передавати ці знання співробітникам і користувачам бібліотеки. Так само я прагну давати співробітникам відділу, який я очолюю, можливість для розвитку і реалізації їхнього потенціалу.
Я завжди пишалась своєю професією, ніколи не соромилась казати, що я бібліотекар. Та був певний час, коли мені здавалося, що моя професія втрачає престиж. Але зараз я відчуваю, що бібліотекар – це не просто професія, її представники мають великий суспільний авторитет, до них звертаються по допомогу, як краще зорієнтуватися у великому обсязі (потоці) інформації, і саме бібліотекар може в цьому допомогти. Я мрію про те, щоб у нас було ще більше читачів і щоб ми могли з легкістю відповідати всім їхнім запитам. І, наразі, ми маємо такі амбітні цілі, які намагаємося втілити в життя.
Марина Мірошниченко, зав. відділу рідкісних та цінних документів
За останній рік у моїй роботі відбулося багато змін. Передусім змінився загальний ритм робочого життя. Подій відбувається більше і проміжок часу між ними стає коротшим. Нерідко виникає нагальна потреба в нових знаннях і технологіях. Пошук інформації приводить до абсолютно незнайомих або маловідомих сфер інтелектуальної діяльності. Відповідно, постійна самоосвіта стає частиною робочого процесу. Не скажу, що це легко, але надзвичайно цікаво. Ми з моїми колегами активно працюємо над популяризацією результатів нашої роботи і нашого унікального фонду. Наприклад, у найближчій перспективі ми плануємо оцифрувати та виставити у відкритий доступ наші рідкісні старовинні колекції. Це буде наш подарунок університету до 120-річчя КПІ. Ми також започаткували цикл лекцій з історії нашого університету і Києва, які читають відомі фахівці. Тому до нас на заходи приходять слухачі з усього міста. Значно збільшилась кількість екскурсій до нашого відділу, які ми проводимо безкоштовно. Приємно помічати серед молоді неабиякий інтерес до історії України, історії Києва і до книжкових раритетів, стародруків та інших культурних пам'яток.
Я завжди вважала, що робота має давати простір для розвитку особистості. Професійна діяльність бібліотекаря сама по собі є креативною і надихаючою на вдосконалення для тих, хто таки вибрав її, попри невелику зарплатню, "бібліотечні" жарти і поблажливе ставлення "нечитаючих громадян". Зарубіжний досвід підтвердив, що бібліотечний фах є високоінтелектуальною і поважною справою. Тепер є бажання довести, що українські бібліотекарі за рівнем професіоналізму не поступаються іноземним колегам.
У моїй роботі мене надихають відвідувачі і читачі. Приємно отримувати подяки, бачити захоплені очі студентів, коли вони гортають сторінки старовинних фоліантів, мати можливість розповідати їм про історію університету і нашої книгозбірні, а головне – бачити, як вони знову і знову приходять до бібліотеки.
Євгенія Кулик, керівник відділу інформаційної підтримки освіти та досліджень
Я долучилася до команди Бібліотеки КПІ минулого року, коли розпочалося активне втілення в життя нової стратегії розвитку бібліотеки. Це був виклик і величезна відповідальність, але бажання стати частиною сучасної бібліотеки, цілком і повністю орієнтованої на читача, надали сили й натхнення.
Мені пощастило брати участь у створенні в бібліотеці Центру інформаційної підтримки освіти та досліджень. Це був абсолютно новий досвід. Упродовж 14 років діяльності я працювала з читачами юнацького віку і молоддю, орієнтувалася на їх вікові особливості, їх потреби. А тут – серйозна наукова спільнота, і її потрібно добре пізнати, бо ж як створювати сервіси, не знаючи тих, для кого їх створюєш. Звісно, я й сама трішки той самий дослідник, але все ж. Не знала чи впораюся, хоча не певна, що в мене був час на такі глибокі роздуми, потрібно було багато чого вивчити, налагодити комунікацію з новою командою.
Хочу наголосити, тут мені неабияк пощастило: усі консультанти центру не бояться змін, інтенсивного темпу роботи, слова "наукометрія" і готові працювати під творчим керівництвом. Я ніколи не почуваюся сам на сам з труднощами-прикрощами, які, звичайно ж, можуть виникати у повсякденній діяльності. Мене підтримує керівництво бібліотеки та університету, мої колеги, друзі з інших бібліотек, допомагають дослідники університету. Завдяки їм і з ними на сьогодні ми маємо центр, який допомагає науковцям здійснити професійний пошук джерел наукової інформації, використовуючи авторитетні ресурси, визначитися з виданням для публікації, поширити результати досліджень у відкритому доступі, здійснити оцінку ефективності результатів дослідження, створити цифрове резюме науковця тощо. Ось так наші спільні ідеї, цінності, інтереси, амбіції складалися пазл за пазлом, але завершеної картини сучасного бібліотечно-інформаційного сервісу для підтримки дослідника на усіх життєвих циклах дослідження ми ще не маємо. Ми продовжуємо цю діяльність, ми її змінюватимемо, вдосконалюватимемо, робитимемо ефективнішою. Звісно, я не вважаю, що вже повністю проявила себе, якщо так вважати, то навіщо ж тоді працювати далі. Я й досі перебуваю у пошуках нових ідей, своїх тем, свого місця в бібліотеці і в бібліотечно-інформаційній справі, і звісно ж, бібліотеки в собі.
Наталія Манжуло, провідний бібліотекар відділу комплектування та наукової обробки документів
Я працюю в Бібліотеці КПІ 30 років, з них 29 – у відділі наукового опрацювання документів, у залі каталогів. Фактично весь цей час моїми основними обов'язками була робота з читачами та ведення алфавітного каталогу (на паперових носіях). Рік тому відділи наукового опрацювання документів та комплектування були об'єднані. Мені запропонували незвичні для мене обов'язки – бути редактором електронного каталогу. Я не мала досвіду обробки літератури в електронному вигляді, але завдяки підтримці колег, поступово адаптувалась і зараз почуваюся досить впевнено. Я пишаюся тим, що результат моєї праці миттєво потрапляє до читача, адже як тільки я роблю запис у каталозі – книжка стає доступною для користувачів.
Я творча особистість, у вільний від роботи час захоплююсь малюванням. Тому коли мені запропонували зробити до Нового року інсталяцію ялинки з книжок, що популярно в іноземних бібліотеках, я з натхненням взялася за цей проект. Виявилось, що для того щоб робити книжкові та будь-які інші інсталяції, необхідно бути трохи інженером, бо у книг своя "фізика". Але ялинка вдалась, потім були ще інсталяції: серце до дня закоханих, янголи, гугл і багато інших.
Більшість наших користувачів – молоді, активні і амбітні люди. Для того щоб відповідати їх вимогам, ми долучаємось до світових технологій обробки літератури і надання бібліотечних послуг. Сьогодні, щоб працювати бібліотекарем, треба не тільки бути обізнаним та начитаним, але й освоїти інформаційні технології і розуміти процеси, що відбуваються у світі.
У моїй професії мене надихають люди. Співробітники, які вірять у мене як у професійному плані, так і в творчому. Користувачі бібліотеки, які чекають як нових книжок, так і моїх нових інсталяцій, що сприймаються як щось незвичне і цікаве. Навіть в анкетуванні про послуги бібліотеки наші користувачі просили більше "книжкових скульптур". Мене надихає визнання того, що моя робота потрібна.
Ольга Зубенко, науково-методичний відділ (перспективного розвитку), сектор розвитку персоналу
Я 20 років працювала в напрямі підвищення кваліфікації персоналу в бізнесовій сфері. З часом вирішила повернутися до роботи в бібліотеці, оскільки за першим фахом я бібліотекар-бібліограф, і своє трудове життя починала у бібліотеці. Я почала працювати в Національній бібліотеці України ім. В.І.Вернадського, де організовувала та проводила навчальні заходи для своїх колег. Але я бачила, що навкруги відбуваються значні зміни, користувачі бібліотек очікують від фахівців бібліотечно-інформаційної сфери нових підходів у роботі та сучасних послуг, які вже давно пропонуються бібліотеками за кордоном. Саме для того щоб мати можливість створювати бібліотеку європейського рівня, я захотіла долучитись до команди Бібліотеки КПІ, яка обрала свій шлях, складний, але надзвичайно цікавий. І кожний день для мене – це виклик і пошук нових можливостей для розвитку професійних компетентностей у мене та моїх колег.
Сьогодні у мене є надзвичайно багато можливостей розкривати не тільки свій потенціал, але й потенціал моїх колег. Я радію тому, що можу ефективно використовувати свої знання для створення успішної команди! Ми визначили для себе амбітні цілі і розуміємо, що досягти успіху можемо тільки завдяки нашому персоналу, завдяки людям, які працюють у бібліотеці! Кожен з них – особистість зі своїм досвідом, знаннями, можливостями, інтересами, здібностями, компетенціями. Щоб наша бібліотека стала такою, як ми запланували, а, можливо, ще й кращою, ми потребуємо людей вмотивованих, з активною життєвою позицією, людей, які прагнуть розвиватися і вірять у свої особисті сили і в успіх всієї нашої команди. Ми працюємо над тим, щоб розвивати в наших колегах такі навички, як лідерство, ефективні комунікації, критичне мислення, креативність, уміння брати на себе відповідальність за створення в бібліотеці нових можливостей для користувачів, наших партнерів і для всіх нас. І моє завдання – знайти кращих тренерів, які допоможуть моїм колегам оволодіти необхідними знаннями та навичками.
Раніше я працювала в організаціях, де завжди був запланований бюджет для навчання працівників. Це надавало можливості звертатися до найкращих бізнес-шкіл та окремих бізнес-тренерів і отримувати якісні знання, корисні для професійного розвитку працівників. У бібліотеці я не маю такого бюджету, і це спонукає мене знаходити нові, нестандартні рішення. Я впевнена, що роль бібліотеки як платформи для проведення якісних навчальних заходів має великі перспективи. Запрошення до співпраці бізнес-тренерів, менеджерів компаній, успішних людей, підприємців та професіоналів для проведення безкоштовних лекцій, тренінгів, воркшопів створює принципово нову цінність: бібліотека сьогодні виконує суспільно корисну справу і допомагає молоді стати більш успішними, набути навичок, які будуть необхідні їм у подальшому житті.
Моя робота дає мені відчуття, коли за спиною "виростають крила" і хочеться досягати нових і нових висот. Як казав Бернард Шоу, "люди завжди схильні звинувачувати обставини в тім, що їм не вдалося досягти того, чого вони хотіли. Я не вірю в обставини. Ті, хто процвітав у цьому світі, приходять і знаходять такі обставини, що їм потрібні, якщо ж вони не можуть їх знайти, тоді вони створюють їх самі". І я обираю саме такий шлях, шлях розвитку і шлях успіху!