Підготовка фахівців з парових котлів і машин, паровозів та іншого теплотехнічного обладнання в Київському політехнічному інституті розпочалася з часу його заснування і проводилася на кафедрах прикладної механіки та механічної технології механічного відділення.
Кафедру прикладної механіки з 1898 р. по 1909 р. очолював видатний учений, засновник теплоенергетики в Росії О.О. Радциг. Він створив навчально-наукову лабораторію парових машин на базі теплової електростанції КПІ (1902 р.), написав навчальні посібники з термодинаміки та парових машин, які до 20-х років XX століття витримали декілька видань (одне – українською мовою). О.О. Радциг обіймав також посаду декана механічного відділення.
Лекції з паровозів і локомобілів читав проф. Ю.В. Ломоносов – відомий фахівець у галузі паровозобудівництва, один із створювачів першого вітчизняного магістрального тепловоза.
Велику увагу теплотехнічній підготовці студентів приділяв перший декан механічного відділення, а в 1904-1905 роках ректор КПІ проф. К.О. Зворикін, який видав навчальний посібник з теплотехніки. З його ініціативи в 1899 р. у КПІ був запрошений відомий теплотехнік того часу О.Я.Ступін, який створив кафедру котельних установок та навчально-наукову лабораторію парових котлів на базі котельної теплової електростанції КПІ. Проф. О.Я.Ступін керував створеною ним кафедрою з 1903 р. по 1928 р. К.О. Зворикін керував навчально-науковою лабораторією двигунів внутрішнього згоряння, також створеною на базі електростанції КПІ. Згадані лабораторії та електростанція були кращими серед таких у вищих технічних закладах Росії того часу.
Теплотехніка викладалася і на інших відділеннях КПІ. На інженерному та хімічному відділеннях лекції з промислових печей викладав проф. К.Г.Дементьєв – декан інженерного відділення з 1907 р., ректор КПІ у 1908-1911 рр., автор монографії "Теплота и промышленные печи" (1911 р.). З 1901 р. лекції з опалення та вентиляції на механічному та інженерному відділеннях читав проф. П.Ф.Єрченко, ректор КПІ з 1917 р. по 1919 р. Його підручник "Курс отопления и вентиляции" було видано в 1909-1910 рр.
Одним із основоположників підготовки в КПІ спеціалістів з двигунобудування був проф. В.В.Фармаковський, який працював на механічному відділенні з 1898 р. по 1918 р.
Негативний вплив на розвиток інституту, на навчальний процес, на викладацьку та наукову діяльність, на викладацький склад справили політичні події в країні в період з 1906 р. по 1914 р., потім Перша світова війна, революція і громадянська війна.
На початку листопада 1920 р. КПІ було переведено на державне забезпечення і розпочалося поступове відродження інституту. Створюються ради факультетів і предметні комісії за напрямами підготовки фахівців. Раду механічного факультету і предметну комісію з теплотехніки очолив проф. О.Я.Ступін. Завдяки спільним зусиллям колективу інституту та студентів був виконаний великий обсяг відновлювальних робіт, що дозволило навесні 1921 р. оголосити перший за радянської влади в Україні набір студентів.
У лютому 1922 р. було створено науково-дослідну кафедру теплотехніки, завідувачем якої став проф. Т.Т.Усенко. У тому ж році на механічному факультеті було створено три відділи зі спеціалізації студентів старших курсів, і серед них – спеціалізація з теплотехніки. На теплотехнічному відділі готували спеціалістів з парових котлів, теплосилових установок (з паровими машинами, турбінами та двигунами внутрішнього згоряння) і паровозобудування.
У 1923 р. на механічному факультеті були розроблені нові навчальні плани та програми підготовки інженерів-механіків з парових котлів і двигунів на рівні, який відповідав вимогам планового розвитку господарства України і досягненням у галузі паротехніки на той час.
Вагомий внесок у підготовку фахівців з паротехніки зробив декан механічного факультету і завідувач кафедри парових двигунів (1919-1929 рр.) проф. Г.С. Жирицький – автор багатьох підручників, навчальних посібників і монографій з парових турбін. За його ініціативою був розпочатий випуск інженерів з паротурбінобудування в КПІ. Саме на цій кафедрі навчалися майбутні академіки С.В. Серенсен, І.Т. Швець, А.Д. Коваленко, А.М.Люлька.
У 1924 р. на науково-дослідній кафедрі механічної технології було створено окрему теплотехнічну секцію, яку очолив завідувач кафедри термодинаміки та загальної теплотехніки механічного факультету проф. Т.Т.Усенко. У вересні 1926 р. на базі цієї секції було створено науково-дослідну кафедру теплотехніки під керівництвом Т.Т.Усенка, на базі якої в 1927 р. був створений науковий філіал Теплотехнічного бюро Науково-дослідного управління Вищої ради народного господарства УРСР на чолі з Т.Т.Усенком. У складі бюро працювали як викладачі та інженери, так і студенти-теплотехніки старших курсів. Багато з цих працівників у майбутньому стали відомими вченими-теплотехніками (М.О.Кічигін, М.А.Кондак, І.Т.Швець, В.І.Толубінський, Е.І.Ромм та інші).
Наприкінці 20-х років постала проблема модернізації електростанції КПІ, обладнання якої морально застаріло та фізично зносилося. Розробку проекту переобладнання теплової електростанції було доручено випускнику кафедри парових котлів КПІ В.І.Толубінському (в майбутньому – академік АН УРСР). Проект було затверджено, і в 1930 р. розпочалася реконструкція котельної, для якої був спеціально спроектований (автор – Е.І.Ромм) і виготовлений у 1932 р. котел. У 1933 р. до котла була поставлена імпортна турбіна. Відпрацьовану в турбіні пару використовували для теплопостачання корпусів інституту. На той час за параметрами пари це був один з кращих енергоблоків котел-турбіна в СРСР.
У 1930 р. КПІ було поділено на низку галузевих інститутів, серед яких був і Київський енергетичний інститут (КЕІ). Саме в КЕІ у травні 1931 р. було створено теплотехнічний факультет у складі двох кафедр (теплових установок і загальної теплотехніки), першим деканом якого став проф. М.А.Кондак. У 1933 р. деканом теплотехнічного факультету КЕІ та одночасно завідувачем кафедри теплотехніки призначають проф. І.Т.Швеця.
У 1934 р. ряд галузевих інститутів об'єднали в один Київський індустріальний інститут (КІІ). При цьому теплотехнічний факультет було розформовано, а його кафедри – теплоенергетики та котельних установок – ввійшли до складу енергетичного факультету КІІ.
Теплотехнічний факультет в КПІ було відновлено в 1938 р. Його очолив проф. І.Т. Швець. До складу факультету ввійшли чотири теплотехнічні кафедри: парових двигунів (завідувач – проф. І.Т. Швець); теплосилових установок (завідувач – доц. В.В.Тумасов); котельних установок (завідувач – доц. В.І. Толубінський); теоретичної та загальної теплотехніки (завідувач – проф. М.О. Кічигін), а також кафедра фізики (завідувач – проф. Г.М. Губарєв).
Одночасно на кафедрах факультету було розпочато активну науково-дослідну роботу.
У 1940 р. деканом факультету був призначений проф. М.О. Кічигін. За планом розвитку факультету на кінець 1941 р. передбачалося створення ще трьох профілюючих кафедр з відповідними навчально-науковими лабораторіями, кабінетами, розширення контингенту студентів. Факультет мав стати одним з найбільших підрозділів КПІ. Але цим планам не судилося бути здійсненими – 22 червня 1941 р. розпочалася Велика Вітчизняна війна.
У липні-серпні 1941 р. КПІ було евакуйовано в м. Ташкент, де він увійшов до складу енергетичного факультету Середньоазіатського індустріального інституту (САІІ). Кафедри факультету були об'єднані з кафедрами САІІ. Завідувачами об'єднаних кафедр було призначено доцентів В.І.Толубінського, Б.П.Таранова та проф. М.О.Кічигіна. Заняття проходили переважно у вечірній час, оскільки вдень студенти, викладачі та співробітники працювали на монтажі евакуйованих до Узбекистана підприємств, промислових новобудовах, збиранні врожаю. Майже весь викладацький склад факультету брав участь у проектуванні першого в Узбекистані металургійного заводу, першу чергу якого було введено в експлуатацію ще до закінчення війни. Майже всі викладачі та співробітники факультету в 1945 р. були нагороджені медалями "За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні", а проф. І.Т.Швець був нагороджений орденом "Знак Пошани".
6 листопада 1943 р. Київ було звільнено від окупантів, і з евакуації почали повертатися співробітники КПІ. Військові дії під час оборони Києва в 1941 р. та його звільнення в 1943 р., а також тимчасова німецька окупація міста (777 днів) спричинили великі руйнування та тяжкі втрати інституту, особливо в останні дні перед визволенням міста.
Після повернення з евакуації колективу інституту новий навчальний рік розпочався 1 жовтня 1944 р. До 1 листопада 1944 р. всі кафедри факультету відновили навчальний процес на своєму факультеті та інших, де викладалися теплотехнічні дисципліни.
Навчальний процес здійснювався в тяжких умовах, за відсутності тепло- та електропостачання корпусів, гуртожитків, житлових будинків викладачів. Знадобилося майже десять років, поки самовіддана праця викладачів, співробітників і студентів КПІ повернула інституту вигляд, який він мав напередодні війни.
У повоєнні роки деканами факультету були проф. М.О. Кічигін (1945-1951 рр.), доц. А.П. Орнатський (1951-1955 рр.), доц. О.І. Бутузов (1955-1962 рр.), доц. Ю.О. Бабенко (1962-1978 рр.), проф. В.О. Христич (1978-1979 рр.), проф. О.М. Алабовський (1979-1989 рр.), доц. В.В.Босий (1989-2001 рр.), у 2001 роцi деканом ТЕФ обрано проф. Є.М. Письменного.
У 1946 р. відновлюється тепло- та електропостачання інституту, а з ним активізується робота навчальних лабораторій, зокрема на тепловій електростанції, першу чергу якої було пущено в 1946 р. Відновлюється також науково-дослідна робота на факультеті.
У 1951 р. за постановою Ради Міністрів СРСР на кафедрі теоретичної та загальної теплотехніки відкривається нова спеціальність "Промислова теплоенергетика". Кафедра отримує нову назву – "Кафедра теоретичної та промислової теплотехніки", під якою працює донині. З появою нової спеціальності факультет став одним з найбільших в КПІ.
До середини 1950-х років на кафедрах сформувалися основні наукові напрями, які на багато років у майбутньому визначили наукову діяльність колективів кафедр, плани підготовки наукових і педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
Суттєве розширення факультету відбулося в 1960-ті роки у зв'язку з реорганізацією факультетів і кафедр КПІ. У 1962 р. факультет було перейменовано в теплоенергетичний (ТЕФ), і до його складу ввійшли шість кафедр: парових і газових турбін (завідувач – проф. Б.П.Таранов); котельних установок (завідувач – член-кореспондент АН УРСР В.І.Толубінський); теплоенергетичних установок електричних станцій (завідувач – проф. М.А.Кондак); теоретичної та промислової теплотехніки (завідувач – доц. О.І.Бутузов); автоматизації теплових процесів промислових підприємств (завідувач – проф. В.С.Кочо); організації виробництва та економіки промисловості (завідувач – доц. М.П.Лич).
У 1964 р. за ініціативою В.І.Толубінського та А.П.Орнатського на кафедрі котельних установок було відкрито підготовку інженерів за новою спеціальністю "Теплофізика", а в 1965 р. кафедра отримала нову назву – "Кафедра парогенераторобудування та інженерної теплофізики" (ПГ та ІТФ). Випускники спеціалізувалися в галузі тепломасопереносу та дослідження теплофізичних властивостей нових конструкційних і технологічних матеріалів.
У 1975 р. було введено в експлуатацію новий корпус ТЕФ площею понад 14 тис. кв. м. У його будівництві брав участь весь колектив ТЕФ. Великий внесок у своєчасне завершення будівництва зробив доц. В.Р.Шеляг.
У 1975 р. спеціальність "Турбінобудування" було передано Харківському політехнічному інституту, а кафедру парових турбін перетворено на кафедру використання палив і захисту повітряного басейну. Кафедра розпочала підготовку спеціалістів з газотурбінних установок і теплоенергетичного обладнання компресорних станцій магістральних газопроводів. очолив її проф. В.О.Христич, якого в 1979 р. було призначено першим проректором КПІ. У1978 р. кафедру перейменували на кафедру промислових теплосилових установок і захисту навколишнього середовища.
У першій половині 1980-х років на ТЕФ почала інтенсивно впроваджуватися в навчальний процес і наукові дослідження електронно-обчислювальна техніка. У 1985 р. на факультеті було відкрито нову кафедру автоматизації проектування енергетичних процесів і систем (АПЕПС) на чолі з проф. В.Г.Сліпченком. У 1986 р. кафедра стала випусковою та розпочала підготовку інженерів за спеціальністю "Інформаційні системи проектування", а з 1989 р. – за спеціальністю "Програмне забезпечення автоматизованих систем".
У 1998 р. вперше в Україні на кафедрі АПЕПС було відкрито нову унікальну спеціальність – "Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг", за якою здійснюється підготовка висококваліфікованих програмістів у галузі проектування спеціалізованих інформаційних систем, планування систем захисту довкілля та економічного аналізу вартості їх запровадження, методів екологічної оптимізації виробництв.
У зв'язку з потребою у фахівцях для атомної енергетики постановою Мінвузу УРСР в КПІ на ТЕФ у 1985 р. було припинено набір за спеціальністю "Парогенераторобудування" та відкрито набір за спеціальністю "Атомні електростанції та установки", яка була закріплена за кафедрою ПГБ та ІТФ. Після першого випуску інженерів за цією спеціальністю кафедра в 1991 р. була перейменована на кафедру атомних електростанцій і інженерної теплофізики (АЕС і ІТФ).
У 1996 р. на кафедрі було відновлено котлобудівельну спеціальність та поширено на галузь ядерного реакторобудування. За новою номенклатурою спеціальностей вона отримала назву "Котли та реактори".
Для здійснення навчального процесу кафедра має розвинену науково-виробничу базу: власні науково-дослідні лабораторії, філіали кафедри в Інституті ядерних досліджень, Інституті технічної теплофізики (обидва НАН України), на Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій АЕС, а також використовує науково-технічну базу Національної компанії "Енергоатом", теплових електростанцій "Київенерго" та інших організацій, діяльність яких збігається з напрямами підготовки фахівців кафедрою.
Сьогодні у складі ТЕФ п'ять випускових кафедр: АЕС і ІТФ (завідувач – проф. Є.М.Письменний; ТЕУТ і АЕС (завідувач – член-кор. НАН України, проф. Н.М.Фіалко); ТПТ (завідувач – проф. М.К.Безродний); АТЕП (завідувач – проф. Ю.М.Ковриго); АПЕПС (завідувач – проф. С.О.Лук'яненко). Підготовка фахівців усіх трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється кафедрами за 10-ма спеціальностями висококваліфікованим професорсько-викладацьким і учбово-допоміжним персоналом, серед якого більше 20 професорів і 70 доцентів.
Традиційними для факультету є міжнародні зв'язки. Викладачі факультету працювали в багатьох країнах Європи, Азії, Америки, Африки, де проводили навчальну роботу у вищих навчальних закладах цих країн. На кафедрах ТЕФ здобували і здобувають вищу освіту іноземні студенти, з успіхом захищали та готують кандидатські дисертації аспіранти та пошукачі з різних країн світу.
На нинішньому етапі свого існування ТЕФ, не припиняючи роботи зі збереження та примноження традицій минулого, постійно працює над тим, щоб напрями підготовки за спеціальностями факультету відповідали пріоритетним напрямам науково-технічного прогресу у світі, щоб впроваджувалися інноваційні технології навчання, які дозволяють випускати сучасних фахівців, креативно мислячих, спроможних точно сформулювати проблему та віднайти її вирішення.
Сьогодні ТЕФ – це гарно організований, технічно оснащений, укомплектований висококваліфікованим професорсько-викладацьким складом, багатий традиціями та науковими досягненнями підрозділ НТУУ "КПІ". Відзначаючи 80-річчя факультету, його колектив виявляє глибоку пошану своїм попередникам, підсумовує етапи розвитку, може з гордістю говорити про свій внесок у справу перебудови КПІ на сучасний університет європейського зразка, з оптимізмом дивитися в майбутнє і сподівається на те, що і в XXI столітті забезпечить своїм вихованцям професійний та кваліфікаційний рівень підготовки, який відповідає вимогам сучасного ринку праці, а також і далі буде надійним постачальником нового класу технічних і наукових фахівців у галузі теплової та атомної енергетики, енергозбереження, їх автоматизації та комп'ютеризації.
Фото:
- Зліва направо: академік АН СРСР А.М.Люлька, проф. В.О.Христич, академік АН УРСР І.Т.Швець
- Зліва направо: О.І. Бутузов, О.М. Алабовський, М.А. Кондак, В.І. Толубінський
- Зліва направо: О.М. Алабовський, Ю.О. Бабенко, О.І. Бутузов, П.Т. Сердюков, С.Н.Файнзільберг