Пам’ятник І.Сікорському 14 травня потопав у квітах. Він став місцем паломництва численних теле-, фотокорів та просто власників цифровиків і мобілок, які наввипередки поспішали зафіксувати нову візитівку Київської політехніки та себе на її фоні. Усі присутні сходилися в думці, що постать авіаконструктора надзвичайно вдало вписано в ландшафт Музейної площі на тлі відреставрованого приміщення колишнього авіагаража. Багато років там розміщувалися майстерні та підсобні приміщення, а на початку минулого століття саме в цьому ангарі київські ентузіасти створювали свої перші літальні апарати. Тепер у цій елегантній будівлі з вибіленими цегляними оздобами та світло-рожевими стінами, що наче завітала до нас із поштових листівок початку ХХ ст., створено відділ авіації і космонавтики ім. Ігоря Сікорського Державного політехнічного музею.
Його урочисте відкриття відбулося одночасно з відкриттям пам’ятника. Символічну стрічку на вході у присутності численних гостей, студентів та викладачів НТУУ «КПІ» перерізали академік НАН України М.З.Згуровський, депутат Київради, багаторазовий чемпіон світу з боксу В.В.Кличко та екс-мер м.Нью-Йорка, політик і бізнесмен Рудольф Джуліані.
У двох залах відділення музею відтворено історію становлення авіації в Києві та Україні. Окрема експозиція присвячена творцям авіаційної техніки, починаючи з ХVIII ст. до наших днів. Представлено вироби ЗМКБ «Прогрес» ім. О.Івченка, підприємств «Авіант», «Авіакон», «Мотор-Січ», АНТК ім. Антонова та ін., особисті речі космонавтів, історичні документи.
Як повідомила заступник директора ДПМ Н.В.Писаревська, експозицію змонтували в рекордно короткі строки – чи не за два тижні (погодьтеся, цифра викликає захоплення ентузіазмом співробітників та повагу до їх професіоналізму). Керівник вдячна за підтримку та допомогу перш за все колективу ДПМ (зокрема К.Григоренко, І.Коляді, В.Татарчуку, В.Русаковій, О.Болтенку, М.Дормідонтову, Т.Озоженко, В.Бойко, А.Лозовому), а також проректорові з наукової роботи М.Ю.Ільченку, який координував та контролював оперативне вирішення всіх поточних справ. А ще співробітникам промислових підприємств із Харкова, Запоріжжя, Конотопа, Києва, які не рахуючись із часом надавали посильну допомогу, дарували й доставляли експонати. Величезний обсяг робіт виконали: відділ естетичного оформлення (керівник К.М.Володимирова), виробничо-експлуатаційний комбінат (головний інженер П.В.Ковальов, заступник О.І.Загуба, начальник столярного цеху О.П.Гребенник), автотранспортне підприємство (директор І.М.Костильов). Багато експонатів надали ветерани космодрому Байконур, за що їм окреме спасибі, вони ж виступали добровільними консультантами, продовжує Наталія Володимирівна. Вичитували та редагували тексти співробітники ФЛ. Хоча б нікого не забути, бідкається співрозмовниця, а про те, що на час створення відділу сама майже поселилася в робочому кабінеті, днювала й ночувала в музеї, скромно «забула».
Метод народної толоки в черговий раз себе виправдав, і політехніки та інші відвідувачі музею мають чудову можливість повніше та глибше вивчати історію своєї країни, дізнаватися про невідомі сторінки минувшини й імена її славних синів.
«Музей – це живий організм, – підсумовує Н.В.Писаревська, – ми готові до співпраці як з великими підприємствами, так і з окремими ентузіастами». Ласкаво просимо до музею!