Олександр Зиґмунд Добжанський (Aleksander Zygmund Dobganski) народився у волинському селі Зазивав у 1891 році. У 1909 році вступив до КПІ, де у 1914 році став молодшим асистентом на факультеті хімії, а в 1917 отримав диплом інженера хіміка. Після закінчення інституту переїхав до Боснії, будував склозавод у м. Парацині. Потім ознайомився з технологіями скляної справи в Чехословаччині.

У 1929 році повернувся на Волинь і став технічним керівником склозаводу в Жолкві біля Львова. Пізніше керував технічними справами на склозаводах Яблонна, Ожарув, Домрова в околицях Варшави і на склозаводі “Венеда” в самій Варшаві. Він брав участь у створенні і був редактором журналу “Скляна промисловість”. У 1937 році переїхав із
Варшави до м. Радома, де став технічним директором склозаводу “Відок”, а потім заводу “Мікавіт”. Під час німецької окупації в Радомі створив власну фірму з шліфування й продажу скла.

Після звільнення Польщі Олександр Добжанський почав працювати у Варшаві в Міністерстві промисловості. У 1945 році його призначено технічним директором Об’єднання скляної промисловості в Пьотркові Трибунальському. Став відновлювати виробництво на склозаводах довоєнної Польщі й нових західних земель. У 1946 році брав участь в організації Центрального управління мінеральної промисловості у Варшаві, був призначений директором проектного бюро скляної промисловості у Воломині. Також він відновив випуск журналу “Скляна промисловість” (пізніше “Скло і кераміка”) і був головним редактором до 1970 року. Через хворобу перейшов на посаду замредактора і залишався ним до кінця життя. Завдяки йому цей журнал став всесвітньо відомим серед науково-технічних видань цієї галузі. Також “Скляна промисловість” став органом Об’єднання інженерів і техніків промисловості будівельних матеріалів, яке входило до Головної технічної організації. Одночасно Олександр Добжанський брав участь у створенні середніх технічних шкіл для спеціалістів скляної справи в Пьотркові Трибунальському й Воломині. Там він працював 16 років учителем, а потім і директором. Був автором підручника “Технологія скла”, монографії “Польське скло”, словників та статей зі скляної справи. Отримав найвищі нагороди від свого об’єднання інженерів та ГТО.

Помер у 1975 році. Похований на варшавському православному цвинтарі.