30 березня 2013 р. виповнюється 100 років з дня народження видатного вченого Олексія Григоровича Івахненка (1913–2007) – д.т.н., професора, чл.-кор. АН УРСР (1961 р.), академіка НАН України (2003 р.).
Віхи життя
Народився Олексій Григорович у м.Кобеляки Полтавської губернії. Після закінчення Ленінградського електротехнічного інституту (1938 р.) працював у Всесоюзному електротехнічному інституті (Москва, 1938–1944 рр.), де досліджував проблеми автоматичного регулювання в лабораторії під керівництвом С.О.Лебедєва, а після повернення до Києва (1944 р.) – в різних установах АН УРСР. З 1944 р. – кандидат технічних наук, з 1954 р. – доктор технічних наук. З 1964 р. призначений завідувачем відділу комбінованих систем керування Інституту кібернетики АН УРСР. Одночасно працює в Київському політехнічному інституті спочатку доцентом, а з 1961 р. – професором кафедр автоматики та телемеханіки, а також технічної кібернетики.
Нагороджений медалями "За трудовое отличие" (1953 р.), "За доблестный труд" (1969 р.), орденом "Дружби народів" (1988 р.). Заслужений діяч науки УРСР (1972 р.), двічі лауреат Державної премії України (1991, 1997 рр.) за роботи з теорії інваріантості автоматичних систем та цикл робіт з інформаційних технологій у галузі штучного інтелекту. Автор близько 40 монографій і понад 400 наукових статей. Почесний доктор НТУУ "КПІ" (2003 р.).
Засновник наукового напряму
О.Г. Івахненко є засновником фундаментального наукового напряму – розробки і впровадження методів індуктивного аналізу, моделювання і прогнозування складних процесів, зокрема і на основі запропонованого методу групового урахування аргументів (МГУА).
У 1968 р. у журналі "Автоматика" було опубліковано статтю О.Г.Івахненка "Метод групового урахування аргументів – конкурент методу стохастичної апроксимації", яка поклала початок новому і, поза сумнівом, головному етапу в його науковій творчості.
Суть методу полягає в принципово новому підході до задачі моделювання, навіть у новій філософії наукового дослідження, можливого тільки за наявності сучасних ЕОМ: дослідник може не проходити скрупульозно весь традиційний дедуктивний шлях побудови моделей "від загальної теорії – до конкретної моделі": спостереження за об'єктом, вивчення його внутрішньої структури, пізнання фізичних принципів його функціонування, пошук адекватного математичного апарату для їх опису, створення теорії та апробація власне математичної моделі досліджуваного об'єкта. Замість цього пропонується новий підхід "від конкретних даних – до загальної моделі": дослідник після отримання даних спостережень висуває гіпотезу про можливий клас моделей, формує процедуру автоматичної генерації тисяч і десятків тисяч різних варіантів моделей у цьому класі та задає критерій вибору найкращої моделі з усіх генерованих. Оскільки при цьому найбільш трудомістка рутинна робота перекладається на комп'ютер, з'являється можливість мінімізувати вплив суб'єктивних факторів і отримати найбільш об'єктивний результат за максимальної активізації творчих можливостей дослідника. По суті, цей підхід можна вважати одним із найсильніших втілень кібернетичної тези про те, що ЕОМ – це потужний підсилювач саме розумових здібностей людини.
МГУА – це оригінальний метод розв'язання задач структурно-параметричної ідентифікації моделей, або моделювання за експериментальними даними в умовах невизначеності. Таке завдання полягає в побудові математичної моделі, яка наближує невідому закономірність функціонування досліджуваного об'єкта (процесу), інформація про яку неявно міститься у вибірці (таблиці) наявних даних. МГУА відрізняється від інших методів побудови моделей активним застосуванням принципів автоматичної генерації варіантів, неостаточних рішень і послідовної селекції за зовнішніми критеріями для побудови моделей оптимальної складності. Він має оригінальну багаторядну процедуру автоматичної генерації структур моделей, яка імітує процес біологічної селекції з попарним урахуванням послідовних ознак. Для порівняння і вибору кращих моделей застосовуються зовнішні критерії, засновані на поділі вибірки на дві та більше частин, причому оцінювання параметрів і перевірка якості моделей виконується на різних підвибірках. Це дозволяє обійтись без обтяжливих апріорних припущень, оскільки поділ вибірки дозволяє неявно (автоматично) врахувати різні види апріорної невизначеності при побудові моделі.
Науковий пошук
Окрім МГУА, у Олексія Григоровича була ще ціла низка досліджень, що стосувалися: нових принципів автоматичного регулювання швидкості електродвигунів змінного струму та асинхронних; теорії інваріантних систем автоматичного керування з компенсацією вимірюваних збурень; принципу комбінованого керування (з від'ємним зворотним зв'язком за регульованою змінною та додатним зв'язком за контрольованим збуренням); безпошукових екстремальних регуляторів на базі розпізнавання ситуацій; принципу автоматичного розпізнавання образів (самонавчання); засад побудови кібернетичних передбачувальних пристроїв; теорії самоорганізації моделей за експериментальними даними; методу управління з оптимізацією прогнозу; принципів завадостійкого моделювання за зашумленими даними; принципу побудови поліноміальних нейромереж; принципу побудови нейромереж з активними нейронами.
О.Г.Івахненко розробив нові принципи і пристрої автоматичного регулювання швидкості електродвигунів та розрахунку систем з магнітними підсилювачами. Загальновизнаними є його досягнення в теорії інваріантності та теорії комбінованих систем автоматичного керування, що працюють за принципом компенсації вимірюваних збурень.
Він є автором першої вітчизняної монографії з технічної кібернетики, яка неодноразово перевидавалася за кордоном. Подальший розвиток принципів комбінованого керування в роботах О.Г.Івахненка пов'язаний з використанням у системах керування принципів, пристроїв і способів самонастроювання, самонавчання і розпізнавання образів та прогнозування.
В останні роки активно розвивається головне дітище О.Г. Івахненка – метод групового урахування аргументів (МГУА) як метод індуктивного моделювання і прогнозування складних процесів і систем. У 1984 р. у США видано колективну монографію американських і японських учених з характеристикою та прикладами ефективного застосування МГУА в різноманітних прикладних галузях.
О.Г.Івахненко був відомим у багатьох країнах світу; багато з його праць перекладено англійською, німецькою, польською, болгарською, румунською та китайською мовами.
Колеги та послідовники
Упродовж усієї своєї творчої діяльності, починаючи з 1945 р., О.Г. Івахненко невтомно веде велику педагогічну роботу як доцент спочатку кафедри теоретичної механіки, потім кафедри автоматики і телемеханіки, а з 1960 р. як професор кафедри технічної кібернетики Київського політехнічного інституту, де його лекції прослухали тисячі студентів і де він керував роботою десятків аспірантів. Про невичерпну творчу енергію О.Г. Івахненка свідчить те, що під його керівництвом у КПІ та Інституті кібернетики підготували й успішно захистили кандидатські дисертації близько 200 молодих науковців і майже 30 його учнів захистили докторські дисертації. Наукова школа О.Г. Івахненка була і залишається справжньою кузнею висококваліфікованих наукових кадрів. Такі його учні, як В.М.Кунцевич, В.І. Костюк, В.І. Іваненко, В.І. Васильєв, О.А. Павлов та інші створили свої авторитетні наукові школи.
О.Г. Івахненко був яскравим зразком ученого із загостреним почуттям нового й видатною науковою інтуїцією. До останніх днів він продовжував активно працювати і щедро генерувати оригінальні наукові ідеї та результати.