Київські політехніки активно долучилися до волонтерської роботи для допомоги воїнам, задіяним в АТО. Розгортає роботу Волонтерський батальйон під керівництвом проф. С.О.Кудрі, профком співробітників накопичив кошти для допомоги сім'ям політехніків-вояків. Ця інформація загальновідома та доступна на сайті КПІ. Але є в університеті люди, які без розголосу і піару, буденно працюють для того, щоб наповнювалася скарбничка пожертв і необхідні речі потрапляли бійцям Нацгвардії з рук у руки.
Максим Володимирович Ляшенко – старший викладач кафедри автоматизації і проектування енергетичних процесів і систем ТЕФ. Викладає інформаційні технології, веде курси web java. Незабаром рік, як він "на передовій". Сповнений почуття відповідальності та тривоги за майбутнє України, разом із тисячами таких же патріотів стояв на Майдані, коптився в диму і полум'ї, втрачав друзів, безсило стискаючи кулаки. Опісля співпрацював з волонтерським рухом Ольги Богомолець, а згодом – з волонтерами Народного тилу.
Днями Максим Володимирович повернувся із зони АТО. Разом з іншими добровольцями він проїхав з Харкова через Ізюм – Слов'янськ – Артемівськ до Дебальцевого. Там і передав бійцям 54-го ОРБ свій подарунок – власний автомобіль Ford Probe. Знавці кажуть: "Пробік, крім "космічного" зовнішнього вигляду, має масу достоїнств: економічність, місткість, надійність, відсутність проблем із запчастинами. Перший раз сів у нього – і не хочеться виходити". І хоча машина не нова, має гарний хід та швидкість, її додатково спорядили.
Максим з усмішкою говорить: "Канал 1+1 обізвав її старенькою автівкою... Це не так – вона ще послужить хлопцям!" Уже наступного дня від бійців через соцмережі надійшла інформація, що Ford пройшов бойове хрещення та вірою й правдою служить розвідникам. А ще побажання, щоб машина вижила і стала експонатом майбутнього музею.
Щоразу, прощаючись з бійцями, волонтери дякують їм, а ті дивуються – за що. Відповідь практично одна й та сама: "А нам за що? Це наша робота. А ось без вас було б важко". Для нас, мирних обивателів, вони усі герої, справжні, які роблять свою роботу. Їм дуже потрібна наша моральна й матеріальна підтримка. Нині Максим разом із друзями збирають кошти, щоб придбати броньований мікроавтобус з підсиленою підвіскою. Волонтери дуже сподіваються на допомогу політехніків. Більш докладну інформацію щодо збору коштів можна отримати у М.В.Ляшенка (кім. 412-5).
А ще волонтери кажуть, що навчилися відрізняти види зброї за звуком і знають, який слід у небі лишає "град". Хотілося б ніколи не знати цього, додають вони. Нам усім хотілося б жити у мирний час і в мирній країні. І для цього маємо гуртуватися.