Учений, професор, керівник науково-інженерної школи мікрохвильової радіоелектроніки – саме такою людиною був Лев Гасанович Гасанов.
28 квітня 2016 р. йому виповнилося б 80 років. Яскравий життєвий шлях пройшов Лев Гасанович. На цьому шляху він повністю віддавав себе служінню справі, в яку безмежно вірив і яку робив самовіддано, професійно, на найвищому рівні.
Заслуги Льва Гасанова перед українською наукою не забуті!
Видатний учений у галузі електроніки надвисоких частот і радіофізики, професор, доктор технічних наук, член-кореспондент Національної академії наук України, лауреат Державних премій України і СРСР в галузі науки і техніки, засновник вітчизняної школи зі створення широкого класу приладів, пристроїв і систем мікропотужної електроніки, автор багатьох наукових праць і винаходів.
Л.Г. Гасанов закінчив Київський політехнічний інститут у 1959 році. Спочатку працював у НДІ "Оріон" (м. Київ), а з травня 1974 року був призначений директором НДІ "Сатурн", яким керував до грудня 1991 року.
У 1974 р. завдяки досягненням у технології виробництва арсенід-галієвих напівпровідників НВЧ-приладів з'явилася можливість створення приймально-підсилювальних систем при помірному охолодженні або термостатуванні основних вузлів із шумовими параметрами більшими, ніж при глибокому охолодженні, але достатніми для роботи в багатьох радіоелектронних комплексах.
З 1977 р. у НДІ "Сатурн" почалися розробки арсенід-галієвих транзисторних НВЧ-підсилювачів, які в майбутньому дали змогу практично відмовитися від застосування параметричних підсилювачів. Ініціатором такого рішучого, але ризикованого кроку був Л.Г. Гасанов, який зумів вирішити в Міністерстві питання про включення до тематичного плану ДКР "Обиход" – першої роботи з наступних за нею розробок приймально-підсилювальних систем із термостатуванням або помірним охолодженням основних вузлів. Ці системи, порівняно з кріоелектронними, давали можливість суттєво покращити масогабаритні характеристики, підвищити експлуатаційну надійність, зменшити вартість і значно розширити сферу застосування: як в унікальних радіоастрономічних комплексах типу РАТАН-600, РТ-70, так і в широкому спектрі приймальних станцій супутникового телебачення в глухих заполярних селищах, на прикордонних заставах, а також у радянських установах і військових частинах за кордоном.
Роботи НДІ "Сатурн" не залишилися без уваги багатьох відомих учених країни, вищого командного складу армії і КДБ, партійних і державних діячів. У різні роки НДІ "Сатурн" відвідали академік АН СРСР, лауреат Нобелівської і Ленінської премій А.М.Прохоров, академік АН СРСР, Президент АН УРСР, лауреат Ленінської премії Б.Є.Патон, академік АН СРСР, лауреат Ленінської премії М.Д.Дев'ятков, академіки АН СРСР Б.М.Вул, Ж.І.Алфьоров, Ю.В.Гуляєв, Р.З.Сагдеєв, член-кореспондент АН СРСР В.І.Сифоров, академіки АН УРСР В.П.Шестопалов, Г.С.Писаренко, В.М.Глушков, В.Г.Бар'яхтар, маршал військ зв'язку А.І.Бєлов, генерал-полковник Н.П.Ємахонов, генерал- лейтенанти О.О.Мильцев і К.І.Кобець, льотчик-космонавт СРСР Б.В.Волинов, керівники низки міністерств, НДІ і промислових підприємств країни.
Доречно сказати, В.І.Сидоров – автор класичного підручника з радіоприймальних пристроїв – у 50-ті роки стверджував, що шумова температура радіоприймального пристрою не може бути нижчою за фізичну (тобто навколишню) температуру. Під впливом результатів роботи "Сатурна" з урахуванням технологічних досягнень мікроелектроніки В.І. Сидоров змінив свою думку з цього питання.
За період з 1975 по 1980 рр. було створено понад 100 типів нових виробів електронної техніки, виконано 20 урядових завдань із розробки і промислового випуску нових виробів з параметрами, що відповідали закордонному рівню або перевищували їх в окремих випадках.
У 1977 р. на основі новітніх досягнень науки і техніки в галузі діелектроніки понад план, за 8 місяців, "вперше на Борщагівці", як жартував Л.Г.Гасанов, був розроблений експериментальний зразок апаратури "Електроніка-зв'язок" для нового покоління магістральних радіорелейних ліній (РРЛ) зв'язку. Габарити, маса, енергоспоживання цієї апаратури були приблизно в 50 разів меншими за аналогічні параметри тогочасної апаратури "Світанок". Цією роботою покладено початок розвитку в НДІ нового напряму з розробки апаратури новітніх РРЛ.
У 1976–1980 рр. були розроблені й частково освоєні виробництвом вироби медичного застосування, низка товарів народного споживання, дистанційний вимірювач швидкості автотранспорту, вироби для сільського господарства, в т.ч. біотермостати для використання при штучному заплідненні великої рогатої худоби.
До 1980 року в НДІ і на заводі в Києві було в основному закінчено створення технологічних ділянок, спецтехнологічних лабораторій, енергетичних об'єктів, необхідних для серійного виробництва виробів і виготовлення дослідних зразків. Уся науково-технічна та виробничо-технологічна робота в НДІ "Сатурн" під керівництвом Л.Г. Гасанова була спрямована на вирішення двох головних завдань: випереджувальний розвиток закріпленого на підприємстві науково-технічного напряму порівняно із закордонним рівнем і скорочення циклу "наука-виробництво".
Особливу увагу Л.Г. Гасанов приділяв вихованню молодих учених та інженерів. Він не боявся доручати виконання складних і майже безнадійних робіт молодим фахівцям, при цьому іноді говорив у вузькому колі: "Вони через молоді літа не знають, що одержати задані параметри неможливо, тому отримують їх". Одержимість роботою, нестандартний підхід до вирішення поставлених завдань породили для характеристики працівників "Сатурна" спочатку іронічний, а потім і доброзичливий епітет "Сатурноваті".
З ініціативи Л.Г. Гасанова і за повної підтримки керівництва КПІ була вироблена чітка система підготовки студентів КПІ для роботи в "Сатурні" за схемою: виробнича практика – переддипломна практика – захист дипломного проекту – працевлаштування в НДІ "Сатурн". Особливо тісний контакт у науковій та навчальній роботі був з факультетом електроніки КПІ, деканом якого на той час був професор Ю.І.Якименко.
До 1985 р. колектив підприємства завоював міцний авторитет у країні. Вироби НДІ "Сатурн" визначали у багатьох випадках науково-технічний рівень і боєздатність найважливіших військових об'єктів: "Зірка", "Корунд", "Кристал", "Злива", систем далекого космічного зв'язку в проектах "Венера-15", "Венера-16", "Вега", систем супутникового телебачення "Москва", танкового радіолокатора в діапазоні частот 94 ГГц, малошумної приймально-підсилювальної системи "Еритрин" у діапазоні частот 59-64 ГГц для міжсупутникового зв'язку, унікального бортового радіометричного комплексу в діапазоні частот 22-118 ГГц тощо. Це свідчило про правильність обраного напряму і високий потенціал підприємства.
У найкоротший термін було споруджено так званий "чистий модуль" як первісток майбутнього технологічного комплексу зі своєю власною матеріалознавчою базою для вирощування арсенід-галієвих структур методами молекулярно-променевої і гібридної епітаксії (МЛЕ і МОС).
У 1979 р. за комплекс робіт зі створення нових радіотехнічних комплексів Л.Г. Гасанов став лауреатом Державної премії СРСР в галузі науки і техніки, а в 1984 р. за розробку фізико-технологічних основ підвищення якості та надійності напівпровідникових НВЧ-приладів – лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.
На засіданні Президії АН УРСР 06.09.89 р. було розглянуто спільну доповідь д.т.н. А.В. Палагіна (Інститут кібернетики АН УРСР) і д.т.н. Л.Г. Гасанова (НВО "Сатурн") "Високопродуктивна інтелектуальна обчислювальна система з активним комутаційним середовищем", у якій пропонувалося розгорнути роботи зі створення суперЕОМ з продуктивністю 1 мільярд операцій за секунду, що на ті часи видавалося майже фантастикою... Це була оригінальна революційна ідея створення багатопроцесорної обчислювальної системи з безпроводовим радіо- зв'язком між процесорами на основі НВЧ-радіоканалів із надширокою (більше 5000 МГц) смугою. За сукупністю наукових досягнень з урахуванням великого внеску в розвиток радянської науки генеральний директор НВО "Сатурн" д.т.н., проф. Л.Г. Гасанов у 1989 р. був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.
Л.Г. Гасанов до останніх днів свого життя (27.02.2002 р.) був професором факультету електроніки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", членом редколегії журналу "Електроніка та зв'язок".
Список наукових праць Льва Гасановича Гасанова містить більше 300 робіт, п'ять із яких – фундаментальні монографії з мікрохвильових малошумливих пристроїв і телекомунікаційних систем.
Професора Л.Г. Гасанова вирізняли широкий діапазон науково-технічних інтересів і ерудиція, йому було присвоєно звання "Почесний радист".
Роботи, розпочаті професором Л.Г. Гасановим, успішно продовжуються багатьма колективами. Його учні розвивають такі напрями, як теорія і розробка малошумних НВЧ-приладів; розробка і виробництво радіорелейного обладнання; розробка і дослідження ефективної системи супутникового зв'язку, радіоастрономії, радіолокації і медицини; дослідження та створення нових мікрохвильових телекомунікаційних систем на принципах мікропотужної електроніки і діелектроніки з використанням досягнень нанотехнології.
Ті, хто працювали із Л.Г. Гасановим, спілкувалися з ним на науковому і виробничому терені, слухали його яскраві виступи, що нікого не залишали байдужим, – всі говорять про нього із захопленням. Згадують його наукові праці, які здобули світове визнання, насичене особливим емоційним теплом його спілкування з численними учнями, його доброту, оптимізм і віру в майбутнє мікрохвильової радіоелектроніки, а ще незмінну його готовність поділитися порадою, ідеями, досвідом.
Великих учених у світі чимало. Усім своїм життям Лев Гасанович Гасанов завоював почесне звання – Людина. Його нам завжди буде не вистачати. Ми мимоволі питаємо себе у важкі хвилини: "А що б сказав, що б зробив, що б нам порадив наш незабутній Лев Гасанович – Людина з великої літери".