12 квітня 2009 року виповнилось 80 років з дня народження Олександра Олександровича Пащенка – доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР, лауреата державних премій. О.О.Пащенко належить до плеяди тих видатних співробітників Київського політехнічного інституту, які зробили вагомий внесок у його розвиток в 50-80-х роках ХХ сторіччя. В 1954 році він отримав диплом інженера, а вже в 1969 – заснував кафедру хімічної технології в'яжучих речовин (нині – хімічної технології композиційних матеріалів), якою завідував до останніх днів життя (помер у 1989 р.).
Яскравий талант ученого й організатора виявився в надзвичайній широті наукових інтересів О.О.Пащенка, який зумів з випускника КПІ швидко перетворитися на одного з лідерів декількох значних наукових напрямків, які й дотепер зберігають велике теоретичне й практичне значення. Це – фізико-хімічні основи процесів структуроутворення в'яжучих речовин, революційні енергозберігаючі технології у виробництві цементу, процеси гідрофобізації різноманітних матеріалів та виробів, функціональні матеріали та покриття на основі кремнійорганічних полімерів.
Щаслива наукова доля О.О. Пащенка, що так контрастує з його надзвичайно важким, майже трагічним воєнним дитинством, була створена ним самим, його високими творчими здібностями, виключною працездатністю та відданістю справі. Але величезну роль у його становленні як визначного вченого та організатора зіграв той особливий час, коли відбувалося його зростання. Інтелектуальний простір того часу, і не тільки в галузі технічних наук, формувався могутніми постатями класиків, справжніх титанів духу та наукової думки. Такі легендарні вчені, як академіки П.П. Будников, П.О.Ребіндер, М.В.Бєлов були тоді у розквіті своєї творчої активності. Саме ці блискучі особистості створювали той еталон, ту високу планку, до якої повинен був тягнутися кожен справжній науковець.
Треба було мати справді непересічні особисті та професійні якості, щоб бути поміченим цими великими вченими, потрапити в поле їхнього безпосереднього інтелектуального та духовного впливу і, більше того, практично співпрацювати з ними як молодший колега. Саме така щаслива нагода випала О.О.Пащенку. Ще зовсім молодим науковцем він був знайомий з класиками науки, вчився у них, переймаючи не тільки знання та професійні підходи, але й філософію сприйняття світу, філософію науки, ставлення до життя та до людей, які його оточували. Йому вдалося певним чином “з'єднати часи”, поєднавши в собі глибокі наукові знання в багатьох галузях, блискучу ерудицію в питаннях літератури, живопису, театру, особистий шарм – кращу спадщину вченого минулого – з могутніми сфокусованими навичками сучасного “технаря”.
Глибокі наукові ідеї, нетривіальні технічні рішення, вдале поєднання фундаментальних та прикладних досліджень були в часи діяльності О.О.Пащенка, як, власне, і зараз, лише частиною передумов, необхідних для великого успіху. Іншою частиною завжди була організаційна складова. Одного наукового доробку О.О. Пащенка, що міг бути створений ним у тиші кабінету чи лабораторії, цілком вистачило б, щоб забезпечити йому помітне місце в ряду українських учених ХХ століття. Однак він пішов значно далі, розкривши себе як успішний організатор та керівник великого наукового колективу.
Його принциповий підхід завжди полягав у залученні до справи найбільш яскравих особистостей, людей творчих, здатних до сміливих нестандартних рішень та прояву ініціативи. Можна навести великий перелік учнів О.О.Пащенка, які не тільки цілковито відповідають цим характеристикам, але давно вже стали сильними самостійними “центрами кристалізації” в науці та вихованні наукової зміни.
Достатньо згадати професорів В.А. Свідерського – наступника О.О. Пащенка у завідуванні кафедрою, В.Я. Круглицьку, В.П. Сербіна, О.О. М'ясникову. Велика когорта учнів О.О.Пащенка плідно працює в різних наукових та навчальних закладах, в різних містах України, в різних країнах.
Велика заслуга “шефа”, як коротко називали його співробітники, полягала в тому, що ці неординарні люди завжди знаходили на кафедрі необхідний для них високий простір над головою та широкий горизонт, без яких неможливе зростання та стрімкий рух уперед та вгору. Одна з головних традицій, закладених О.О.Пащенком у фундамент заснованої ним кафедри, полягає саме в тому, щоб створювати злагоджений ансамбль сильних професіоналів, які спільно вирішують складні завдання, не втрачаючи при цьому власної, особистої перспективи.
Не менш сильною стороною діяльності кафедри під керівництвом О.О.Пащенка був навчальний процес. На кафедрі створено підручники, які фактично стали вже класикою. Підготовлено та випущено у великий світ науки й виробництва значну кількість сильних інженерів та дослідників, яких можна зустріти на відповідальних посадах від величезних заводів до інститутів Національної академії наук України.
О.О. Пащенко за своє досить недовге життя – адже він пішов у 60-річному віці – створив значний доробок як учений, як педагог, як організатор. Та, мабуть, найголовніше, що пригадує кожен, хто знав його, це величезна доброта цієї, зовні суворої, людини. Ми відчуваємо його присутність поруч з нами. Ми пам'ятаємо його. Ми любимо його.