Цього року виповнюється 90 років від дня народження і 60 – від дня смерті Євгена Вікторовського (9 жовтня 1926 – 19 грудня 1956) – видатного українського математика, ім'я якого нині знає весь світ.
... Того дня запізніла осінь знімала перші вишиванки із садів і гаїв. Тихо-тихо опадало листя кленів і в інститутському парку. То тут, то там студенти згрібали його до куп і підпалювали. Стелилися дими по землі, й настоювалось повітря п'янкою зажурою.
Екзамени в аспірантуру Євген склав на "відмінно". Наказом ректора його було зараховано асистентом кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту. І професор Смогоржевський був задоволений, що все обійшлося без ускладнень.
Наукову працю Євген послав у Москву, академікові Александрову. Так порадив Євген Якович. Все одно, аби надрукуватися в академічному виданні, потрібна рецензія академіка.
...Повертався Євген на рідну землю щасливий і окрилений. Позаду вже лишилася Варшава, і, сидячи у вагоні потягу, він думав про одне: як зустріне матір, дорогу сестру. Вони повернулися раніше і жили тепер у Києві, власне, під Києвом – на хуторі Шевченка.
Били, гули дзвони: мідно, протяжно, на весь степ. Гойдалася срібляста далечінь, і в очі нестерпно пекло сонце. Воно було так низько, що аж пригорілий запах вчувався. Та ось дзвони мало-помалу втихають, ніби їх хтось пригойдує, а потім і зовсім обриваються тонкою струною.
