У КПІ поважають студентів
Першокурсниця Ольга Терлецька (гр. ХН-12, ХТФ) мріє стати фахівцем у галузі неорганічної хімії, займатися водопідготовкою та очисткою стічних вод. Приїхала з Львівської області, в її містечку воду подають кілька годин на добу, а в тамтешній річці уже й не пам'ятають, коли купалися. Дівчина гарно навчалася в школі, брала участь у районних предметних олімпіадах, отримала високі бали ЗНО. На вибір, де навчатися: у Львівській чи Київській політехніці, вплинуло, як не дивно, поважне та зацікавлене ставлення до абітурієнтів, яке Ольга відчула в приймальній комісії НТУУ "КПІ" та на ХТФ.
Промайнув перший місяць навчання. Поки що студентці в КПІ подобається ВСЕ. Звикає до нового оточення і вимог, роззнайомилася з новими друзями, вчиться разом із колежанками облаштовувати свій побут у гуртожитку. А про посвячення в першокурсники на площі Знань розповідає з трепетом і захопленням: таке грандіозне і яскраве свято запам'ятається їй, мабуть, на все життя.
Тож хай щастить на твоїй життєвій дорозі, Олю. КПІ радо розкрив для тебе свої обійми та запропонував освітні можливості найвищого рівня, перспективи міжнародної співпраці й мобільності, культурного й спортивного вдосконалення. І лише від тебе залежить, які здобутки матимеш через 3-5 років.
Не так, як у школі
Олександрі Парій (гр. ОФ-11, ФМФ) завжди подобалися точні науки. Своє майбутнє вона бачить пов'язаним із фізикою чи математикою. І виш, на думку дівчини, вибрала найкращий, адже за відгуками роботодавців, КПІ надійно утримує вищі сходинки рейтингів.
До вступу в НТУУ "КПІ" Олександра підготувалася ґрунтовно: з гарними результатами закінчила фізико-математичний ліцей №208 (м. Київ), отримала високі бали ЗНО. Тож зарахування на ФМФ стало закономірним підсумком її сумлінності та наполегливості. Спеціальність обрала "Загальна фізика", яка, на її думку, дасть у майбутньому широкі можливості застосувати отримані знання. Наразі рано загадувати, ким стану, говорить студентка, але бути вчителем, викладачем чи працювати в офісі поки не мріє.
“Мене вражають масштаби і атмосфера КПІ, – каже Олександра, – це наче не просто університет, а справжнє місто". Навчатися в університеті дівчині дуже цікаво, а ще подобається, що "ніхто не стоїть над душею" і не нагадує: завдання не виконано, терміни спливають, роботи накопичуються. "Хто хоче – той тут вчиться, хто не хоче – може не вчитися", – розмірковує дівчина. Загалом-то так, зауважимо, але курчат восени рахують, а студентами стають після першої сесії.
Тож хочеться побажати Олександрі та її колегам не розслаблятися, адже все тільки починається.
Продовження династії
Киянка Ольга Ліщінер (гр. МВ-11, ММІ) ще з дитинства знала, що навчатиметься в Київському політехнічному на механіко-машинобудівному. А як же інакше? Тут здобули освіту її батьки, дідусь та бабуся. Саме в КПІ вони зустрілися та поєднали свої долі. За радянських часів диплом Київської політехніки гарантував пристойне працевлаштування (за фахом!) та можливість кар'єрного зростання. У перші роки незалежності економічний занепад у країні змусив багатьох інженерів шукати додаткових заробітків, але багатовекторна, орієнтована на кращі європейські зразки модель освіти, запроваджена нині в НТУУ "КПІ", додає дівчині впевненості: після закінчення університету вона знайде свою фахову нішу на сучасному ринку праці.
Щоб здійснити свою мрію – вступити до омріяного вишу, дівчина рік навчалася на ФДП. До вибору майбутньої спеціальності підійшла серйозно та зважено й зупинилася на кафедрі конструювання верстатів і машин. На її думку, саме тут можна реалізувати творчі задуми, підкріплені фундаментальними й професійними знаннями.
Місяць навчання промайнув для студентки непомітно: нове оточення, обов'язки старости курсу, намагання по-новому організувати свій робочий день – залишають мало часу на дозвілля. Їй дуже подобається творча атмосфера на кафедрі, уважні й знаючі викладачі. Дівчина задоволена, що не помилилася з вибором навчального закладу і сподівається примножити професійні здобутки сімейної династії.