17 вересня 2007 р. виповнилось 150 років з дня народження основоположника космонавтики Костянтина Едуардовича Ціолковського.
«Багато хто думає, що я клопочу про ракету і піклуюся про її долю через саму ракету. Це було б грубою помилкою, – писав Ціолковський. – Ракета для мене тільки спосіб, тільки метод проникнення в глибини космосу, але ніяк не самоціль. Уся суть – у переселенні із Землі і завоюванні космосу. Треба йти назустріч, так сказати, «космічній філософії».
Філософський розвиток ідеї про необхідність освоєння космічного простору і подальший гуманістичний розвиток людства – ось мотив усіх наукових і художніх праць Ціолковського. Дослідників науки, філософів і фахівців різних наукових напрямів вражає енциклопедичність знань Ціолковського, його наукова інтуїція й наукові передбачення. Несподіваним було його припущення про набуття людиною в результаті еволюції тонкого, променистого тіла. Ціолковський допускає вплив істот на розвиток Всесвіту, вплив розуму на життя Всесвіту. Він вірить у швидку зустріч з розумними істотами інших світів, наводить точні описи роботи космонавтів на борту космічних станцій тощо. «Геніальний вчений описував роботу людини в космосі, наче він сам побував там», – говорив Олексій Леонов, перша людина, яка вийшла у відкритий космос.
Добре відомі пророчі слова Ціолковського: «Людство не залишиться вічно на Землі, але в погоні за світлом і простором спочатку несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір».
Розробка теорії ракетного польоту й основні принципи побудови ракетно-космічних систем виконані К.Е. Ціолковським. У 1895 р. побачив світ його твір «Мрії про Землю і небо й ефекти всесвітнього тяжіння», у якому автор обґрунтовує свою ідею досягнення швидкості, необхідної для відриву від Землі, показує можливість створення штучного супутника Землі. У своїй фундаментальній праці «Дослідження світових просторів реактивними приладами», 1903 р., Ціолковський установлює закони руху ракети як тіла змінної маси, визначає коефіцієнт корисної дії ракети, досліджує вплив сили опору повітря.
Значний інтерес для фахівців представляє «План Ціолковського», опублікований на початку ХХ сторіччя. З 16 пунктів «плану» більша частина вже реалізована, і при цьому жодного разу не порушувалася послідовність пунктів, визначена Ціолковським. (Доповнення курсивом – П.Поповича).
- Будується ракетний аероплан із крилами і звичайними органами керування…
(1942 р. Ракетний літак «Би-1»). - Крила наступних аеропланів варто небагато зменшувати, силу мотора і швидкість збільшувати…
(1949 р. Реактивні машини «Миг-15», «Миг-17», «Ла-15»). - Корпус аеропланів слід виготовляти непроникним для газів і наповнений киснем, із приладами, що поглинають вуглекислий газ, аміак та інші продукти виділення людини…
(1956 р. Літак «Ту-104»). - Усуваються описані мною рулі (мається через газові рули), що чудово діють у порожнечі й у дуже розрідженому повітрі, куди залітає снаряд. Пускається в хід безкрилий аероплан, здвоєний, строєний, наповнений киснем, герметично закритий…
(Реактивні літаки другого покоління). - Швидкість сягає 8 км/год., відцентрова сила цілком знищує вагу, і ракета вперше виходить за межі атмосфери… (1957 р. Запуск першого штучного супутника Землі).
- Після цього можна використовувати корпус простий, не здвоєний. Польоти за атмосферу продовжуються. Реактивні прилади все більше віддаляються від повітряної оболонки Землі, але все-таки вони повертаються, оскільки мають обмежений запас їжі і кисню.
(Початок 60-х рр. – космічні кораблі серії «Восток»). - Робляться спроби звільниться від вуглекислого газу й інших людських виділень за допомогою дрібнорослих рослин, що у той же час дають поживні речовини…
(Космічна програма «Хлорелла»). - Створюються ефірні скафандри (одяг) для безпечного виходу з ракети в ефір.(1965 р. Олексій Леонов вийшов у відкритий космос).
Реалізація плану на цьому припиняється. Наскільки будуть реалізовані подальші прогнози – покаже майбутнє. - Для одержання кисню, їжі й очищення ракетного повітря створюють особливі приміщення для рослин. Усе це в зібраному стані перевозиться ракетами в ефір і там розкладається і з’єднується. Людина досягає більшої незалежності від Землі, оскільки знаходить способи жити незалежно.
- Навколо Землі організовуються великі поселення.
- Використовують сонячну енергію не тільки для зручностей життя (комфорту), але і для пересування по всій Сонячній системі.
- Створюють колонії в поясі астероїдів та інших місць Сонячної системи, де тільки знаходять невеликі небесні тіла.
- Розвивається промисловість і швидко поширюються колонії.
- Досягається індивідуальна (особливості окремої людини) і суспільна (соціальна) досконалість.
- Населення Сонячної системи – у сто тисяч мільйонів більше нинішнього земного. Досягається позначка, після якої неминуче розселення по всьому Молочному Шляху.
- Починається згасання Сонця. Населення Сонячної системи, що залишилося, віддаляється від неї до інших сонць, до братів, що полетіли раніше.
Дійсно, Ціолковський передбачав не тільки штучні супутники Землі, міжпланетні станції, польоти до планет Сонячної системи, але й цілі міста, грандіозні поселення людей у міжпланетному просторі, передбачав промислові комплекси в космосі, небачені по оснащенню орбітальні наукові бази.
«Найбільш чудове, сміливе й оригінальне творіння творчого розуму Ціолковського – це його ідеї й роботи в галузі ракетної техніки. Тут він не має попередників і набагато випереджає вчених усіх країн і сучасну йому епоху», – писав С.П.Корольов.