У липні група з дванадцяти студентів Спільного українсько-німецького факультету машинобудування відвідала Магдебурзький університет ім. Отто фон Геріке (Німеччина). Чотири тижні, чотири різні інститути, чотири різні напрями (дослідження витривалості матеріалів, експериментальна фабрика, механотроніка, зварювання).
Навчання починалось рівно о 9:00 – німецькі викладачі надзвичайно пунктуальні. Щоб показати себе з найкращої сторони, ми стояли під аудиторією вже за 10 хвилин до 9-ої. Потім було три години лекцій. Упродовж місяця ми взагалі не бачили крейди – дошки були або інтерактивні, або використовувалися маркери. Попри недостатнє знання технічних термінів, слайди були зрозумілими, а коли не зовсім, то методом "на пальцях" все прояснювалося. До речі, про слайди. Вміння виділити головну думку та зробити креативну презентацію тут дуже цінується, тому їдучи сюди, забудьте про реферати.
Тепер про найцікавіше з показаного нам в університеті.
"Едіта". Дуже вражає електроавтомобіль, створений студентами і аспірантами університету, розробку якого спонсорує BMW. Бути співробітником BMW – чи не мрія українського студента? Дивитись на авто на обкладинках автожурналів чи їхати в ньому німецьким містечком, ледь чуючи електродвигун? Відчуття від такої поїздки приголомшливі.
Карт для участі у змаганнях типу “24 години Ле-Мана” – курсовий проект студентів. Маючи реальний проект, студенти досліджують реальний автомобіль, працюючи до ночі в лабораторії. Не курсові проекти на 60 сторінок формул та графіків, а двигун, підвіска, ековихлоп. І хочуть вони зробити не просто машинку, що їздить, а отримати витривалий і економічний карт, вдосконалюючи механіку в кожному нахилі трубчастої рами, в розподіленні ваги по площині.
3D сканер. Такий пристрій ми бачили вперше. Світло, відбите деталлю, реєструється двома камерами. Прикладна програма аналізує дані і будує тривимірне зображення деталі.
Практика – це не лише навчання. Після занять ми відкривали для себе Магдебург. Майже до кожного куточка міста ходить трамвай. На відміну від Києва, для велосипедистів і пішоходів тут створено всі умови для безпечного пересування; автомобілям доводиться довго стояти на світлофорах. По всьому місту можна зутріти символіку, яка нагадує про видатну людину – Отто фон Герріке та його знамениті “магдебурзькі півкулі”. Кожного четверга в головній ратуші міста проходить вечір органної музики. Порівняти звичайний рок чи клубну музику з органною неможливо; слухаючи орган, ти немовби читаєш книгу, переживаєш хвилюючі моменти разом з автором.
Знайомство з Німеччиною не обмежувалося одним Магдебургом, вихідні дні були для дальніх поїздок. О восьмій годині на перон прибуває червоний швидкісний потяг, натискаєш сенсорну кнопку – і ласкаво просимо до комфорту і холоду. Так, саме холоду, оскільки кондиціонери запрограмовані на температуру 20oС, і її не змінити. Ми відвідали Берлін – столицю Німеччини, Дрезден – її архітектурну столицю, Лейпциг, Вольфсбург.
Про Вольфсбург – рідне місто відомого всім концерну Volkswagen – хочеться сказати окремо. Якщо існує інженерний рай, то він знаходиться саме тут. Чи побачите ви ще десь двигун потужністю 1001 кінську силу, який можна “помацати”? Тут представлена вся історія автомобілебудування починаючи з найпершої Bugatti 1912 року і закінчуючи Bugatti Veyron, Porsche Boxter та багатьма іншими. Коли зберетесь до Вольфсбурга, не забудьте прихопити запасний акумулятор для свого фотоапарата, там буде що сфотографувати.
Підсумовуючи, хочеться сказати, що місяць в Німеччині – гарна винагорода за три роки навчання на Спільному факультеті машинобудування (з 12-ма годинами німецької мови на тиждень). Але це тільки початок. Попереду TestDaF (іспит з німецької мови) та 2 роки магістратури. Тому, шановні студенти, не гайте часу і записуйтесь на програму Спільного українсько-німецького факультету, відкривайте для себе світ інженерії таким, яким ви його собі і не можете уявити!