– Вітаю вас з чисто українським святом – днем народження Кобзаря. Я не певен, що є ще народи, які так святкують день народження поета, – такими словами Віталій Іващенко розпочав 14 березня вечір поезії, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Цього вечора він читав вірші – свої і Кобзаря – і розмірковував вголос про його долю, творчість, значення для нашого народу.
– Я багато думав, що зробити змістом нашого вечора. Просто читати його вірші?.. Сьогодні читають усі. І мені захотілося зрозуміти Шевченка як унікальне суто національне явище духовного буття, як сіяча поетичного світосприйняття...
...Сьогодні поезії Тараса звучать скрізь. Минуло 200 років – а все доречно, все на часі!
Творці мистецтва – це зірки,
Їх твори душі зігрівають.
Хоч їх самих давно немає,
Їх світло йде до нас віки!
...Він нічого не придумував, він просто виразив словом душу українців, одного з найпоетичніших народів світу, мелос якого нараховує більше триста тисяч народних пісень. Читаєш його вірші, і виникає ідеальний образ щирого українця: емоційного, чесного, роботящого, мудрого, дотепного, якому болить людське горе, і він безстрашно бореться зі злом і несправедливістю.
...Портрети Шевченка, які мов ікони висять у багатьох українських хатах, мають високий сакральний сенс: це символ духовності нашого народу.
...Поезія – це найдемократичніший і найближчий до щоденного життя вид мистецтва, яке робить нас Людьми. Не всі це усвідомлюють. Тому треба йти до людей, залучати їх до поезії, і їхні душі обов’язково відгукнуться. Саме це заповів нам Тарас Григорович. Що ми з вами і робимо.
...Не забуваймо: після першого видання «Кобзаря» (Тарасу Шевченку тоді було всього 26 років) – десять років заслання, за віком кращих років життя! А це ж час кохати і бути коханим.
«Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!» – заповідав Шевченко. Майдан розірвав кайдани бандитської влади, корупції, тотальної аморальності. Але це тільки початок.
Народ мій прокидається нарешті!
Його приспать хотіли триста літ.
Було всього: і голоду, й арештів,
І знищено не раз культури цвіт.
Спокійно ми відроджуємо мову.
У пам’яті Тараса заповіт.
Свобода й гідність у пошані знову.
Нас розуміє і приймає світ.
В нас буде лад в культурі і в освіті.
Є воля й сили на духовний злет.
Ви пошукайте ще народ у світі,
Де лідер нації – поет!