25 серпня на 91-му році пішов із життя видатний український фізик, один із організаторів і перший декан фізико-математичного факультету Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", заслужений діяч науки і техніки УРСР, Герой України, академік НАН України Віктор Григорович Бар'яхтар.
В.Г.Бар'яхтар народився 9 серпня 1930 року. У 1953 р. з відзнакою закінчив Харківський державний університет. У 1959 р. здобув науковий ступінь кандидата, а в 1965 р. – доктора фізико-математичних наук. У 1972 р. обраний членом-кореспондентом АН УРСР, у 1978 р. – академіком.
У 1954-73 рр. В.Г. Бар'яхтар – науковий співробітник, начальник лабораторії Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР; у 1973-82 рр. – завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР; у 1985-89 рр. – завідувач відділу теоретичної фізики і директор Інституту металофізики АН УРСР. У 1982-89 рр. – академік-секретар Відділення фізики та астрономії АН УРСР, у 1989-94 рр. – віцепрезидент НАН України, у 1994-98 рр. – перший віце-президент НАН України. Засновник і завідувач кафедри теоретичної радіофізики на радіофізичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1983-86), засновник і перший завідувач кафедри математики та теоретичної радіофізики на цьому факультеті (1986-96). Із 1995 по 2015 р. він був першим директором Інституту магнетизму НАН України та МОН України, а з 2015 року – почесним директором цього інституту. Він один із засновників і перший президент Українського фізичного товариства.
В.Г. Бар'яхтар отримав результати світового рівня в теорії магнетизму конденсованих середовищ, надпровідності, механічних властивостей твердих тіл, нелінійних явищ і кінетики солітонів. Спільно з іншими вченими відкрив магнітоакустичний резонанс (1956) і проміжний стан в антиферомагнетиках (1970).
Разом із своїми колегами та учнями він створив теорію спектрів магнітопружних хвиль у магнітних матеріалах, розвинув макроскопічну теорію релаксації магнітного моменту у феромагнетиках з урахуванням обмінної взаємодії, був одним з ініціаторів вивчення статичних і динамічних властивостей циліндричних доменів, у гратках яких, зокрема, було передбачено, а потім експериментально відкрито ізоструктурні фазові перетворення. В.Г.Бар'яхтар сформулював нову точку зору на доменні структури як неоднорідний стан поляризованих середовищ, що дозволило з єдиних позицій описати властивості магнетиків, сегнетоелектриків і надпровідників, які перебувають у процесі фазових перетворень. Він одним із перших зайнявся вивченням нелінійних властивостей магнітних матеріалів і використанням поняття солітона у фізиці магнетизму. Отримав принципово важливі результати з кінетики солітонів. Широко відомі роботи В.Г.Бар'яхтара присвячені оригінальному застосуванню концепції псевдопотенціалу в теорії нормальних металів і надпровідників, зокрема високотемпературних, і теорії топологічних фазових перетворень.
В.Г.Бар'яхтар брав активну участь у роботі з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Він очолював Комітет з ядерної політики при Президенті України, був членом Міжнародної координаційної ради країн Європейського співтовариства з проблеми зменшення наслідків аварії на ЧАЕС, членом групи міжнародного проєкту "Чорнобиль" при МАГАТЕ, членом Науково-технічної ради з надзвичайних ситуацій українського уряду та членом Науково-технічної ради МінЧАЕС, головою Комісії з проблем Чорнобиля НАН України.
У творчому доробку В.Г. Бар'яхтара понад 500 наукових праць, у т.ч. 16 монографій з фізики і 5 монографій з проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Він створив велику наукову школу: серед його учнів 32 доктори наук, академіки та члени-кореспонденти, керівники науково-дослідних інститутів НАН України.
Плідна діяльність В.Г.Бар'яхтара отримала заслужене визнання. Він лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки в 1972, 1986 та 1999 рр., премій ім. К.Д.Синельнікова, ім. Н.М.Крилова, ім. М.М.Боголюбова та ім. С.І. Пекаря НАН України, міжнародної премії ім. М.М. Боголюбова Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія), премії ім. Л.Д. Ландау італійського фізичного товариства, премії Міжнародної федерації вчених і Наукового католицького фонду Святого Валентина (Італія). Віктор Григорович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, орденом Ярослава Мудрого V ступеня, Золотою медаллю ім. В.І. Вернадського НАН України, Золотою медаллю ім. К.Д. Ушинського НАПН України, був повним кавалером ордена "За заслуги". За роботи з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи Папа Римський Іоанн Павло ІІ нагородив його своїм пам'ятним знаком. За вагомий особистий внесок у виконання міжнародних Чорнобильських програм він також отримав Диплом ООН.
У 1996 р. В.Г.Бар'яхтар виступив одним із засновників фізико-математичного факультету КПІ і став його першим деканом. Студенти факультету отримують фундаментальну підготовку з основних напрямів сучасної фізики та математики, поглиблену комп'ютерну підготовку та досвід використання сучасного інструментарію інформаційних технологій, що дає їм змогу на високому рівні займатися теоретичними та експериментальними дослідженнями, викладати курси фізики, математики та інформатики, створювати й аналізувати математичні та комп'ютерні моделі процесів, явищ i об'єктів. Випускники факультету працюють науковцями, викладачами навчальних закладів усіх рівнів акредитації, керівниками розробок математичних моделей у наукових, виробничих і банківських установах України та за кордоном.
КПІ сумує за своїм видатним політехніком. Висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким покійного.