Навколишній світ – це світ хімічних речовин і їх постійних перетворень. Більшість процесів на землі є хімічними або супроводжуються хімічними процесами. Можна сказати, що наша Земля – це гігантський хімічний реактор, який не зупиняється ні на мить. Така реальність. І людська цивілізація, яка виникла, існує і буде існувати всередині цього “реактора”, має якомога більш гармонійно вписатися в ці процеси перетворення речовин.
Склад, будову, властивості та перетворення речовин вивчає хімія – одна з фундаментальних природничих наук. Хімія, з моменту свого повноцінного в науковому розумінні виникнення у XVIII столітті, пройшла великий шлях становлення і розвитку.
Без величезних досягнень хімії сьогодні неможливо уявити людське життя. Сучасна людина живе в будинках, побудованих з широким використанням штучних (створених за хімічними технологіями) матеріалів, має одяг та взуття з тканин та шкіри, які виготовляються за хімічними технологіями, забезпечена повноцінним харчуванням, що стало можливим виключно завдяки хімізації сільського господарства (засоби захисту рослин, добрива), без якої немислимі стабільні врожаї харчових культур. Людство вже ніколи не зможе відмовитися від цих здобутків, як і від нових медпрепаратів, парфумерних засобів та багатьох інших речей, до яких доклала руку хімія.
Але всякий прогрес має і негативну сторону. Платою за комфортне існування сучасної людини є ряд глобальних проблем, які постали перед нашою цивілізацією за останні десятиліття. Вони всім відомі – забруднення атмосфери, що викликає кислотні дощі та глобальне потепління за рахунок “парникового ефекту”, стрімке виснаження природних енергоносіїв, проблеми з якістю питної води...
Ефективне вирішення цих проблем полягає у створенні збалансованої стратегії стабільного майбутнього розвитку нашої цивілізації. Така стратегія вже розробляється. Вона дістала назву “зелені технології”. Це – технологічні процеси, в яких не буде шкідливих викидів у навколишнє середовище, що продукуються на 96% нехімічними виробництвами, енергетикою та транспортом. Головна роль у розробці та модернізаційній перебудові таких технологій відводиться саме хімії. Як колись хімія врятувала людство від голоду і холоду, так тепер вона покликана врятувати це ж саме людство від екологічних загроз.
Наукові дослідження в цьому напрямку, що дістав назву “Green Chemistry” (“Зелена хімія”), широко розгорнуті в провідних країнах світу. Переглядаємо останній випуск міжнародного журналу під такою ж назвою і читаємо заголовки статей, що там опубліковані:
- Пошуки більш екологічно безпечних (greener) пестицидів;
- “Зелена хімія” для виробництва і використання цементу;
- Використання поліетиленгліколю і його розчинів як “зелене” реакційне середовище;
- Екологічно безпечний синтез сульфонаміду (лікарський препарат);
- Органічний синтез без розчинника з використанням привитих реагентів та мікрохвильового опромінення.
З наведених назв статей хімік легко зрозуміє, про що йдеться. Але навіть не хімік, а просто людина з інженерною освітою також мусить здогадатися, що ці та подібні хімічні наукові роботи на хімічній основі без перебільшення можна назвати переднім краєм боротьби за виживання людства в нових умовах.
Вчені-хіміки роблять свою важливу роботу. Але щоб вона була максимально ефективною, в суспільстві має сформуватися певне ставлення до цієї роботи. Потрібні певний рівень хімічних знань та атмосфера розуміння і сприяння, особливо з боку фахівців з вищою інженерною освітою. Таку атмосферу покликані формувати також і засоби масової інформації.
На жаль, з цим у нас далеко не все в порядку. Рівень хімічних знань у сучасному суспільстві настільки низький, що це викликає глибоке занепокоєння. В пресі можна зустріти не тільки “перли”, на зразок “карбонат СО и гідроксид СН вуглецю” чи “оксид сірчистого ангідриду”, але й фрази, типу “все, до чого торкається хімія, перетворюється на отруту”.
Хімічні знання у фахівців, яких готує КПІ, забезпечуються, в основному, зусиллями викладачів кафедри загальної та неорганічної хімії, що викладають курс хімії для студентів 1-го курсу 19 факультетів за 16 напрямами підготовки бакалаврів. За кадровим потенціалом, забезпеченням підручниками, навчальними посібниками ми маємо всі можливості надавати повноцінну та якісну хімічну освіту для майбутніх інженерів різних спеціальностей. Проте, аналізуючи цю діяльність, не можу не відмітити дві негативні тенденції, що спостерігаються останніми роками.
Перша тенденція – неухильне зниження рівня хімічної підготовки вчорашніх школярів, що приходять до нас вивчати вузівський курс хімії. Такі студенти, до того ж, не вміють працювати з книгою самостійно. Потрібна велика індивідуальна робота викладача з кожним таким студентом. А це стає дуже проблематичним, враховуючи другу тенденцію, що спостерігається в нашому університеті, – постійне і неухильне скорочення кількості аудиторних годин на вивчення хімії для багатьох нехімічних спеціальностей. Так, в цьому навчальному році, порівняно з 2002/03 навчальним роком, в середньому маємо скорочення таких годин більш ніж на 20%.
Просто загрозливі масштаби скорочення годин для викладання хімії (30-40%) спостерігаються за напрямами підготовки “Енергетика” та “Електротехніка” (ІЕЕ, ФЕЛ). Справа навіть дійшла до того, що деякі спеціальності цих напрямів (ФЕА) взагалі відмовились від викладання хімії!
А чи потрібні знання хімії інженерам-енергетикам? Ще донедавна я вважав це питання риторичним. Звичайно, будь-кому зрозуміло, що ці інженери в своїй фаховій діяльності матимуть справу з різноманітними матеріалами, які до того ж часто експлуатуються в екстремальних умовах енергетичних установок (температура, тиск, іноді незвичне корозійне середовище, механічні навантаження) – а раз так, то хімічні знання їм конче необхідні! Однак відповідні випускові кафедри, виявляється, так не вважають. Очевидно, вони не розуміють і того, що Україна вже жорстоко поплатилася за відсутність елементарних хімічних знань у енергетиків – тих, які проектували водно-графітові ядерні реактори. Вони ж бо мусили врахувати, що при випадковій розгерметизації водяного контуру охолодження вода, попадаючи на гарячий графіт, утворює водень, що неминуче приведе до вибуху. Що і сталося 20 років тому в Чорнобилі.
Тому, уявляючи ситуацію, коли на виробництво прийдуть наші інженери без елементарних хімічних знань, мені стає страшно за долю України. Тут вже мова йде не про “зелені” екологічно безпечні технології, а про елементарне виживання народу в умовах неминучих нових чорнобилів. Давайте не допустимо цього!
Шановні спеціальні кафедри! Давайте для початку відновимо викладання хімії для всіх інженерних спеціальностей. Давайте разом працювати над навчальними програмами з хімії, які б враховували специфіку ваших спеціальностей, пам’ятаючи при цьому, що хімія є самостійною наукою зі своїми законами, поняттями і методами, які є однаковими для всіх. Як у математиці поняття функції та її похідної є однаковим і для електриків, і для хіміків, так і поняття константи рівноваги чи ковалентного хімічного зв’язку є однаковим для всіх. Тому, крім мінімально необхідного обсягу в три навчальні кредити для опанування базових законів хімії, виділяйте ще хоча б один кредитний модуль годин для опрацювання розділів прикладної хімії, необхідних для ваших спеціалістів. А ми, викладачі кафедри, вже далі потурбуємося про необхідну якість наданих хімічних знань.
У такому випадку ми спільними зусиллями зробимо свій внесок у перетворення нашої України в квітучу, екологічно чисту, промислово розвинену державу, в якій будуть жити наші здорові діти і внуки.