Кожний факультет (інститут) НТУУ “КПІ” з гордістю представляє на сторінках “КП” своїх кращих вихованців – іменних стипендіатів. Сьогодні слово – студентам хіміко-технологічного факультету.
Юрій Феденко: Якщо чесно, я зовсім не сподівався отримати іменну стипендію, зокрема ім. О.С.Плигунова, оскільки вважаю, що навчатися потрібно не заради грошової винагороди, а заради того, щоб збагатити вітчизняну науку новими відкриттями. На моє глибоке переконання всі, хто пов’язаний з діяльністю ВНЗ (викладачі чи студенти), повинні ставити собі на меті досягнення значних наукових вершин на шляху до вирішення проблем світу в цілому. З кожним роком навчання у КПІ я все глибше усвідомлюю, що хочу присвятити життя науковій та педагогічній діяльності. Мені дуже хотілося б працювати пліч-о-пліч з викладачами кафедри технологій неорганічних речовин та загальної хімічної технології (ТНР та ЗХТ), які за роки навчання стали для мене наставниками і з яких можна брати приклад.
Нині я ще тільки магістрант, але мрію вступити до аспірантури. Навчання викликає у мене лише задоволення (приємно, що роки в КПІ не минули даремно, розширився мій кругозір – знання все ж таки за плечима не носити). Навесні ц. р. у Дніпропетровську проходив Всеукраїнський конкурс наукових робіт. Я також представив роботу, виконану під керівництвом д.т.н., проф. І.М.Астреліна, присвячену флотоекстракційному вилученню міді та нікелю зі стічних вод, за яку отримав диплом третього ступеня.
Студентам молодших курсів хотів би побажати якомога наполегливіше і старанніше навчатися, щоб у майбутньому застосовувати отримані знання і прагнути до нових висот.
Юлія Натина: Перші дні, тижні студентського життя забути неможливо. Свобода п’янила, новизна захоплювала: довжелезні коридори корпусу, величезні і величні (адже їх атмосфера є, беззаперечно, саме величною) лекційні аудиторії. Знайомство з викладачами – знову ж суміш відчуттів. Але дуже швидко прийшло розуміння того рівня самовіддачі та роботи над собою, який необхідний, щоб гідно носити ім’я студента хіміко-технологічного факультету НТУУ “КПІ”, кафедри ТНР та ЗХТ. Саме там зароджуються ідеї вирішення насущних проблем, зокрема куди діти бруд і як очистити воду, щоб не страшно було дати її власній дитині. Проблеми такого роду множаться щодня, і щодня все більше потрібно хороших хіміків, які зможуть дати (створити) необхідне для життя.
Я не пересічний перехожий, я навчаюся у цих стінах і впевнена, що саме завдяки таким людям, які працюють на хімфаці, людство зможе вивести себе з тієї ями, яку собі ж і викопало. Адже саме з ХТФ виходять прекрасні, надійні, креативні професіонали. Хоча лише згодом розумієш, що стоїть за тими високими вимогами до рівня знань і погоджуєшся, що інакше з нами – студентами – просто неможливо.
Я намагаюся навчатися і працювати так, щоб не розчарувати своїх викладачів; не осоромитися як студентка, яка отримує стипендію ім. О.С.Плигунова – декана, який завжди вірив у своїх вихованців і довіряв їм; не розчаруватися власне у собі, адже сходять з обраного шляху слабкі. Я не хочу бути слабкою і не хочу зійти з обраного шляху – професії хіміка-технолога. Дякую всім, хто йде поруч і хто вказує дорогу.
Олена Самсоні-Тодорова: Незважаючи на те що я навчалась у школі гуманітарного профілю, мені завжди подобались природничі науки, особливо хімія. Тому після закінчення школи без коливань подала документи до НТУУ “КПІ”. Я обрала ХТФ, оскільки хімічна технологія – це наше “сьогодні” та наше “завтра”. Мені пощастило потрапити на кафедру ТНР та ЗХТ, вона має багате історичне минуле та чудові традиції.
Моя наукова робота пов’язана з дослідженням та застосуванням методів очищення води, які дозволяють отримувати якісну чисту воду. Не секрет, що в умовах антропогенного забруднення нашої планети саме вода страждає найбільше. Але, разом з тим, чиста вода буде тим еліксиром, який врятує людство. Мені дуже приємно, що на кафедрі технології неорганічних речовин та загальної хімічної технології оцінили мої скромні успіхи щодо водопідготовки й водоочистки та призначили стипендію ім. О.С.Плигунова.
Олена Какотко: Чому я отримую стипендію ім. академіка НАН України О.В.Городиського? Передусім тому, що її отримання ніколи не було моєю метою.
Ще зі школи я звикла бути в навчанні якщо не першою, то хоча б другою. В інституті я лише продовжую робити те, до чого звикла: навчатися, вкладаючи в навчання всі свої сили, оскільки я ніколи не роблю щось у напівсили.
Хімія для мене завжди була цікавою наукою, і я намагалась розібратись у ній, тому навчатися мені цікаво і порівняно легко. До того ж я людина азартна і екзамен для мене – свого роду змагання, в якому виграє сильніший, слабкий же лишається за бортом. Я звикла бути сильною і дуже не люблю програвати.
Так що я не йду всупереч своїй природі.
Юлія Цирульова: Призначення мені стипендії ім. академіка НАН України О.В.Городиського стало справжньою несподіванкою. Я навіть не думала, що колись буду отримувати іменну стипендію. Моє кредо – визначити мету та досягати її. Успіхи в навчанні не були головною метою в моєму житті. Мені цікаво дізнаватися щось нове, і навчання в КПІ сприяє цьому. Університет розширив коло моїх інтересів: навчання, наукові дослідження, спорт, подорожі і, безумовно, шалене студентське життя. Лише вступивши до університету, я почала займатися тенісом, плаванням, катанням на лижах та роликах. Дуже люблю подорожувати та вдосконалюю свою англійську. Беру активну участь у житті факультету. Два роки очолювала студентську раду ХТФ. Зараз мене більше цікавить наука. Тематика моїх наукових досліджень – дія інгібіторів корозії. Беру участь в організації щорічної Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих учених з хімії та хімічної технології й очолюю Наукове товариство студентів та аспірантів ХТФ.
Я вдячна долі, що навчаюсь на хіміко-технологічному, кафедрі технології електрохімічних виробництв. Висококваліфіковані викладачі дають нам не лише глибокі фахові знання чи цінні життєві поради, вони є взірцем для нас.