7 серпня виповнилося 105 років з дня народження видатного українського вченого в галузі фізичного матеріалознавства, ректора КПІ у 1952–1955 роках Віталія Никифоровича Гриднєва. У КПІ він створив власну науково-педагогічну школу. Цій непересічній постаті й рокам навчання у нього присвячені спогади заслуженого професора НТУУ "КПІ" Олексія Білоцького, які ми пропонуємо нашим читачам.
Мої спогади про педагогічну школу підготовки фахівців з металознавства, термічної обробки та фізики металів охоплюють більш як 60-річний період праці в КПІ. Я вважаю себе одним з найстаріших учнів засновника цієї школи, видатного педагога, науковця і громадського діяча академіка Віталія Никифоровича Гриднєва. У мене й сьогодні зберігаються конспекти лекцій, звіти про виробничу практику та дипломна робота, виконані під керівництвом мого вчителя. Його викладацька майстерність і досвід методичної роботи високо цінувалися в КПІ.
Історія підготовки фахівців матеріалознавчого профілю в Київському політехнічному інституті бере свій початок від того часу, коли в 1944 році після повернення інституту з евакуації в ньому було відкрито металургійний факультет. До складу факультету входила і кафедра металознавства. Очолив її відомий металознавець, учений і педагог академік В.М.Свєчніков.
У 1945 році В.М.Свєчніков запросив на роботу свого учня – старшого наукового співробітника Інституту чорної металургії АН УРСР В.Н.Гриднєва. У 1947 році той захистив докторську дисертацію, після чого був призначений заступником директора КПІ з навчальної роботи. За рік на досвідченого й енергійного 37-річного науковця були покладені обов'язки організації на кафедрі наукової роботи.
У 1948 році відбулася реорганізація кафедри металознавства з утворенням двох кафедр. Кафедру металознавства очолив В.М.Свєчніков, кафедру термічної обробки металів – проф. В.Н.Гриднєв.
У 1947 році я змінив солдатські погони учасника бойових дій у Великій Вітчизняній війні на студентський квиток і став студентом металургійного факультету КПІ. Перші найяскравіші враження про спеціальність і майбутні можливі перспективи я отримав, слухаючи захоплюючі лекції академіка В.М.Свєчнікова з металознавства і лекції В.Н.Гриднєва з термічної обробки чорних та кольорових металів. Працюючи на підприємствах металургійної промисловості і у вищих навчальних закладах у довоєнний і, особливо, у воєнний період, ці видатні особистості набули глибоких знань та досвіду і добре знали, чого навчати і як виховувати молодь.
Великого досвіду педагогічної, методичної, організаційної та наукової роботи В.Н. Гриднєв набув завдяки копіткій, напруженій праці в Новочеркаську та Дніпропетровську ще в довоєнний період, у Магнітогорську – під час війни, а після неї – у Києві.
У 1949 році на металургійному факультеті КПІ відбувся перший випуск інженерів з металознавства та термічної обробки металів. На той час В.Н.Гриднєв завідував кафедрою термічної обробки металів і обіймав посаду заступника директора з навчально-методичної роботи, а потім директора КПІ. Невдовзі його активними помічниками стали В.І.Трефілов, О.В. Білоцький, В.Т. Черепін, випускники КПІ та його перші аспіранти.
Будучи добре обізнаним з навчальним процесом, він безпосередньо брав участь у складанні навчальних планів і залучав до цієї роботи провідних фахівців. Утім, продумані навчальні плани ще не гарантували високої якості підготовки майбутніх інженерів, потрібне було кваліфіковане кадрове та матеріальне забезпечення навчального процесу.
Як керівник кафедри В.Н.Гриднєв залучав до викладацької діяльності відомих спеціалістів, які, як і він сам, у роки війни працювали на підприємствах оборонної промисловості і добре знали напрями розвитку виробництва майбутнього. Серед них професори М.П.Браун, С.В.Малашенко, Г.К.Львов, доцент С.С.Голубєв та ін.
Безумовно, зростанню кваліфікації і авторитету В.Н.Гриднєва сприяло його спілкування і співпраця з такими визначними вченими і педагогами, як академіки Г.В.Курдюмов, В.Д.Садовський, В.М.Свєчніков, В.І.Данілов, І.М.Францевич, К.Ф.Стародубов, К.П.Бунін.
У різні періоди студентам майстерно читали лекції відомі вчені, академіки АН України А.А.Смірнов, Г.С.Писаренко, М.О.Кільчевський, Ю.Л. Далецький, А.Г.Лєснік, професори О.С.Смогоржевський, В.А.Зморович, Т.В.Путята, Л.І.Лисак, І.Я.Дехтяр.
В.Н.Гриднєв приділяв багато уваги розвиткові та впровадженню нових сучасних методів навчання та дослідницької роботи студентів, аспірантів, викладачів, усього колективу кафедри. Так, при вивченні особливостей утворення метастабільних станів у металах В.Н.Гриднєв і його учні зіткнулися з великими труднощами методичного характеру, які можна було подолати лише створенням власної експериментальної бази. У КПІ були започатковані розробки оригінальної апаратури для вивчення швидкісних структурних змін під час електротермічної обробки (В.І. Трефілов, В.Т.Черепін) і апаратури для високотемпературної рентгенографії фазових перетворень (О.В.Білоцький). Випускники кафедр попередніх років добре пам'ятають імена Б.Б.Умова, О.Є.Склярова, І.М.Мухи, В.В.Яремчука, Б.Д.Савка, руками яких створювались нові оригінальні прилади та пристрої. Їх можна назвати співавторами багатьох дипломних робіт студентів, кандидатських та докторських дисертацій співробітників кафедри. У створеній на кафедрі Віталієм Никифоровичем сприятливій творчій атмосфері успішно виконали і захистили кандидатські дисертації Ю.О.Кочержинський, В.І.Трефілов, В.Т.Черепін, О.В.Білоцький, М.В.Білоус, В.Г.Нечипоренко, О.І.Єфімов.
1960 рік став роком, коли В.Н.Гриднєв зосередився на діяльності в Академії наук України – з 1955 року він обіймав посаду директора Інституту металофізики. Керівництво кафедрою він передав досвідченому педагогу і вихователю молоді проф. В.Г.Перм'якову.
Зберігаючи стиль і традиції педагогічної школи В.Н.Гриднєва, В.Г.Перм'яков розширив роботу з підготовки фахівців через аспірантуру. Завдяки інтенсивній науковій роботі кафедрою підготовлено і проведено захист більше 50 дисертаційних робіт.
Логічним завершенням великого обсягу наукових робіт став захист докторських дисертацій О.В.Білоцьким (формування твердих розчинів та фаз проникнення при термічній обробці і азотування сплавів) та М.В.Білоусом (перетворення при відпуску сталей (1972 р). Нові доктори наук стали професорами кафедри.
У 1963 році з кафедри металознавства, термічної обробки та фізики металів виділилась кафедра порошкової металургії під керівництвом чл.-кор. АН України Г.В. Самсонова.
З метою підвищення рівня підготовки фахівців з фізики металів у 1975 році на інженерно-фізичному факультеті була створена кафедра фізики металів. Її організував і очолив професор О.В.Білоцький. Були відкориговані робочі навчальні плани і програми, складено і узгоджено комплексний план підготовки фахівців із залученням до навчального процесу провідних учених Академії наук України і використання матеріальної бази деяких її інститутів.
Виконуючи лабораторні роботи з рентгенографії металів, фізичних методів дослідження та електронної мікроскопії, студенти мали доступ до складного обладнання, на якому вчилися не тільки самостійно працювати, але й проводити наукові дослідження.
На кафедрі періодично організовувалися зустрічі студентів з В.Н.Гриднєвим – тоді вже академіком, директором Інституту металофізики; завідувачами відділів, провідними вченими Академії наук України, під час яких обговорювались проблеми і досягнення сучасного матеріалознавства. Багато корисних порад щодо співпраці науковців ІМФ з кафедрою давали академіки В.Г.Бар'яхтар, В.В.Немошкаленко, В.П.Шпак.
Важливе значення у підготовці фахівців мала виробнича практика. Як правило, вона проходила на кращих промислових підприємствах, у галузевих науково-дослідних організаціях і інститутах АН УРСР та СРСР. Це були такі гіганти металургійного виробництва, як Азовсталь, Запоріжсталь, Дніпроспецсталь, Ленінградський металічний завод, Електросила, Мінські автомобільний і тракторний заводи, Харківський тракторний завод, ЦНДІ чорної металургії ім. І.П.Бардіна, Інститут металургії ім. О.О.Байкова АН СРСР (м. Москва), а також наукові інститути АН УРСР та конструкторські бюро Міністерства середнього машинобудування. Зауважимо, що до обов'язків керівника практики входили не лише навчально-виробничі питання, але й організація дозвілля студентів – екскурсії до музеїв, театрів, виставок, місць бойової і трудової слави, відвідування спортивних заходів, поїздки на одноденний відпочинок з трудовими колективами тощо.
Студенти-металофізики регулярно займали призові місця в інститутських конкурсах на кращу академічну групу. Ректор КПІ проф. Г.І.Денисенко заохочував переможців, виділяв кошти, за рахунок яких у період канікул студенти подорожували цікавими туристичними маршрутами країни. Щорічно протягом багатьох років майже кожен третій випускник кафедри фізики металів отримував диплом з відзнакою. Колективу кафедри фізики металів за досягнення в роботі у 1982 році присвоєно звання зразкового підрозділу інституту. У 1992 р. Указом Президента України співробітникам кафедри Білоцькому і Богдановій було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник народної освіти України".
Високий рівень підготовки фахівців і гарна організація навчального процесу сприяли навіть утворенню династій випускників факультету за спеціальністю "Фізика металів". Починаючи від часів акад. Гриднєва по два-три покоління багатьох родин отримали освіту з цього фаху. Це, зокрема, Фірстови, Мінакови, Засимчуки, Ошкадьорови, Нероденки, Малашенки, Пахаренки, Мохорти, Тимофєєви та ін.
Важко перерахувати випускників, які стали кандидатами і докторами наук, очолили підприємства та наукові установи. Видатними випускниками цієї авторитетної школи стали академіки РАН В.І.Трефілов, О.О.Дихне, академіками НАНУ – В.В.Немошкаленко, Ю.В.Найдич, П.С.Кислий, В.В.Скороход, В.Л.Найдек, С.О.Фірстов та інші.
Слід відзначити, що на кафедрі фізики металів КПІ здобували освіту і кваліфікацію студенти з Азербайджану, Вірменії, Литви, Узбекистану. Проходили стажування, вчились в аспірантурі і захистили кандидатські дисертації науковці Болгарії, Польщі, Німеччини, Куби, Єгипту, Китаю, В'єтнаму. Викладачі кафедри читали лекції студентам та науковцям в університетах Індії, Єгипту, Куби, Польщі, Узбекистану.
Педагогічну школу В.Н.Гриднєва, створену в КПІ, пройшла велика кількість фахівців, які стали відомими особистостями і визначають сучасні тенденції розвитку освіти, науки, виробництва. У ній виховувалися високий професіоналізм, працелюбність, творчий підхід до справи і взаємоповага. Як естафета вони передавались наступним поколінням і були невід'ємною частиною програми дій кожного завідувача кафедри. Тож традиції кафедри, закладені ще В.М.Свєчніковим і зміцнені В.Н.Гриднєвим, підхопили В.Г. Пермяков, О.В.Білоцький.
Яскраво охарактеризував педагогічну школу В.Н.Гриднєва академік НАН України С.О.Фірстов (випускник КПІ, гр. МФ-10): "Виталий Никифорович исключительно много сделал для становления кафедры, подбора и воспитания преподавателей, спецкурсов, уровня преподавания. Затем, после перехода его на работу в Институт металлофизики АН УССР, возникли некоторые административные ограничения на возможность совмещения сотрудниками Академии наук научной работы и преподавания в вузах, и мы (те, кто поступил в 1957 году в КПИ) оказались первым курсом, который был лишен непосредственного общения с преподавателями такого класса, как В.Н.Гриднев. Но заложенные им основы подготовки оказались такими серьезными, а его непосредственные ученики, среди которых следует назвать М.В.Белоуса, В.Т.Черепина, А.В.Белоцкого, такими одаренными, в том числе и талантом педагогов, что мы в большинстве своём получили очень уверенный импульс для своей дальнейшей работы и ни разу не пожалели о выборе специальности, основы которой были заложены Виталием Никифоровичем".
В останні роки свого життя В.Н.Гриднєв часто згадував КПІ, роботу на кафедрі, її місце в діяльності ІМФ.
На відстані прожитих років у пам'яті вдячних учнів назавжди залишаються спогади про добрі справи, які залишив по собі наш учитель. На честь В.Н.Гриднєва у КПІ на інженерно-фізичному факультеті встановлено його погруддя і засновано стипендію його імені. У корпусі № 9 ІФФ КПІ до сторіччя від дня його народження відкрито аудиторію імені В.Н.Гриднєва.
Значення школи В.Н.Гриднєва визначається тим, що в ній підготовлено велику армію висококваліфікованих фахівців не лише для України та республік колишнього СРСР, але й для низки країн Європи, Азії, Америки та Африки, які нині успішно працюють по всьому світу, утверджуючи авторитет НТУУ "КПІ".