Понад століття “будинок з химерами” привертає увагу та збуджує фантазію киян і гостей міста своїм розташуванням, плануванням, оздобленням та навіть кількістю поверхів: з Банкової їх 3, з площі І.Франка – 6. На входинах (по-нинішньому – презентації) власник та головний архітектор цього дива В.Городецький (Льошек Дезидерій Владислав Городецький, 1863-1930) зауважив: будинок, може, й дивакуватий, та немає людини, яка б не зачепилася за нього поглядом.

Будинок має довгу і цікаву історію, ознайомитися з якою можна, приміром, на численних Інтернет-сайтах. А от потрапити всередину вельми проблематично. Нині там розміщується мала резиденція Президента України: тут відбуваються ділові зустрічі глави держави, протокольні заходи. Та ось містом покотилася новина – Музей Києва проводить екскурсії по “будинку-химері”. Кореспондент “КП” була однією з небагатьох, кому вдалося на власні очі побачити дива пана Владислава.

Спіральні досить широкі сходи, розташовані з правого боку будівлі, з’єднують 2-5 поверхи. Дев’ятикімнатна квартира архітектора (площею 380 кв. м) знаходилася на 3-му поверсі, її й оглядали екскурсанти. (Планування двох вищих поверхів було аналогічним, квартири здавалися в оренду з річною платою 3,5 тис. рублів. Чистого прибутку дім приносив 7,2 тис. рублів на рік. При зміні власника, у 1913-му, маєток було оцінено в 133 тис. рублів.)

Та повернемося до сходів. Їх огородження виконано у вигляді казкових пташиних лап, що чергуються з купідонами, які тримають картуш зі стрілами та луком. На стінах розписи на теми полювання та ліпнина – мисливське спорядження (навіть капелюх господаря) і трофеї – куріпки, зайці, козулі, рослинний орнамент з квітами та шишечками хмелю. (Адже господар був завзятим мисливцем, здійснив 6 тривалих мисливських експедицій, зокрема на півроку в Африку, тримав удома чучела екзотичних звірів.) У центрі сходів (навколо чого вони власне і закручуються) величезна скульптура з двох переплетених між собою і оповитих водоростями і квітами лотоса риб, хвостами вгору, які вінчають кулі ліхтарів.

Вестибюль будинку нагадує морське дно. З центру стелі велетенський восьминіг по стінах спускає свої щупальці, обліплені мушлями та морськими зірками. Вони досі таємниче виблискують, адже перламутр, яким їх покрили в далекому 1902-му, чудово зберігся, в останню реставрацію його лише відмили та закріпили лаком. Зі стін зняли до 16 шарів фарби, розписи, що зображують затонулі кораблі, відновили за фото. Підлогу в кімнатах підняли на 40 см, щоб прокласти необхідні комунікації. У будинку встановлено 52 груби, оздоблені майоліковими кахлями, і кожна з них мистецький витвір.

Ліва кімната на поверсі – кабінет господаря, нині тут влаштували гардеробну. Стеля прикрашена дерев’яними різними брусами з шишечками в місцях перетину, розписана сценами полювання. Люстра і настінні ліхтарі – у вигляді черепів тварин із закрученими рогами, підсвічені, вони зовсім не страшні і сприймаються як жарт.

Поряд – велика вітальня, яка нині використовується як мала зала для переговорів, меблі всі сучасні, закордонного та вітчизняного виробництва, дуже гарні і зручні. Пофарбована в зелено-рожевих тонах, гірлянди квітів на стелі і стінах чомусь нагадують оздоблення торта, але погляд відвести неможливо.

У малій вітальні нині розташували їдальню. Вона багато оздоблена ліпниною: тут і мисливські трофеї, і рослинні орнаменти, де поряд вмостилися кукурудза й ананас, гарбуз і буряк тощо. Люстру прикрашають роги лося. З балкона відкривається вид на садочок з альпійською гіркою.

З будуару тепер зробили сервізну, а спальню, дитячу і кімнати гувернантки об’єднали, вийшла 95-метрова зала – прес-центр. На 4-му поверсі подібна кімната використовується як велика кімната для переговорів, а на 5-му – бенкетна зала.

У 2001-2004 рр. будинок капітально відремонтували. За складністю і обсягами подібній роботі немає аналогів (як і самій будівлі). Адже будинок був розколений надвоє, вгорі ширина тріщини сягала 40 см. Будівельники довго не могли відселити з нього відомчу поліклініку, тож позабивавши вікна, пригрозили, що заб’ють і двері. Підважуючи конструкцію, підвели під будинок 177 паль, прошили горизонтальними палями і т.д. Замість з’їденої іржею арматури в зовнішні скульптури вставили нержавіючі конструкції, покрили спеціальною “дихаючою” фарбою.

Митець з широкою чутливою душею – В.Городецький, поляк із Вінниччини, прожив яскраве насичене життя, в усьому досягав досконалості, він залишив нащадкам перлину архітектури – за словами нашого земляка, письменника Віктора Некрасова – справжню казку, ілюстроване дитяче оповідання.