Цього року виповнюється 90 років від дня народження і 60 – від дня смерті Євгена Вікторовського (9 жовтня 1926 – 19 грудня 1956) – видатного українського математика, ім'я якого нині знає весь світ. Останні роки свого недовгого життя Євген Вікторовський працював на кафедрі вищої математики Київського політехнічного інституту, якою тоді завідував професор Олександр Смогоржевський, і навчався в аспірантурі під науковим керівництвом члена-кореспондента Академії наук УРСР Євгена Ремеза. Кандидатська його дисертація "Интегральные кривые разрывного поля направлений" мала такий рівень, що після її захисту спеціалізована рада радіотехнічного факультету КПІ одностайно вирішила присудити йому ступінь доктора фізико-математичних наук.
Постать Євгена Вікторовського в Україні, на жаль, залишається не лише недооціненою, але й не дуже відомою широкому загалові. Як, власне, й імена багатьох інших непересічних особистостей у різних сферах людської діяльності, здобутки яких знайшли високу оцінку де завгодно, але не в Україні.
Заповнити цю прогалину допоможе повість "Ще одна весна", яка пропонується вашій увазі. Її ще в сімдесяті роки минулого століття написав відомий український журналіст, поет і письменник, автор біографічних книг про українських науковців і художніх оповідей про математику Микола Сорока. Через низку обставин до сьогодні вона ніде не друкувалася. Тож ця її публікація буде першою. Редакція вдячна авторові за те, що саме газеті "Київський політехнік" він надав можливість оприлюднити цю надзвичайно цікаву повість на її шпальтах, і впевнена, що за цією публікацією не забариться і окреме її видання. Зауважимо, що вона друкується практично в тогочасній авторській редакції, тобто так, як була написана більш як 40 років тому. Це можна помітити в деяких місцях тексту, що, на наш погляд, дозволяє відчути особливості років, майже дотичних до часів, коли творив Євген Вікторовський.