Ви є тут

Квітка Олександр Львович. До 90-річчя з дня народження


Фото. Квітка Олександр Львович

Професор кафедри динаміки і міцності машин та опору матеріалів Олександр Львович Квітка працював у КПІ з 1948 по 1979 рік. Влітку йому виповнилося б 90 років. До свого ювілею Олександр Львович не дожив трохи менше року – 27 вересня 2011 року він раптово пішов з життя.

О.Л.Квітка народився 31 липня 1922 року в родині інженера-залізничника (випускника КПІ) – начальника мосторемонтного поїзду. Закінчивши з відзнакою школу та Київський інженерно-будівельний інститут, він у 1947 р. був залишений працювати старшим лаборантом на кафедрі будівельної механіки. Ще студентом він почав займатись науковою роботою. Його дипломна робота з розрахунку та конструювання великопрогінного мосту з попередньо напруженого залізобетону була на той час дуже новітньою.

У січні 1948 р. О.Л.Квітка вступає до аспірантури при кафедрі опору матеріалів КПІ, а після її закінчення в 1950 р. стає асистентом кафедри. В 1952 – 1957 рр. він працював начальником навчальної частини КПІ, потім старшим викладачем, доцентом, професором. У 1961 році захистив кандидатську, а в 1985 – докторську дисертацію.

Наукова робота О.Л.Квітки була присвячена фундаментальним проблемам теорії пружності: отриманню нових загальних рішень для вісесиметричної задачі та розвитку методів чисельного аналізу напружено-деформованого стану складних елементів машин і апаратів та створенню відповідного програмного забезпечення для сучасних ПЕОМ. Ним були вдосконалені методи розрахунку оболонкових конструкцій з крихких неметалевих матеріалів.

Олександр Львович Квітка був одним з найбільш активних співробітників кафедри з питань удосконалення навчального процесу. Він систематично застосовував у навчальному процесі нові методики викладення матеріалу і контролю знань студентів з використанням спеціальної техніки (на той час це були машини типу "Ласточка"), був одним з перших, хто почав широко використовувати ЕОМ.

О.Л.Квітка був одним з ініціаторів відкриття в КПІ спеціальності "Динаміка і міцність машин", випускники якої могли вирішувати завдання з міцності в екстремальних умовах, що стояли перед галузями, пов'язаними з новою технікою (ракетобудування, атомне енергомашинобудування), маючи високий рівень теоретичної підготовки та володіючи вміннями використання числових методів за допомогою ЕОМ та вирішення завдань експериментальним шляхом. Він підготував і читав курс "Методи рішення задач механіки на ЕОМ" і став куратором першої групи ДП-1, яка почала навчання в 1970 році.

Колишній студент цієї групи С.В. Кобельський згадує: "Після нетривалого знайомства з нами Олександр Львович, чи як його практично відразу стали називати, "Львович", почав шукати здатних займатися програмуванням. Для цього він спочатку організував факультативні заняття, на яких розповідав про сучасні мови програмування, вчив і допомагав робити перші кроки в написанні простих програм. Як досвідчений педагог він розумів, що справжній інтерес можна пробудити, тільки поєднавши теорію з практикою. Тому, користуючись своїм службовим становищем завідувача лабораторії чисельних методів Інституту проблем міцності АН УРСР, після занять возив нас в ІПМ, де ми мали можливість запускати на розрахунок свої програми на ЕОМ "МИР-1" і "МИР-2". Важко передати ті почуття, які ми відчували, отримуючи правильні відповіді рішень своїх задач. При цьому Львович радів не менше будь-кого з нас.

Наприкінці 1970 року О.Л. запропонував декільком відібраним ним студентам підготуватися і зробити доповіді на засіданні кафедри. Кожному було видано завдання, вимагалося написати програму, розв'язати тестовий приклад, підготувати плакат і виступити з повідомленням. Звичайно, з нами були проведені тренування. Але неможливо передати словами те, в яку атмосферу ми поринули. Слухати нас зібралася уся кафедра – академік Г.С.Писаренко, професори, доценти, аспіранти. Якоюсь мірою це засідання вирішило чиюсь долю. В усякому разі, до четвертого курсу я був уже своїм в лабораторії, мене активно залучали до виконання робіт і я твердо знав, що після інституту піду працювати саме сюди".

Олександр Львович був одним зі співавторів підручника "Сопротивление материалов", який був рекомендований Міністерством вищої і середньої освіти Радянського Союзу як базовий. Підручник витримав 5 перевидань і мав великий успіх, використовувався в усьому Радянському Союзі. В 1980 році його 4-те видання було удостоєне Державної премії України в галузі науки і техніки. В 1991 році на його базі був створений підручник "Опір матеріалів", який уже має 2 перевидання і є кращим підручником з опору матеріалів в Україні.

З 1966 року О.Л. Квітка за сумісництвом працював старшим науковим співробітником в Інституті проблем міцності Академії наук України, де в 1976 р. створив лабораторію математичного моделювання і обчислювальної техніки. У 1978 р. цю лабораторію було перетворено на відділ, завідувачем якого він був обраний у 1979 р. У 1982 році йому як члену авторського колективу монографії "Міцність матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах" було присуджено Державну премію СРСР в галузі науки і техніки.

 Плідною була багаторічна співпраця О.Л. Квітки з провідними науковими колективами Чехії, зокрема з Державним дослідницьким інститутом машинобудування, з дослідницьким Інститутом енергетичного обладнання, з концерном "ЧКД Прага", Брненським машинобудівним заводом. Отримані результати стали основою низки нормативних матеріалів та узагальнюючої монографії, виданої у співавторстві з Боржевом Поспішилом – відомим чеським ученим у галузі міцності в машинобудуванні, розробки алгоритмів і програмних комплексів для розрахунків довговічності елементів конструкцій енергетичного обладнання.

На завершення наведемо фрагмент спогадів академіка Г.С.Писаренка. "Із вчених, з якими мені довелося співпрацювати більше інших, слід назвати професора, д.т.н. Олександра Львовича Квітку, провідного наукового співробітника, лауреата Державних премій колишнього СРСР і України. Ось вже більше 48-ми років я маю задоволення пліч-о-пліч працювати з цим розумним, розсудливим вченим. Тривалий час ми з ним працювали в КПІ. З початку 1966 р. О.Л. Квітка працює в Інституті проблем міцності АН України, у формуванні якого брав певну участь, будучи ще співробітником КПІ. О.Л. Квітка одним з перших фахівців з міцності м. Києва почав використовувати ЕОМ для вирішення завдань міцності ще десятки років тому. В особі О.Л. Квітки ми маємо дуже досвідченого лектора з питань механіки деформованого твердого тіла, співавтора підручників з опору матеріалів, що зарекомендували себе, і витримали 6 видань, а також капітальних монографій з міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах. О.Л.Квітка скромна, високоінтелігентна, врівноважена, стримана людина. До вирішення будь-якого питання підходить обдумано, розумно, не допускає поспішності і скоростиглих рішень. Не схильний до пустопорожніх дебатів і загальних розмов. Як вчений і людина О.Л.Квітка в колективі заслужено має високий авторитет".

Колеги по НТУУ "КПІ" та ІПМ НАН України

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій