Для народу, що упродовж століть прагнув визнання, – мова не просто засіб спілкування, а найголовніша форма ідентифікації.
На сьогодні, згідно з останніми даними, 77,8% громадян України – це етнічні українці. Із них 85,2% вважають своєю рідною мовою українську. 10 стаття Конституції України гарантує забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, проте на сьогодні існує багато перешкод щодо реального втілення цієї норми. Перша з них, на жаль, низька свідомість у цьому питанні самих українців.
Українці, коли наповнюються патріотичною гордістю, люблять розповідати, що українська одна з наймилозвучніших мов світу. Проте, коли пафос відступає, чомусь дуже часто переходять на російську або користуються суржиком.
Суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такого зерна (тобто не першосортне зерно та низького сорту борошно). Сьогодні словом суржик прийнято називати мову, в якій штучно об''єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов.
Часто причиною появи суржика називають двомовність. Проте коли людина використовує у своєму мовленні слова та словосполучення іншої мови, не руйнуючи при цьому граматичної основи, фонетичних особливостей рідної, то такий процес є природним і не викликає заперечень.
Але коли людина відмінює слова однієї мови за правилами іншої, будує словосполучення та речення всупереч моделям рідної мови, вживає слова в нехарактерній для української мови граматичній формі, вона автоматично стає носієм суржику. Будь-який психолог підтвердить, що спотворена мова отупляє людину, робить її мислення примітивним.
За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 році "суржикомовність" серед дорослого населення України становила від 2,5 % у Західних областях і до 21,7% у Східно-Центральних областях. За даними репрезентативного опитування, загалом українській мові в Україні віддають перевагу 43,6 % респондентів (показник цей різко коливається від 91,6 % у західному регіоні й 78,0 % у центрально-західному до 14,6% – у східному й 11,3 % – у південному). Схожі дані отримані й під час опитування, проведеного центром "Демократичні ініціативи": лише українською в родині спілкується 37,0 % населення, лише російською – 32,7%, по-різному, залежно від обставин – 26,6 % (на всі інші мови національних меншин припадає лише 0,7 %).
Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє.
Ось деякі з характерих для суржика особливостей:
– вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiця (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;
– "українізовані" форми російських дієслів – уїхав (поїхав), уволився (звільнився), дівся (подівся), поняв (зрозумів), получав (отримував), щитав ("вважав" або "рахував" залежно від контексту), отдав (віддав), включив (ввімкнув);
– "українізовані" форми російських числівників – первий/перва, послєдній;
– змішування українських і російських форм займенників – хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);
– порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по вулицям (замість вулицями), на російській мові (замість російською мовою), зошит по біології (замість зошит з біології);
– утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови – самий лучший (найкращий), саме тверде (найтвердіше);
– утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком – купивший, прийшовший, зробивший;
– слова і вирази, кальковані з російської – міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, або "насильно милим не будеш" (до речі, українською це буде – "на милування нема силування");
– у вимові – це редукція ненаголошених голосних, оглушення дзвінких приголосних, заміна "дж" і "дз" на "ж" і "з", також відсутність чергування "к/ц", зсув наголосу за російським зразком (када, розгаварювать, росписуваться, звонять, нахожуся, в восьмирічкі), відсутність чергування "о/і" або "е/і" (корова/коров, голова/голов замість корів, голів).
У споконвічно українських словах і у запозичених приголосні перед е та и не пом''якшуються. Пом''якшена і м''яка вимова приголосних перед е та и, наприклад у словах: сЄло, сЄстра, зІма, дІрЄктор, лЄгЄнда, калЄндар, кІшеня, ідЄал, манЄж, тЄлєграма, манЄвр, дІспут, тІгр, чЄрЄпаха є порушенням усталеної літературної норми.
І наголошений, і ненаголошений звук о в українській мові потрібно вимовляти виразно: мороз, нога, голова, порада. "Акання" виступає під впливом російської мови, де є нормою. Але вимовляти "нага болить", "давати параду", "на дворі сильний мароз" – значить, грубо порушувати правила української орфоепії.
У російській і українській мовах є слова, що мають подібне звучання, але різне значення (міжмовні омоніми, пароніми). Буває, що люди плутають значення таких слів і цим спотворюють інформацію. Здається, що і слова українські, а зміст втрачається:
Зустрічаються – помилково вживають як повний відповідник до російського слова встречаться, хоча "зустрічатися з труднощами" неправильно, можна зустрічатися з людьми;
Любий – правильно вживати не у значенні прикметника будь-який, кожний, а у значенні того, кого любимо;
Мішаємо – має декілька значень. Вживається у значенні перемішувати або заважати, хоча правильним є лише перемішувати;
Простити – помилково вживається як застудитися, хоча правильно у значенні вибачити;
Лічити – правильно в значенні рахувати, та неправильно у значенні лікувати та багато інших.
Також дуже поширеним елементом суржику є здеформовані слова та словосполучення. Зазвичай це російські слова, перероблені на український лад. Наприклад, російське слово принимает як принімає, получает – як получає, испортился – як спортився (хоча існують українські слова приймає, одержує, отримує, зіпсувався).
Ненормативне використання граматичних форм української мови також призводить до деформації, наприклад: "маємо вільні номера (замість номери)", "підготуйте паспорта (правильно паспорти)", "як доїхати до вокзала (вокзалу)?", "працюю чотири місяця в рік (місяці)".
"Плекайте мову" – закликав український поет. Проте видається, що на сьогодні не всім ця робота до снаги.
Було б дуже добре, аби засоби масової інформації: телебачення, радіо, преса, Інтернет були взірцем для наслідування для всіх, хто хоче говорити українською правильно. Але, на жаль, сьогодні ЗМІ не можуть похвалитись бездоганним володінням державною мовою. І ми чуємо, читаємо: "Скількома язиками володієш ти", "Запрошуємо на роботу. Висока заробітня платня та гнучкий графік робот", "Закон перетерпів багато змін", "Будівництво плотини", "Ігорний бізнес", "Гладке гоління", "Захід намічено", "Біжучий рядок", "Бувший президент", "Нова мебель", "Розіграш щонеділі у понеділок і п''ятницю" тощо.
І ще декілька слів про суржик у моєму курсантському житті.
Скажімо, я прокидаюся зранку, йду до ванної кімнати, і замість правильного "Доброго ранку" чую: "Добре утро. Як діла?" Потім збираюся та йду на зупинку тролейбуса. У транспорті кондуктор вимагає "оплатити білєтіки". Поруч стоїть жіночка та запитує "чи не виходжу я на слідуючій остановці?" Виходжу на зупинці і спускаюсь у метро. Контролер просить "пред''явити удостовірєніє". Заходжу у вагон і бачу безліч рекламних оголошень. Приємно вражена: на одній з реклам "Позбався їх нарешті. Вугрі, бородавки, висип. Когерент" маркером перекреслено та виправлено позбався на позбудься.
Упродовж дня я чую, як довкола мене "понімають", "розгаварюють", "тормозять", "гладять", "стірають", "занімаються", "провіряють" "і так дальше".
Гадаю, що спілкуватись суржиком – це однаково, що їсти суп з концентрату. Звичайно, і ним можна втамувати голод, але від якісної і здорової їжі користі організму значно більше.
Тож, будьте гурманами! І нехай вам смакують українські слова!