Мова – явище надзвичайно давнє. Без мови не було б людини. Основна функція мови – бути засобом спілкування, збереження й передачі знань. Звідси зрозумілий інтерес до мови, який люди завжди виявляли та виявляють. Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не знаходилось, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх шарів і прошарків суспільства і кожної окремої людини. Доля кожного етносу органічно переплетена з долею його мови.
Сучасна українська мова є однією з найважливіших форм організації свідомості народу. Одним з найвищих виявів самоутвердження нації є державний статус мови, який законодавчо забезпечує її функціонування в усіх без винятку сферах суспільного життя.
Становлення національної еліти у сфері науки, техніки, освіти, медицини, культури та державного управління зумовило появу нових слів, так званих неологізмів. Це слова, якими оновлюється лексика відповідно до нових потреб суспільства. Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не одразу і не кожне з нових слів бере собі на озброєння. Адже поява нового слова – це насамперед відхилення від узвичаєних норм слововживання, до якого треба певний час звикати.
Як відомо, преса покликана реагувати на кожен важливий факт, на кожне суспільне явище чи подію і формувати для всього нового в житті нові найменування. Саме тому найбільше неологізмів з’являються на сторінках газет, а вже звідти вони проникають в інші сфери спілкування. Взагалі, для нових слів, які міцно увійшли до лексичного складу загальнонаціональної мови, характерно, що вони швидко стають малопомітними як неологізми. Ми починаємо їх, як усі інші слова, розрізняти не за ступенем новизни, а за значенням і місцем їх вживання.
Останнім часом зростає кількість нових слів, утворених скороченням (абревіація). Цей спосіб словотворення активізується тому, що він уможливлює переведення найскладніших понять у стисліші скорочення. Абревіатури досить широко використовуються в розмовно-побутовому стилі, а також у сфері виробництва та науки. Багато з них стали загальновживаними й увійшли в словниковий запас людей як повноправні лексичні одиниці. Вони постійно вживаються в різних стилях писемної мови. Проте вимові цих слів характерна іноді багатоваріантність, а в деяких випадках і непослідовність.