Видатний учений-металург, заслужений діяч науки і техніки РРФСР, двічі лауреат Державних премій СРСР і УРСР, доктор технічних наук, професор Володимир Іванович Явойський народився 10 лютого 1910 року в місті Устюженську Новгородської губернії.
12 квітня 1950 року в Московському інституті сталі він захистив докторську дисертацію “Шлаки сталеплавильних процесів як захисне середовище і їх вплив на вміст газів в металевій ванні” і був затверджений у вченому ступені доктора технічних наук.
Літом 1950 року декан металургійного факультету КПІ професор К.І. Ващенко запропонував В.І. Явойському взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади завідувача кафедри металургії сталі і промислових печей КПІ. Цією кафедрою з 1944 року завідував академік АН УРСР М.М. Доброхотов, який у вересні 1949 року був призначений директором Інституту використання газу АН СРСР.
Після проведення конкурсу відповідно до наказу №848 від 29.08.1950 року Головного управління політехнічних вузів Міністерства вищої освіти СРСР В.І. Явойський був переведений з Уральського політехнічного інституту в КПІ і зарахований на посаду в.о. завідувача кафедри з 16 вересня 1950 року. На кафедрі тоді працювали доценти М.В. Грошев, Л.І. Ростовцев, А.Ф. Чижський, В.С. Кочо, за сумісництвом – академік М.М. Доброхотов.
В.І. Явойський очолював кафедру протягом шести років – по вересень 1956 року. Термін завідування невеликий, але підсумки вражаючі. Під його керівництвом організовані наукові і навчальні лабораторії з визначення вмісту газів і неметалевих включень у сталі, дослідження фізико-хімічних процесів виробництва сталі. Була широко розгорнута робота з виконання господарської тематики із заводами міст Жданова, Запоріжжя, Києва, зміцнювалися творчі зв’язки з багатьма навчальними і науковими установами Росії і України. Співробітники кафедри брали активну участь у спільних господарсько-бюджетних роботах з матеріалознавчими інститутами Академії наук УРСР.
Значна увага приділялася дослідженням поведінки водню в рідких металах під дією постійного електричного струму. Припускаючи, що в металах водень знаходиться у вигляді позитивно заряджених іонів, тобто протонів, слід чекати переміщення його під дією до негативного полюса – катода. На Донецькому металургійному заводі проведено рафінування пропусканням постійного електричного струму великих мас сталі, що знаходилась у ковшах ємністю 125 тонн.
Проводилися дослідження зменшення вмісту водню в кременистому сплаві – термосиліді із застосуванням різних схем підключення постійного струму на Київському заводі “Більшовик”; видалення водню із сталі 60С2, під час кристалізації у виливницях при під’єднанні до електродів, розташованих в головній частині зливків негативного полюса; дослідження якості прокатних і ковальських зливків після електрошлакового обігріву із застосуванням графітових електродів і електрошлакового підживлення витратних електродів в умовах Металургійного комбінату імені Ілліча в місті Жданові і Ждановського заводу важкого машинобудування; дослідження в лабораторних умовах поведінки водню в рідкому чавуні і в твердих зразках сталі різного хімічного складу.
У 1953-1956 роках проводилися дослідження щодо зміни вмісту газів у процесі плавки і розливання різних марок сталі в мартенівських печах на Донецькому металургійному заводі і комбінаті “Запоріжсталь”.
На кафедрі була змонтована вакуумна піч для плавки металів, встановлені вакуумні установки різної конструкції для визначення вмісту водню методом вакуум-нагріву.
Активно і систематично проводилися наукові семінари, в яких брали участь представники академічних і учбових інститутів, металургійних і машинобудівних заводів України і Росії. Активізувалася наукова робота студентів.
Завдяки своєму доброзичливому характеру Володимир Іванович дуже швидко адаптувався у викладацьке середовище київських політехніків, виявивши при цьому високу наукову ерудицію, лекційну майстерність, глибокі пізнання в методичній роботі. До будь-якої дорученої справи Володимир Іванович ставився з великою відповідальністю і тим більше до підготовки інженерів-сталеплавильщиків. Він дуже шанобливо і дбайливо ставився до студентів, які відповідали йому тим самим. Усім було приємно бачити високого, стрункого, охайно одягненого молодого професора. Його лекції були настільки яскравими, що шкода було залишати аудиторію після дзвінка. Він щорічно поновлював спеціальний курс з металургії сталі, вносячи до нього інформацію про новітні досягнення у світовому сталеплавильному виробництві. Найсвіжішу інформацію він отримував, беручи активну участь у наукових конференціях і семінарах з металургії, що проводилися в різних містах СРСР.
У 1955 році Володимир Іванович відповідно до наказу заступника Голови Ради Міністрів СРСР І.Ф. Тевосяна працював у складі урядової комісії з вивчення нових методів розливки сталі, виїжджав до Горького, Іжевська, Сталінграда, Тули. У ці ж роки видаються дві його монографії: “Гази у ваннах сталеплавильних печей” (1952 рік) і “Гази і включення в сталевому злитку” (1955 рік).
У липні 1956 року Володимир Іванович звернувся до директора КПІ з заявою наступного змісту: “У зв’язку із закриттям спеціалізації по виробництву сталі в увіреному Вам інституті, а також у зв’язку з моїм обранням на посаду завідувача кафедри металургії в Московському інституті сталі і сплавів імені І.В.Сталіна, прошу Вас звільнити мене з першого вересня цього року від нинішньої моєї посади”.
Після від’їзду з КПІ Володимир Іванович підтримував постійний дружній і творчий зв’язок зі співробітниками металургійного, а згодом – інженерно-фізичного факультету. Виконувалися спільні госпдоговірні і держбюджетні роботи, публікувалися наукові статті, проводилися спільні виступи з доповідями на наукових конференціях і симпозіумах. Він періодично читав лекції для студентів, консультував співробітників. При величезній працездатності Володимир Іванович був великим і активним життєлюбом; веселий в компанії, прекрасно вмів розповідати, з повагою ставився до класичної літератури і одночасно дуже весело сприймав короткі розповіді на різні життєві теми. Очі його завжди іскрилися – це були передвісники веселого заразливого сміху. Він любив гори, море, тихі і бурхливі річки. Це була дивна товариська людина. Хто хоч би раз поспілкувався з ним, практично назавжди зберігав світлу і добру пам’ять про цю людину.
У 1956-1958 роках В.І.Явойський працював в Індії експертом ЮНЕСКО з металургії, читав лекції, брав активну участь в організації навчального процесу в Кхаракпугському і Бомбейському технологічних інститутах. У листах регулярно повідомляв у КПІ про свою роботу, консультував аспірантів. Після повернення з Індії Володимир Іванович з дружиною Лідією Стефанівною і сином Олексієм приїхав до Києва і докладно розповів про своє перебування в Індії на зустрічі зі співробітниками металургійного факультету.
З 1960 по 1961 рік В.І. Явойський працював проректором з навчальної роботи, а з 1961 по 1965 – ректором московського Інституту сталі і сплавів. Під його керівництвом підготовлено до захисту понад 150 кандидатських дисертацій. Він був консультантом 20 докторських дисертацій. Самостійно і зі своїми учнями опублікував 550 наукових статей, 13 монографій. Підручник “Металургія сталі”, призначений для студентів, що навчаються за фахом “Металургія чорних металів” і написаний представниками різних навчальних закладів під редакцією В.І.Явойського і Г.Н.Ойкса, в 1975 році удостоєний Державної премії УРСР. Нагороджений орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.
Володимир Іванович був людиною величезної сили волі. В останні сім років життя, скутий важкою хворобою, продовжував вести наукові дослідження, здійснював керівництво дисертаційними роботами аспірантів. Помер В.І.Явойський у вересні 1988 року. Похований на Мітинському кладовищі в Москві.
У нашому університеті свято бережуть пам’ять про Володимира Івановича: його портрети можна побачити в аудиторіях, кабінетах, Політехнічному музеї; його ім’я часто згадується при читанні спеціальних курсів. У 2000 році на інженерно-фізичному факультеті пройшла Міжнародна наукова конференція “Виробництво сталі в ХХІ столітті. Прогноз, процеси, технологія, екологія”, присвячена 90-річчю від дня народження В.І. Явойського. У 2010 році намічено проведення наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня його народження. Найкращим студентам ІФФ, що навчаються за фахом “Спеціальна металургія”, призначається стипендія імені професора В.І. Явойського.