Дорогі київські політехніки!
23 серпня усі українці відзначають День прапора — одного з трьох державних символів, які стали офіційними ознаками нашої державності й нашого суверенітету після набуття незалежності України.
За офіційною версією, цього дня 1991 року після провалу путчу в Москві група депутатів на чолі з Вʼячеславом Чорноволом урочисто внесла національний синьо-жовтий прапор до Верховної Ради України.
Уже тоді ставала реальністю надія на суверенну Україну, за яку боролися багато поколінь українців. Викристалізовувалася віра у те, що Україна наслідує приклад країн Балтії й відокремиться від Радянського Союзу, що десятиліттями знищував її самобутність, історичну тяглість, вбивав найкращих представників української нації.
Нині український прапор знову творить дива й утримує цю надію і віру — і нашу, і всього світу. Підписаний військовими стяг у Бахмуті тепер висить у стінах Білого дому, нагадуючи американським високопосадовцям про необхідність підтримувати Україну у її визвольній війні.
Піднятий синьо-жовтий прапор над Ізюмом, Балаклією і Херсоном допомагає триматись нашим людям з Мелітополя і Бердянська, Донбасу і Криму.
Намальований олівцями на дитячих малюнках, він їде в окопи й військові шпиталі, зміцнюючи бойовий дух і зігріваючи душі наших військових. З перших днів війни українські прапори майорять в усіх куточках світу, нагадуючи українцям, що ми не самі, а росіянам — що їм ніде не раді.
Ми невпинно працюємо для того, щоб синьо-жовтим замайоріла уся країна й у жодному її куточку наш головний символ не довелося ховати від очей окупантів.
Слава Україні!