1 липня 2011 р. виповнюється 80 років з дня народження видатного радянського і українського вченого фізико-хіміка, доктора хімічних наук, лауреата Державної премії СРСР, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора НТУУ "КПІ" Юрія Яковича Фіалкова.
Народився Ю.Я.Фіалков 1 липня 1931 року в родині відомого вченого-хіміка, члена-кореспондента АН УРСР Я.А.Фіалкова, який зробив вагомий внесок у розвиток хімії комплексних сполук і був засновником фармацевтичної хімії в Україні. Саме батько прищепив талановитому юнакові любов до хімії. У своїх спогадах "Доля правды" Юрій Якович згадував, що перші хімічні досліди розпочав ще до війни зі спроби виготовлення "філософського каменя". У 14 років "хімічний вундеркінд", як його називали в школі, зробив свою першу наукову доповідь, присвячену йоду. Проте хлопець цікавився не лише хімією. Він добре знався на літературі, мистецтві, обожнював класичну музику, захоплювався театром. Він навіть вагався стосовно свого майбутнього. Після закінчення в 1949 р. зі срібною медаллю київської середньої школи № 86 Ю.Я.Фіалков почав вчитися на хімічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Шевченка і одночасно відвідувати заняття на вечірньому відділенні в консерваторії. Однак після першого року навчання хімія перемогла.
Закінчивши з відзнакою університет у 1954 році за спеціальністю "Неорганічна хімія" і спеціалізацією "радіохімія", Ю.Я.Фіалков розпочав трудову діяльність 1 серпня 1954 р. на посаді лекційного асистента кафедри загальної хімії Силікатного інституту. У вересні того ж року Силікатний інститут було приєднано до Київського політехнічного інституту, і з 18 вересня 1954 р. Юрій Якович почав працювати в КПІ.
У жовтні 1957 р. Ю.Я.Фіалков захистив кандидатську дисертацію, а 16 грудня 1957 р. був призначений на посаду завідувача новоствореної (у той час лише на папері) лабораторії радіохімії кафедри фізичної і колоїдної хімії хіміко-технологічного факультету КПІ. Це була перша в Україні радіохімічна лабораторія, і тому все треба було починати з нуля. Завдяки енергії і організаторському таланту Ю.Я. Фіалкова, у середині 1959 року лабораторія була прийнята і затверджена усіма інстанціями. У цій лабораторії було виконано значний обсяг цікавих робіт з використання радіоізотопів для дослідження властивостей неводних електролітних розчинів. Монографія Ю.Я.Фіалкова "Применение изотопов в химии и химической технологии" (1975 р.) стала вдалим, проте, на жаль, остаточним завершенням робіт у цьому напрямку. У подальшому в лабораторії радіохімії (назва так і залишилась) роботи з ізотопами не проводились.
У 1961 році Ю.Я.Фіалков отримав диплом старшого наукового співробітника, через два роки був обраний на посаду доцента кафедри фізичної і колоїдної хімії ХТФ, ще через два – у 34-річному віці – блискуче захистив докторську дисертацію, у 1967 став професором кафедри фізичної і колоїдної хімії, а в 1975 – завідувачем кафедри, яку очолював до 1998 р. Останні чотири роки свого життя Ю.Я.Фіалков працював професором кафедри, оскільки за станом здоров'я був вимушений піти з посади завідувача. Однак і в цей важкий для нього період він, безумовно, залишався неформальним лідером кафедри.
Ю.Я.Фіалков створив одну з найбільш відомих не лише на теренах колишнього СРСР, а й за його межами наукових шкіл, яка займалась дослідженнями в галузі фізико-хімічного аналізу і фізичної хімії неводних розчинів. Результатом цих досліджень стало створення теорії, яка пояснювала вплив природи розчинника на різноманітні рівноважні та транспортні процеси в рідких системах. Це, у свою чергу, дозволило розробити загальні принципи використання розчинника як засобу керування хімічним процесом. Крім того, у роботах Ю.Я. Фіалкова і його співробітників подальшого розвитку набула теорія електричної провідності в розчинах. За дослідження в галузі фізичної хімії неводних розчинів Ю.Я. Фіалкову в 1987 році було присуджено Державну премію СРСР.
Підсумком багаторічної наукової діяльності Ю.Я. Фіалкова стали понад 350 праць та винаходів, серед яких 10 монографій. Найбільш визначні з них: "Двойные жидкие системы" (1969); "Физическая химия неводных растворов" (1973); "Основы физико-химического анализа" (1976); "Электроосаждение металлов из неводных растворов" (1985); "Растворитель как средство управления химическим процессом" (1988); "Физико-химический анализ жидких систем и растворов" (1992). Багато з них було перекладено іноземними мовами.
Упродовж всієї своєї педагогічної кар'єри в КПІ Ю.Я.Фіалков читав фундаментальний курс фізичної хімії для студентів ХТФ. Крім того, його постійно запрошували для викладання різних спеціальних курсів до інших навчальних закладів України. Деякі з цих курсів ("Теорія хімічних процесів", "Хімія ізотопів", "Хімічна фізика") були вперше розроблені і прочитані саме Ю.Я. Фіалковим. Він був дуже цікавим, неповторним, артистичним і харизматичним лектором, послухати якого приходили навіть студенти інших вузів. Його лекції називали "спектаклями професора Фіалкова". Це була людина енциклопедичних знань, якими він із задоволенням ділився зі своїми учнями. Під його керівництвом захистили дисертації 3 доктори та 52 кандидати наук.
Ю.Я. Фіалков читав лекції і робив доповіді також в університетах Росії, США, Франції, Німеччини, Польщі, Куби, Латвії, куди його запрошували для участі в наукових симпозіумах, конференціях, семінарах та для проведення спільної наукової роботи. Не залишились поза увагою Ю.Я. Фіалкова і школярі. Для учнів середніх шкіл і ліцеїв ним був розроблений експериментальний підручник з хімії для поглибленого вивчення цього предмету.
Багатогранну наукову і педагогічну діяльність Ю.Я. Фіалков успішно поєднував із різноплановою науково-організаційною роботою. Він був членом наукових рад АН СРСР і АН УРСР, входив до складу методичної та науково-технічної рад Мінвузу УРСР, очолював секцію вищої освіти Українського республіканського правління Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І.Менделєєва, працював у кількох спеціалізованих радах.
Творчу і сумлінну науково-педагогічну роботу Ю.Я. Фіалкова було відзначено присудженням йому звання лауреата Державної премії СРСР (1987 р.), заслуженого діяча науки і техніки України (1998 р.), заслуженого професора НТУУ "КПІ" (1998 р.), лауреата медалі акад. М.С.Курнакова РАН.
Ю.Я. Фіалков відомий у світі не тільки як учений фізико-хімік, але й як талановитий, яскравий і неординарний популяризатор хімічних знань. Його перу належать понад 10 книжок для дітей, перша з яких побачила світ у 1960 році і мала назву "Оповідання з хімії". З інших насамперед слід згадати найулюбленіше дітище самого Юрія Яковича – біографічні нариси про М.В.Ломоносова "Михайло Васильович Ломоносов" (1968) і "Сделал все, что мог" (1972). Більшість з його книжок, а саме "Девятый знак" (1965), "Ядро – выстрел!" (1966), "В клетке № …" (1969), "Необычные свойства обычных растворов" (1978), "Свет невидимого" (1984) разом з оповіданнями про Ломоносова було перекладено багатьма іноземними мовами (загалом понад 15), серед яких англійська, французька, іспанська, німецька, японська, китайська, в'єтнамська, арабська, угорська, польська, болгарська. Згадку про Ю.Я. Фіалкова як про вченого-письменника, у дитячих книжках якого дуже вдало поєднані принципи науковості та художності, можна знайти навіть у підручнику "Детская литература" (изд-во "Просвещение", Москва, 1989), рекомендованому Державним комітетом СРСР для учнів педагогічних училищ.
Слід згадати і про те, що відомо небагатьом: у 1962 році в київському видавництві "Молодь" під псевдонімом "Юрій Цвєтков" було надруковано збірку фантастичних оповідань Ю.Я.Фіалкова "Шукайте Йохима Кунца".
Незважаючи на те, що Юрій Якович завжди багато працював, його життя не обмежувалось тільки роботою. Він із захопленням мандрував, був завзятим байдарочником, шанувальником літератури і мистецтва. Іноді, проходячи повз його кабінет у хімічному корпусі, можна було почути, як Юрій Якович насвистував оперні арії, на яких він дуже добре знався. Родині Фіалкових належала одна з найбільших в Україні приватних колекцій платівок із творами класичної музики.
Друзі згадують, що Ю.Я. Фіалков завжди, у будь-якій компанії зразу привертав до себе увагу яскравими, образними, іноді іронічними висловлюваннями на різні теми, був відкритим для жартів, дружніх розіграшів.
…Життєвий шлях Ю.Я. Фіалкова обірвався 20 серпня 2002 року. За свідченнями дочки, він помер із книгою в руках, читаючи буквально до останнього подиху. Як жив, так і пішов з життя.
Багато творчих планів, задумів та мрій Юрія Яковича залишились нездійсненими. Ось чому, перефразовуючи назву його книжки про Ломоносова, ми кажемо: "Він зробив не все, що міг".
