Володимир Бец, Євген Афанасьєв, Карл Трітшель, Олександр Яценко, Теофіл Яновський. Напевно, якби не ілюстрація, далеко не всі читачі "Київського політехніка" одразу б згадали, що це прізвища видатних лікарів, які колись працювали в Києві.
Лікарів-вчених, котрі стали фундаторами цілих наукових шкіл і дослідницький спадок яких не втратив цінності й дотепер. Надзвичайно яскравих особистостей, які залишили по собі ще й цікавий слід у царинах, що, на перший погляд, лежали поза межами їхньої професійної діяльності.
Скупі відомості про цих людей до сьогодні можна було знайти тільки у нечисленних енциклопедичних виданнях, отож і "всезнайка"-Вікіпедія часом подавала про них доволі неточні матеріали. Інша річ, що їхні імена були добре відомі лікарям, які працюють у відповідних областях медицини, проте ця інформація залишалася надбанням суто професійного середовища і обмежувалася лише частиною їхнього наукового доробку.
Тепер цю несправедливість виправлено. Докладні розповіді про цих непересічних людей зібрано в книжці "Київські медики", що розповідає про їхні наукові здобутки і життєвий шлях. Її 11 грудня в Науково-технічній бібліотеці КПІ презентували автор Дмитро Назаренко та засновниця і директорка Видавничого дому "Кий", в якому вона вийшла друком, Зинаїда Каменецька.
Зібрані в книзі розповіді не лише дуже цікаві, але й вельми ґрунтовні й спираються на величезну джерельну базу: Дмитро Назаренко збирав матеріали для своєї праці багато років. Це інформація, сказати б, від професіонала, адже він і сам є досвідченим лікарем-дерматологом, який окрім своєї професійної сфери завжди цікавився і минулим медицини, отож впродовж майже двох десятиліть працював ще й науковим співробітником Національного музею історії медицини України МОЗ України.
До речі, книжка має підзаголовок "Портрети", бо у своїх оповідях автор показав своїх персонажів не лише як професіоналів світового рівня, але й розповів про захоплення деяких з них та справи поза головною сферою їхньої діяльності. Завдяки їм Київ став одним із центрів розвитку фотографічної справи усієї країни, а українська культура поповнилася цікавими виданнями з історії України (Володимир Бец); у місті було облаштовано каналізацію (ініціатором і головним рушієм цього виступив Євген Афанасьєв); у Києві було створено Товариство швидкої допомоги (Карл Трітшель); тут у другій половині ХІХ століття було закладено нові сквери і парки, а сам Київ став одним із центрів культурного садівництва (Олександр Яценко, якому кияни завдячують можливістю гуляти скверами, що пролягли від Софійського майдану до Михайлівського Золотоверхого монастиря). З величезною повагою Дмитро Назаренко згадує і про переконання та характер видатного київського терапевта, пульмонолога й нефролога Теофіла Яновського, якого кияни називали "Святим доктором", і розповідає, як той під час погромів переховував євреїв у підвалі власного будинку та у відділенні Олександрівської лікарні, а потім, під час гонінь на церкву в 20-ті роки минулого століття, не відступився від своєї віри в Бога. Повертаючись до автора книги, варто додати до сказаного вище, що тим, хто прийшов на презентацію, пощастило безпосередньо поспілкуватися з ним і отримати автографи. Я не став би на цьому наголошувати, бо участь авторів у презентаціях їхніх книг – справа звичайна, але не в цьому випадку. Річ у тім, що нині Дмитро Іванович нині служить в одній з військових частин, які захищають нашу батьківщину, а в Києві перебуває на реабілітації після травми і кількох операцій. "Мені приємно, що це збіглося в часі з можливістю і побачити щойно видану книжку, і поспілкуватися з тими небайдужими людьми, яким вона буде цікава", – сказав він у розмові з кореспондентом "КП".
Книжка вийшла у серії "Повертаємо із забуття", що її Видавничий дім "Кий", попри всі складнощі, які йому довелося долати в мирний час і, тим більше, у часи війни, продовжує видавати. Видавництво це унікальне, адже переважна більшість його книжок присвячена невідомим або не дуже відомим сторінкам історії Києва. Серцем цієї справи з самого її початку в 1995 році була і є Зинаїда Каменецька, і саме їй ми завдячуємо, що тепер ті, кому не байдуже наше місто, значно краще знають його історію. Видавництво "Кий" та його автори повернули із забуття імена меценатів і декількох видатних київських архітекторів, які свого часу сформували обличчя Києва; саме в ньому вийшли книги про окремі його райони та навіть споруди; про деякі періоди історії української столиці тощо. Завдяки цим виданням більшість повернутих із забуття особистостей вже обійняли свої місця в громадській свідомості. Проте діяльність видатних київських медиків залишалася відомою лише доволі вузькому колу професіоналів. Отож тепер імена перших з них повертаються в історично-культурний контекст міста. Це важливо не тільки з точки зору справедливості, але й тому, що об'єктивна розповідь про цих людей розбиває брехливі імперські міфологеми, що, мовляв, на теренах російської імперії українська наука, зокрема й медична, була абсолютно вторинною, а Київ – глухою культурною і науковою провінцією. Отож читаємо і дізнаємося правду про наше вічне місто.
Насамкінець читачам варто повідомити, що Зинаїда Каменецька передала в дар університетській бібліотеці цілу колекцію книг від Видавничого дому "Кий".