Виставка пейзажів видатного українського митця-шістдесятника Веніаміна Кушніра (1926-1992) “Стежками України” відбулася у виставковій залі його імені, що на факультеті соціології і права.

Народився художник на Хмельниччині, художню освіту здобув у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва на факультеті монументального та декоративного мистецтва, де навчався у майстернях Романа Седоського та Йосипа Бокшая. В.Кушнір відомий як майстер тематичних картин із виразним національно-патріотичним спрямуванням. Його картини “Трембіта”, “Лісоруби”, “Плотогони”, “Ковалі”, “Олекса Довбуш”, “Кобза”, “Рапсоди”, “Апостол правди” (Т.Г.Шевченко), “Леся Українка” широко відомі. Більшість з них неодноразово експонувалися в КПІ. Пейзажні твори митця до теперішнього часу залишилися майже невідомими шанувальникам живопису. Наша виставкова зала вперше почала популяризувати пейзажі митця, експонувавши його виставку “Гори і люди Кавказу”.

Слід сказати, що художнику в процесі створення картини, крім історичної та етнографічної достовірності, необхідне як знання, так і естетичне відчуття природного середовища, в якому перебувають персонажі картини. Власне, психологічно правдиве природне середовище картини є невід'ємним діючим та об'єднуючим “персонажем” картини. Для вивчення етнографії та спостереження й увічнення в живописі мальовничої природи України Веніамін Кушнір вирушав у численні пішохідні подорожі Карпатами та вздовж річок Рось і Смотрич, а також писав пейзажі Криму, околиць Києва та Кавказу.

Якщо пробувати аналізувати пейзажну творчість В.Кушніра, то необхідно мати на увазі, що він за художнім фахом монументаліст, а тому його пейзажі переважно героїко-романтичні за змістом і велично-монументальні за формою. Нота ліризму з'являється вже після відчуття величі природи.

Пейзажі створені з натури, але робочими побіжнопізнавальними етюдами їх не назвеш. Візуальне сприйняття природи в них уже творчо переосмислене. Художник бачить у природі набагато більше, ніж око фотоапарата. У пейзажах В.Кушніра гори, ріки та полонини героїзовані та піддані монументалізації. Це дещо самостійні образи щодо видимого краєвиду.

Митцем створені високохудожні серії пейзажів Карпат, одні назви яких збуджують нашу уяву: це “Дземброня”, “Криве поле”, “Ясиня”, “Криворівня”, “Тиврів”, “Микуличин”, “Татарів”.

Пейзажі Хмельниччини втілені в серіях “Нова Ушиця”, “Стара Ушиця”, “Кам'янець-Подільський”, а кримськими краєвидами можна помилуватися в серіях “Коктебель” і “Феодосія”.

Пейзажі околиць Києва представлені в серіях “Осінь у Гідропарку” та “Феофанія”.

Пейзажна творчість Веніаміна Кушніра – маловідомий, життєдайний і дорогоцінний струмок пейзажного живопису минулого століття.

В обговоренні виставки взяли участь близькі митця, друзі та шанувальники: його дружина Галина Кушнір, син Іван Кушнір, проф. Ірина Федорова, письменник та кінорежисер Леонід Череватенко, історик Ігор Голобузький, фотомитець Василь Островий.

Традиційно перед студентами з концертною програмою гри на бандурі, скрипці та сопілці виступив Василь Буяновський.

Виставка експонувалася за сприяння Музею шістдесятництва, в якому зберігається ряд творів митця. Готуємо його наступну виставку.

Г.Марченко, зав. лабораторії естетики ФСП