До XV ст. Новий рік на Русі зустрічали 1 березня, за юліанським календарем, а пізніше – 1 вересня (підбиттям підсумків урожаю). І тільки в 1700 р. Петро I за прикладом європейців видав указ про святкування Нового року 1 січня.
У 1918 р. країна перейшла на григоріанський календар, який змістив усі дати на 13 днів назад. На згадку про цю подію нам залишився «старий Новий рік», який приємно відзначати навіть тим, хто не пам’ятає про зміну календаря. Після революції, в 1929 р., різдвяну ялинку скасували як релігійне свято. Вона повернулася в 1937 р. за постановою партії й уряду «Про святкування Нового року в СРСР». У Колонному залі Будинку спілок пройшла перша офіційна ялинка СРСР з червоною зіркою на верхівці замість різдвяної.
Новий рік був повністю реабілітований, і в різні десятиліття його святкували так:
Тридцяті
Хто вітав: 31 грудня 1935 р. Голова ЦВК СРСР Михайло Калінін привітав дрейфуючих полярників на хвилях далекого зв’язку. Це було перше в країні радіовітання. Пізніше воно стане щорічним і всесоюзним.
Що слухали / танцювали: в містах були популярні танго у виконанні оркестрів Леоніда Утьосова і Олександра Цфасмана, записи Вадима Козіна «Расставание» («Утомленное солнце»), романси «Калитка» і «Утро туманное». А в селах – народні пісні.
Сорокові
Хто вітав: 31 грудня 1941 р. Михайло Калінін виступив по радіо і розповів про підсумки першого року війни. Радіовітання транслювалися до 1944 р., потім їх скасували до 1953 р.
Що слухали / танцювали: вальси і фокстроти – під пісні Клавдії Шульженко, Івана Шмельова («За фабричной заставой»), Володимира Нечаєва («Мы люди большого полета»), Георгія Виноградова («Счастье мое» і «Люблю»).
П’ятдесяті
Хто вітав: 31 грудня 1953 р. до радянського народу звернувся по радіо голова ВР СРСР Климент Ворошилов.
Що слухали / танцювали: популярними були виконавці Володимир Бунчіков («Летят перелетные птицы»), Капітоліна Лазоренко («Бесаме мучо») і Ружена Сікора («Огоньки»). Танцювали вальси, чарльстон, шиммі, лінді поп. На початку 50-х років у СРСР почали продаватися звукові листівки: з одного боку була приклеєна маленька грамплатівка з куплетом популярної пісні, з другого – текст і фотографія співака, а на розвороті друкувалися ноти.
Що ставили на стіл: у 1952 р. вийшло перше видання «Книги про смачну і здорову їжу» (проект курирував особисто нарком харчової промисловості Анастас Мікоян). Епіграфом до неї стали слова Сталіна: «Революція дала народу не тільки свободу, але і матеріальні блага, а також можливість заможного і культурного життя». Створювали книгу 16 років; рецепти народів СРСР, зібрані в ній, повинні були зміцнити дружбу між республіками. Тому, крім популярного холодцю, у святковому меню міг з’явитися, наприклад, плов.
Шістдесяті
Хто вітав: з середини п’ятдесятих і до 1970 р. привітання було безособовим – від ЦК КПРС, Верховної Ради і Ради Міністрів СРСР.
Що слухали / танцювали: почали входити в моду електроінструменти. Народ любив Гелену Великанову («Мне весело»), Георга Отса («Когда ты идешь на свидание»), Майю Кристалінську («Лунный камень»), Валерія Ободзинського («Эти глаза напротив»). Танцювали незмінні вальси і фокстроти, чарльстон.
Що ставили на стіл: на самому початку 60-х неодмінним атрибутом новорічного столу стало «Советское шампанское». Його хоч і запустили в масове виробництво 1939-го, але воно було дорогим. А в 1961 р. процес автоматизували, і шампанське подешевшало на 20%.
Сімдесяті
Хто вітав: 31 грудня 1970 р. за 10 хвилин до опівночі радянський народ привітав сам Леонід Брежнєв – це було перше телепривітання від глави країни. Через хвилювання Леонід Ілліч читав текст з папірця, не дивлячись у камеру. Тому наступного року промову, написану великими літерами на ватмані, перед ним тримав директор «Останкіно», сидячи під камерою.
Після 1976 р. через погане здоров’я Брежнєва (а потім – Андропова і Черненка) країну кілька разів вітав популярний диктор ЦТ Ігор Кирилов.
Що слухали / танцювали: з’явилося безліч вокально-інструментальних ансамблів (ВІА): «Пісняри», «Аріель», узбецька «Ялла», азербайджанський «Гюнеш», «Самоцвіти», «Квіти», «Полум’я». На сімдесяті припав і пік популярності Мусліма Магомаєва.
Що ставили на стіл: з’явилися салати, викладені шарами – оселедець під шубою і «Мімоза». Головною прикрасою столу вважалося запечене курча (чи смажена курка), а делікатесом – бутерброди зі шпротами.
Вісімдесяті
Хто вітав: у грудні 1985 р. країну привітав Михайло Горбачов. Зйомка відбулась у його кабінеті, який він не дозволив прикрасити навіть ялиновою гілкою. Однак у грудні 1986 р. Михайло Сергійович придумав авангардний хід – він привітав американців з Новим роком, а радянських людей – президент США Рональд Рейган.
Що слухали / танцювали: почалась ера диско, жінки всіх комплекцій танцювали ламбаду. Слухали пісні Леонтьева, Веске, Яака Йолли, «Землян» і «Ласкового мая», а також західні ВІА – ABBA, Boney M, Modern Talking.
Дев’яності
Хто вітав: 31 грудня 1991 р. склав повноваження М.С.Горбачов, країну привітав сатирик Михайло Задорнов. Але в хронометраж не вклався, через що довелося затримати трансляцію бою курантів на цілу хвилину. Президент Росії Борис Єльцин своє перше привітання зробив через рік. Україну з Новим 1992 роком вперше привітав Президент Леонід Кравчук, обраний 1 грудня 1991 р.
Що слухали / танцювали: пісні Євгена Білоусова, Володимира Маркіна, Ігоря Корнелюка, Сергія Мінаєва, груп «Міраж» і «Кармен».
Що ставили на стіл: з’явилися заморські продукти: спирт Royal, горілка Black Death, «ніжки Буша» і перші «Снікерс» та «Марс».
А як відбувається святкування у двотисячних, кожен із нас добре пам’ятає та може поділитися спогадами у приємній компанії.