Ви є тут

Заміський маєток КПІ "Затишшя"


1902. Маєток Затишшя. Будинок завідувача маєтку

Університетська бібліотека має у своїх фондах унікальне "Собраніе фотографическихъ снимковъ Кіевскаго Политехническаго Института Императора Александра ІІ, снятыхъ для альбома, поднесеннаго бывшему Директору В. Л. Кирпичеву въ 1902 г.". Альбом містить чудові фотографії першого періоду існування навчального закладу (вони, до речі,  представлені також на сайтах університету і Державного політехнічного музею). Серед великої кількості світлин привертають увагу зображення будівель маєтку "Затишшя", але відомостей про цей інститутський підрозділ залишилося небагато. 

Постає питання: якими були передумови появи цього інститутського господарства і яке значення воно відігравало в навчальному процесі?

З архівних джерел стало відомо, що маєток "Затишшя" разом з рештою свого рухомого і нерухомого майна заповів Київському політехнічному інституту "на предмет призначення стипендії студентам інституту, уродженцям Чернігівської губернії, переважно Козелецького повіту" дворянин Євген Петрович Носенко-Белецький. Ще однією умовою було призначення директора КПІ, таємного радника Віктора Львовича Кирпичова духівником. У свою чергу, "ГОСУДАР ІМПЕРАТОР… в 23 день квітня цього [1900 – Авт.] року, ВИСОЧАЙШЕ зволив на прийняття Київським Політехнічним Інститутом ІМПЕРАТОРА ОЛЕКСАНДРА II, залишеного по духівниці дворянином Носенко-Белецьким майна до ста тисяч карбованців, для заснування в названому Інституті стипендії". [Держархів м. Києва, ф. 18, оп. 1, спр. 156]. За уточненими документальними даними нерухоме майно, яке перейшло до КПІ, складалося з трьох ділянок землі на території дачі у містечку Кобижча Козелецького повіту загальною площею 3323/4 десятини з будівлями, що за страховою оцінкою коштувало близько 90000 рублів; а також з 13 000 рублів  капіталу. [Завьщаніе въ пользу Кіевскаго политехническаго института // Кіевлянинъ. – 1900. – 30 апр. (№ 119). – С. 3].

У той час інститут шукав додаткові ділянки землі для влаштування дослідної ферми і організації практичних занять студентів сільськогосподарського відділення. У 1900 році надійшла пропозиція Вінницької міської управи про продаж інституту 600 десятин міської землі біля міста Вінниця за 120 000 рублів для облаштування маєтку. Водночас деякі вінницькі землевласники порушили те саме питання самостійно в Міністерстві фінансів.

17 лютого 1901 року на засіданні Ради КПІ було ухвалено рішення: "...порівнюючи два вирішення питання  – організацію навчального практичного господарства поблизу Вінниці та організацію його на хуторі "Затишшя", Рада зупинилася на останньому, беручи до уваги близькість до Києва, меншу вартість організації, бо відразу скорочується витрата 120 000 р. на купівлю землі". При цьому враховувалася поточна ситуація в країні: у Державному казначействі потрібних коштів не було, а "внаслідок ускладнень на Далекому Сході, інститут, подібно іншим установам, отримував від вищого начальства вказівки про можливе скорочення витрат".

7 квітня 1901 року на засіданні Ради КПІ було затверджено розрахунок витрат на маєток "Затишшя" за проектом професора П. Р. Сльозкіна, "так само визнаний був і період практичних занять студентів у 4 місяці". А 28 квітня 1901 року на засіданні сільськогосподарського відділення тимчасове завідування маєтком доручили професору П. Р. Сльозкіну.

2 червня 1901 року інститут отримав звістку про "ВИСОЧАЙШЕ зволення на відпустку суми, яка була заправлена на маєток, а також про відпустку 3000 р. щорічно на стипендії імені Белецького-Носенка".

Для облаштування маєтку було створено Особливу будівельну Комісію у складі Правління Інституту і  трьох професорів інституту: екстраординарного професора по кафедрі землеробства, колезького радника Петра Родіоновича Сльозкіна, ординарного професора по кафедрі зоотехнії, магістра ветеринарних наук, статського радника Сергія Олексійовича Іванова і виконувача обов'язків екстраординарного професора  по кафедрі землеробства, титулярного радника Олександра Васильовича Ключарова.

Маєток Затишшя

У 1902 році за проектами архітектора інституту Всеволода Адольфовича Обремського було споруджено дерев'яні будівлі маєтку на кам'яних фундаментах.

4 червня 1902 року професор П.Р.Сльозкін доповів "про необхідність улаштування більш глибокого колодязя, тому що виритий простий не дає достатньо води для покриття потреб і особливо на випадок небезпеки від вогню". Були проведені переговори з гірським інженером Йосипом Ромуальдовичем Кобецьким, який безкоштовно запропонував свої бурові інструменти і нагляд за обладнанням. Невдовзі в маєтку "Затишшя" було споруджено "артезіанський колодязь" глибиною 30 сажень.

Казенний хутір "Затишшя" увійшов до складу кафедри землеробства КПІ. Поступово на київських ярмарках проводилася закупівля для нього робочих коней і молочного стада. Там розвивалося й свинарство. Частина тварин надійшла з київського дослідного поля і скотного двору, розташованих на території садиби інституту в Києві.

Маєток Затишшя. Гуртожиток для студентів. 1902 рік

Маєток використовувався для проведення практики і практичних занять студентів сільськогосподарського відділення, частина земель здавалася в оренду.

Постановою сільськогосподарського відділення КПІ від 28 лютого 1906 року казенний маєток "Затишшя" було визнано "господарським підприємством комерційного типу, з метою визначення можливості його самостійного існування без сторонніх доплат". Головною статтею доходу господарства став  продаж польових продуктів, відгодованих телят і племінних поросят. Прибутковість від рільництва коливалася залежно від урожаїв і цін.

За результатами чотирирічних спостережень було зроблено висновок, що господарство поки що не може підтримувати життя великої садиби цілий рік, оскільки, окрім усього іншого, вимагає дорогого опалення та багатьох дрібних витрат. У своєму звіті завідувач маєтку професор П.Р.Сльозкін зазначав, що "все це стане можливим, коли врожаї підвищаться хоча б на 50% порівняно з сьогоденням, що зовсім не представляє нічого неймовірного". Сам же маєток "має всі необхідні елементи для того, щоби бути прибутковим комерційним господарством. Правильне поєднання витрат з потребами, утримання від спроб піднімати доходи екстреними засобами і ретельний облік усього господарського життя – такими є умови, за яких його прибутковість проявиться, посилиться і стане міцною".

Користувався інститут цим заміським господарством недовго. У 1917 році маєток "Затишшя" перейшов до селян, а 1 вересня 1922 року з агрономічного факультету (колишнього сільськогосподарського відділення КПІ) було утворено окремий "Сільськогосподарський Інститут" (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування).

У 1924 році на місці інститутської зразкової економії з фермою було утворено село Затишшя. Тепер його територія складає  37,7 га , а населення – …усього 61 людину.

Ігор Андреєв, доцент кафедри МАХНВ ІХФ

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій