Пам'ятаю, влітку 2010-го ми розмовляли з ректором Київської політехніки Михайлом Згуровським про увічнення на території НТУУ "КПІ" пам'яті видатного польського вченого і громадського діяча – випускника КПІ – Войцеха Свєнтославського. Я запропонував бюджетний варіант – установити пам'ятну дошку. Та Михайло Захарович зауважив, що постать Войцеха Свєнтославського для університету рівноцінна видатним особистостям, пам'ятники яким установлено на алеї за головним корпусом, і теж гідна такої почесті. Отже, я мав честь бути причетним до концепції спорудження пам'ятника.
30 серпня 2013 р. я ще раз відчув себе причетним до важливої події, коли похмурого дощового дня разом з іншими гостями з Польщі взяв участь в урочистому відкритті пам'ятника великому вченому. Усі промовці підкреслювали внесок Войцеха Свєнтославського у міжнародне наукове співробітництво. Він на практиці довів, що великі відкриття і винаходи з'являються тоді, коли талановитий дослідник опирається на досягнення інших та розвиває їх, а це можливо лише в міжнародному масштабі. Войцех Свєнтославський, який провадив свої дослідження в різних наукових центрах Європи й Америки, став кращим прикладом такого підходу до науки.
Стоячи біля пам'ятника і вдивляючись у бронзове обличчя, чудово передане Миколою Олійником, я пригадав мою зустріч з професором. Було це у вересні 1966 року. Тоді у Варшаві проходив з'їзд випускників КПІ. Войцех Свєнтославський був одним з його організаторів. За два роки його, на жаль, не стало. Також пішов із життя і Станіслав Гжімаловський, який разом з Войцехом Свєнтославським створив у Варшаві в 1922 р. гурток вихованців КПІ, а після війни, в 1957 р. відновив діяльність організації під назвою "Секція вихованців КПІ". Войцех Свєнтославський брав участь у заходах Секції. У хроніках Секції на сторінці від 18 травня 1958 р., присвяченій святкуванню 60-річчя Київської політехніки у Варшаві, можна роздивитися його на колективному знімку біля тодішнього голови Станіслава Гжімаловського.
Войцех Свєнтославський був, без сумніву, одним з найвідоміших поляків, пов'язаних з Київським політехнічним інститутом. Серед 14 випускників інституту періоду до Другої світової війни, інформацію про яких вміщено в багатотомному Біографічному словнику польських техніків, він є найвідомішою особою.
Войцех Свєнтославський (21.06.1881–29.04.1968) закінчив КПІ в 1906 р. Жив у Києві, Москві, Варшаві, Пітсбурзі, Айова Ситі, знову у Варшаві. Був лаборантом, доцентом, доктором хімічних наук, професором. Працював як фізикохімік – дослідник у галузі органічної хімії, як фахівець з термохімії, калориметрії, ебуліометрії, кріометрії. У Польщі обіймав посади ректора Варшавської політехніки, міністра, сенатора. Був членом багатьох польських і міжнародних наукових спільнот. Підготував більше 20 професорів і близько 100 докторів. Мав 380 фахових публікацій, отримав 46 патентів на винаходи, нагороджений багатьма польськими і закордонними відзнаками. Сім університетів удостоїли його звання почесного доктора.
Войцех Свєнтославський був видатним польським ученим. Важко знайти в історії точних і природничих наук приклад настільки самовідданого і плідного науковця, особливо якщо взяти до уваги складні періоди його життя, дві світові війни, що зруйнували дослідницьку базу, яку вчений вимушений був створювати заново. Свєнтославський був відданий роботі як найвищому обов'язку людини по відношенню до суспільства. Понад півстоліття він служив науці. Його незмінною метою був розвиток хімії. Вчений умів втілювати свої наукові ідеї простими засобами. Був переконливим, наполегливим, навіть упертим, коли це стосувалося наукової правди. При цьому скромним, безпосереднім і доброзичливим до колег та оточення.
Ми будемо пам'ятати Войцеха Свєнтославського як творця прогресивних дослідницьких методів у фізичній хімії, винахідника вимірювальних приладів, університетського викладача, громадського діяча, відкритого до широкого співробітництва, який завжди підкреслював свою вдячність рідній Київській політехніці.
Януш Фукса, випускник КПІ