У заморських колег

НТУУ “КПІ” – один із найбільших технічних ВНЗ Європи, що нині працює як університет дослідницького типу, іноді за значенням порівнюють із відомим американським навчальним закладом – Массачусетським технологічним інститутом (МТІ). Що ж являє собою цей інститут? Вважається, що МТІ – це мекка комп’ютерних технологій, світовий лідер у галузі науки і техніки, новатор у сфері робототехніки і штучного інтелекту. Інститут також відомий у багатьох галузях, включаючи біологію, менеджмент, економіку, лінгвістику, політичні науки, філософію.

Трохи історії

Інститут було засновано у 1861 році. Його девіз – Mens et Manus («Головою і руками»).

Принципи нового навчального закладу були такі: освітня цінність корисних знань, необхідність навчання через дії й об’єднання професійних і гуманітарних наук. З цих принципів виросла філософія МТІ – «навчання не в маніпуляціях і миттєвих деталях науки, які можна застосувати лише на практиці, а в знанні і розумінні всіх основних наукових принципів з їх поясненнями». Згодом наукова й інженерна підготовка стала більше орієнтуватися на засвоєння практичних навичок, ніж теоретичних предметів. Тут уперше стали використовувати в навчальному процесі навчальні лабораторії. За інформаційними джерелами, МТІ – єдиний приватний університет у США, що займається проблемами на землі, воді й у космосі.

МТІ значно змінився, долучившись до військових досліджень під час Другої світової війни. Фінансовані урядом розробки забезпечили фантастичне збільшення дослідницького персоналу інституту і фізичних лабораторій, змістивши акцент зі студентів на аспірантів.

У МТІ номінально спільне навчання чоловіків і жінок розпочалося з 1870 року, коли зарахували Еллен Сваллоу Річардс. Дівчата-студентки, проте, залишалися в меншості. У 2005 році жінки склали 43% усіх студентів і 29% аспірантів. 1998-го МТІ одним із перших серйозних навчальних закладів визнав існування систематичного перекосу стосовно жінок-викладачів і підтримав зусилля для виправлення ситуації, що склалася. У серпні 2004 року Сюзан Хокфілд, молекулярного нейробіолога, було обрано президентом МТІ. Вона стала першим президентом-жінкою та шістнадцятим президентом інституту.

Філософія інституту така, що його диплом неможливо одержати як почесний ступінь, а тільки заробити навчанням – закінчення МТІ саме по собі повинно бути нагородою, вважають тут. Почесні ступені професорів надаються тільки у виняткових випадках, наприклад, такий ступінь мали Уінстон Черчілль і Салман Рушді.

Про навчання

Кількість студентів у МТІ – понад 4 тисячі, аспірантів – понад 6 тисяч. Інститут гарантує проживання в гуртожитку протягом 4-х років навчання; першокурсники проживають там обов’язково. Кількість викладачів наближається до тисячі (професорів – понад 600, з них жінок – близько 200). Кількість молодих дослідників, не зайнятих у навчальному процесі, – приблизно 2,5 тисячі.

До складу університету входять: департамент архітектури; інженерії (астронавтика, цивільна інженерія, електрика, матеріалознавство, механіка, атомна енергетика, морська інженерія); гуманітарний (економіка, іноземні мови, історія, лінгвістика, філософія, музика, театр, літературне відділення); природничих наук (біологія, мозок і свідомість, хімія, земля, атмосфера, планетарні науки); департамент медичних наук і технологій. Міждисциплінарний підхід до досліджень породжує нові творчі концепції, багато з яких знаходять практичне втілення. Тут проводять найсучасніші дослідження.

У 2007 р. від абітурієнтів надійшло понад 11 тис. заяв, першокурсниками стали трохи більше 1,5 тис. осіб. Рік навчання для студентів коштує 33 тис. доларів. 48% усіх бакалаврів ідуть в науку. Вони продовжують навчання в найпрестижніших навчальних закладах – МТІ, Гарвардському, Стенфордському, Каліфорнійському (Берклі) університетах тощо. У 2006 р. на науку в університеті витратили 587 млн дол. (більша частина – з приватних надходжень). У 2006 р. в університеті навчалося близько 2 800 іноземців майже зі 100 країн: приблизно 400 студентів, 2400 – здобувачів. Щороку майже 16 тис. випускників інших університетів бажають продовжити свої дослідження в МТІ, відбирають 3 тис. найкращих.

МТІ має загальний другий рейтинг серед двохсот кращих університетів світу за версією The Times (2004–2005 р.): перший – у технології й інженерному мистецтві і другий у науці.

Корпус університету Stata Cente відомий своїм неординарним архітектурним рішенням (на фото). Він обійшовся інститутській казні в 300 млн доларів за будівлю й 15 млн за проект. Крім аудиторій, лабораторій і адмінслужб там розташований басейн, тренажерний зал, дитячий садок і т.д. Вестибюль має оригінальне оформлення, зокрема, там виставлені відомі студентські «хаки» останніх років – пожежний гідрант, поліцейська машина тощо. До речі, “хакерство” (звичайнісіньке бешкетництво, як на думку автора) тут у великій пошані. Про нього з гордістю розповідають новачкам (гостям), у музеї студентським витівкам відведено окремий стенд.

Про “хакерів”

Президент 1971-80 рр. Джером Вайзнер висловив думку, яка припала до душі тодішнім студентам і їх наступникам: “Отримати освіту в МТІ – це як напитися води з пожежного гідранта”. І вже 1991-го групі витівників вдалося втілити цю сентенцію “в життя”. Одного зимового дня, коли більшість була заклопотана складанням іспитів, біля фонтанчика з питною водою навпроти найбільшої в інституті потокової аудиторії з’явився справжнісінький гідрант з фрагментом тротуару, шлангом і наконечником.

Світлофор біля пішохідного переходу, що веде до головного корпусу, має два підсвічені червоними та зеленими лампочками написи: “стій” та “іди”. Одного дня написи промовляли: “стій” та “жуй” (очевидно, підживлюватися на ходу бутербродами того дня студентам було незручно).

Як легенду переповідають історію, коли студенти заволокли на купол головного корпусу поліцейську машину, всадовили туди манекен поліцейського з пакетом пончиків і вдосвіта ввімкнули сирену. Відтоді купол став найулюбленішим “експозиційним майданчиком” для витівників. Кількість одиниць техніки, яку доводилося звідти знімати, важко полічити. Добре, що діють товариства захисту тварин, а то й їм, сердешним, довелося б побувати під небесами.

Ще два найвідоміших “хаки” повя’зані з американським футболом. Вірніше, фінальними змаганнями на кубок вищих навчальних закладів. Як правило, фіналістами з року в рік стають три команди: МТІ, Гарвардського та Йєльського університетів. Статус збірних університету серед студентів там дуже високий. Кращі гравці – зірки місцевого значення. А хто ж не вболіває “за своїх”? 1982-го змагалися команди Гарварда і Йєля. Десь на середині першого тайму посеред поля почала рости булька (надувна кулька). Поволі збільшуючись, наробила переполоху: чи евакуйовувати глядачів, чи поліцейських викликати, чи військових? Згодом на поверхні “диверсанта” помітили напис, що все збільшувався: “МТІ – 1, Гарвард, Йєль – 0”. От така реклама. Понад метрову установку, закопану в землю, через яку надували кульку, виставлено нині в музеї університету.

Менше поталанило витівникам, що 1948-го на полі розклали бікфордів шнур у формі букв “МТІ”, їх піймали на гарячому і до демонстрації піротехніки справа не дійшла.

Торік випускники (як вважає місцева публіка) розкидали перед навчальними корпусами різнобарвне ігрове пластикове приладдя розміром з людський зріст – кубики, кеглі, м’ячі тощо.

Можливо, саме пропаганда та заохочення до нетрадиційних вчинків і креативного мислення стали основою того, що МТІ нині пишається рекордною кількістю своїх представників, які стали Нобелівськими лауреатами. За всю історію вузу їх налічується 62 (7 працюють тут і нині).