Незабутня зустріч з живою легендою радянської космонавтики відбулася в НТУУ "КПІ" 13 травня. Київську політехніку відвідав льотчик-космонавт Георгій Михайлович Гречко. Він брав участь у запуску першого штучного супутника Землі, тричі літав у космос.
У загоні космонавтів Г.М. Гречко з 1966 р. Перший політ здійснив на орбітальному комплексі "Союз-17" – "Салют-4" (11 січня – 9 лютого 1975 р.), другий – на орбітальному комплексі "Союз-26" – "Салют-6" – "Союз-27" (10 грудня 1977 р. – 16 березня 1978 р.). Третій – на орбітальному комплексі "Союз Т-14" – "Салют-7" – "Союз Т-13" (17 вересня 1985 р. – 26 вересня 1985 р.). Ним встановлені рекорд СРСР і світовий рекорд по тривалості космічних польотів.
Г.М. Гречко – двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт СРСР, кавалер трьох орденів Леніна, Герой ЧССР, лауреат Державних премій Української й Естонської РСР, нагороджений медалями СРСР і зарубіжних країн. У 1975 р. нагороджений Золотою медаллю ім. К.Е.Ціолковського АН СРСР, орденом "Роза ветров" з діамантом Міжнародного комітету з аеронавтики й космічних польотів.
Г.М. Гречко – д.ф.-м.н. (1984), фахівець у галузі досліджень атмосфери Землі космічними методами. З 1966 по 1986 рр. працював у НПО "Енергія", з 1986 по 1997 рр. – провідним науковим співробітником Інституту фізики атмосфери РАН.
Гість ознайомився з історією та сьогоденням КПІ, відвідав ДПМ та з особливою цікавістю – відділ авіації і космонавтики музею. Потім виступив перед студентами, викладачами та співробітниками НТУУ "КПІ". Він розповів про невідомі факти з життя космонавтів та поділився спогадами про космічні польоти. Затамувавши подих слухали його студенти, вдивляючись в унікальні фотознімки з особистого архіву космонавта. Наводимо кілька фрагментів розповіді.
"Після інституту мене направили в КБ Корольова, ми створювали тримісні космічні кораблі. Одного разу Корольов викликав нас до себе й сказав: "В екіпажі будуть троє: командир, учений і бортінженер. Хто добре себе зарекомендував у роботі, пройде медкомісію – стане бортінженером". Усього заяви подали 200 претендентів, а відібрали тільки 13, і мене в тому числі. Хоча людина я досить середнього розуму, середніх здібностей і навіть здоров'я. Давалися взнаки голодне дитинство і перебування в окупації. Критичний момент я пережив у 1967-му, коли активно готувався до першого польоту в космос. Стрибаючи з парашутом, вдарився ногою об кілочок, що стирчав із землі. Результат – закритий перелом. У госпіталі наклали гіпс, а в космос полетів тільки через вісім років після цього випадку!
Багато було критичних ситуацій. Приміром, з пожежею на станції. Я сидів за пультом управління, а коли обернувся, станції не побачив – усе було в диму! Нас готували до пожеж на Землі. Навчали: "Це вогнегасник, цю чеку вийняв, на курок натиснув, струмінь піни усе погасить. Зрозуміло?" На цьому заняття закінчувалося. А я людина трохи нудна й уїдлива, питаю: "Якщо я погашу палаючий прилад, піна не виведе з ладу сусідні?" Директор Інституту пожежогасіння говорить: "Ні-ні, ми перевіряли – ця піна не може пошкодити електроніку". Я пропоную: "Давайте спробуємо розрядити цей вогнегасник на ваш телевізор!" – "Ні, не можна!" – "А на телефон?" – "Не можна!". "Ну, – думаю, – усе ясно". Тож під час пожежі на орбітальній станції я гасив пожежу своїми руками. Допомогло вміння пірнати з трубкою й ластами: я вдихнув як слід (це називається гіпервентиляція) і, затримавши подих, вплив у дим та на дотик став шукати джерело загоряння. Якби я хоч раз вдихнув дим палаючої пластмаси, другого вдиху вже не було б. Кілька разів пірнав у дим і таки вимкнув прилад, що загорівся. За інструкцією ж треба було гасити полум'я вогнегасником і вимкнути вентилятор, який я, навпаки, ввімкнув, щоб дим витягло. Звичайно, зараз розповідати про це приємно: хоробрий! А тоді було страшно. Адже не вистрибнеш: 350 км до Землі.
У відкритому космосі я провів понад півтори години. Пам'ятаю, коли вперше висунувся зі станції, було відчуття, що стою на височенній кафедрі. Спочатку були думки: "От які ми, люди, сильні: ніщо нам висота, радіація, невагомість! Я вийшов у космос і роблю те, що мені треба". Але саме в космосі, розглядаючи понівечену землю, зрозумів, наскільки люди незначні й як своїм невіглаством безповоротно гублять Землю!"
Зустріч проходила в рамках програми відзначення 50-річчя першого польоту людини в космос. У ній також взяв участь Президент України 1994-2004 рр., Почесний доктор НТУУ "КПІ" Л.Д.Кучма. У своєму виступі він наголосив: майбутнє як України, так і Росії – в освоєнні ближнього й дальнього космосу. На закінчення гості відповіли на численні запитання слухачів.