Про діяльність і перспективи Українсько-Японського центру розповіла "КП" координатор діяльності Українсько-Японського центру НТУУ КПІ" від Японської фундації – японської урядової організації, що з метою поглиблення взаєморозуміння і налагодження співпраці між народами Японії та інших країн забезпечує міжнародні програми культурних обмінів по всіх регіонах світу, –п. Мідзухо Фурукава.
– Фурукава-сан, діяльність Українсько-Японського центру НТУУ "КПІ" є доволі помітною не лише в масштабах нашого університету та міста, але й всієї України. Нині Центр став визнаним у нашій країні посередником, який сприяє налагодженню контактів між Японією та Україною в культурній, науковій та інших сферах. А з чого все починалося?
– Створення Українсько-Японського центру як структурного підрозділу університету стало можливим завдяки Угоді між урядами України та Японії про технічне співробітництво та грантову допомогу, яку було укладено ще в липні 2004 р. А вже у 2006 році відбулося підписання Протоколу між Японською агенцією міжнародного співробітництва JICA та НТУУ "КПІ" про старт проекту технічного співробітництва між Японією та Україною "Українсько-Японський центр" (УЯЦ). Цей п'ятирічний проект завершився у 2011 році. Але на цьому співпраця з Японією не закінчилася – нині Центр діє за сприяння Японської фундації.
– Чиїм, власне, проектом є УЯЦ – японським чи українським?
– Не можна сказати, що до створення цього проекту була долучена лише одна сторона – це результат спільної роботи обох країн – як України, так і Японії.
– Українсько-Японський центр працює в структурі НТУУ "КПІ". Чому саме наш університет став майданчиком для створення цієї міжнародної структури?
– Важко вже сказати, що стало тим фактором, який вплинув на прийняття саме такого рішення. Але воно було б неможливим без рішення, насамперед, ректора КПІ Михайла Згуровського. Саме він став тою керуючою силою, що дала імпульс налагодженню двосторонніх відносин між Україною та Японією. Мені здається, вирішальну роль у такому виборі відіграла абсолютно слушна, як на мене, думка про те, що будь-яка співпраця в точних науках і техніці має починатися зі знайомства з культурою майбутнього партнера.
– Які напрями роботи УЯЦ НТУУ "КПІ" вважає для себе пріоритетними? Які проекти – найважливішими?
– Маючи на меті поглиблення рівня взаєморозуміння, взаємозбагачення культур та поліпшення дружніх зв'язків між нашими країнами, Центр реалізує мовні курси, програму знайомства з японською історією, традиціями, культурою, філософією та практикою управління бізнесом KАЙДЗЕН, проводить різноманітні заходи з активним залученням усіх зацікавлених сторін з двох країн. Ми плануємо розширити як уже наявні програми, так і запровадити нові. Останнім часом для нас пріоритетним напрямом є підтримка проектів по лінії "Фукусіма-Чорнобиль". Також наразі розробляється план діяльності в інноваційному та науково-технічному напрямах. У своїх проектах ми намагаємося якнайширше розкрити Японію для українців.
– Напевно, за роки існування Центру крізь його школи, курси і клуби пройшло доволі багато людей. Деякі з них стали справжніми друзями Центру. Скільки всього людей беруть участь у його проектах?
– Проекти УЯЦ досить різноманітні – від невеличких (до 20 осіб) до доволі масштабних, у яких беруть участь декілька тисяч людей. Наприклад, кілька років тому до України завітав Великий майстер чайної церемонії Сен Ґеншіцу, і ми у Центрі культури і мистецтв НТУУ "КПІ" організували японську чайну демонстрацію. На неї зібралося близько 2 тисяч осіб. Ми навіть не очікували такого ажіотажу. Наші заходи не обмежуються лише Києвом, ми намагаємося представити справжню Японію і в інших містах України. Скажімо, у Львові ми проводили триденний фестиваль "Весна у Львові" з концертами, демонстраціями, виставками та майстер- класами. За попередніми розрахунками захід відвідало близько 5 тисяч осіб. До речі, минулого року нас запросили на арт-пікнік Слави Фролової, для якого ми розробили та втілили спеціальну програму для ознайомлення з Японією. Цьогоріч також плануємо приєднатися до цього соціального проекту та провести Тиждень Японії.
– За роки існування Центру змінилося кілька його керівників. Це були представники Японії, на роботу в Україну вони приїздили лише на досить короткий термін. Кожен з них зробив величезний внесок у справу розвитку Центру.
– Я вважаю, що для успішного розвитку потрібно не стояти на місці, а змінюватися. Дуже важливо постійно думати про те, який корисний внесок Центр міг би зробити для суспільства. І я сподіваюсь, що Центр і надалі не буде боятися змін і залишиться тим містком, що з'єднує Японію та Україну.
– Сьогодні у Центру новий директор – тепер уже український. Чи планується щось змінювати у його політиці, що в планах?
– З новим призначенням директора пріоритети Центру не зміняться, але планується розширення діяльності. Зокрема, плануємо збільшити кількість слухачів курсів японської мови в півтора-два рази у 2015/2016 навчальному році. Також у планах розвиток співпраці з науково-промислово-інноваційною сферою Японії на основі інноваційної платформи НТУУ "КПІ" та Наукового парку "Київська політехніка". Проте наша діяльність була б не повною, якби ми показували лише одну сторону, – ми також залучаємо і фахівців з української культури для її поширення серед японської діаспори. Ми хочемо допомогти українцям та японцям дізнатися більше одне про одного. Ми впевнені, що це породжує взаємну довіру, яка, у свою чергу, дає початок співпраці.
У травні каденція перебування в Україні п. Мідзухо Фурукава добігла кінця. Дуже шкода, бо її робота в УЯЦ і співпраця з НТУУ "КПІ" були надзвичайно плідними, а стосунки з українськими колегами – по-людські теплими. Щиро бажаємо Фурукава-сан здоров'я і добра й сподіваємося, що після повернення на батьківщину вона не втрачатиме зв'язку з Києвом та її українськими колегами і друзями.