Володимир Бец, Євген Афанасьєв, Карл Трітшель, Олександр Яценко, Теофіл Яновський. Напевно, якби не ілюстрація, далеко не всі читачі "Київського політехніка" одразу б згадали, що це прізвища видатних лікарів, які колись працювали в Києві.

Лікарів-вчених, котрі стали фундаторами цілих наукових шкіл і дослідницький спадок яких не втратив цінності й дотепер. Надзвичайно яскравих особистостей, які залишили по собі ще й цікавий слід у царинах, що, на перший погляд, лежали поза межами їхньої професійної діяльності.

 

Скупі відомості про цих людей до сьогодні можна було знайти тільки у нечисленних енциклопедичних виданнях, отож і "всезнайка"-Вікіпедія часом подавала про них доволі неточні матеріали. Інша річ, що їхні імена були добре відомі лікарям, які працюють у відповідних областях медицини, проте ця інформація залишалася надбанням суто професійного середовища і обмежувалася лише частиною їхнього наукового доробку.

 Тепер цю несправедливість виправлено. Докладні розповіді про цих непересічних людей зібрано в книжці "Київські медики", що розповідає про їхні наукові здобутки і життєвий шлях. Її 11 грудня в Науково-технічній бібліотеці КПІ презентували автор Дмитро Назаренко та засновниця і директорка  Видавничого дому "Кий", в якому вона вийшла друком, Зинаїда Каменецька.

Зібрані в книзі розповіді не лише дуже цікаві, але й вельми ґрунтовні й спираються на величезну джерельну базу: Дмитро Назаренко збирав матеріали для своєї праці багато років. Це інформація, сказати б, від професіонала, адже він і сам є досвідченим лікарем-дерматологом, який окрім своєї професійної сфери завжди цікавився і минулим медицини, отож впродовж майже двох десятиліть працював ще й науковим співробітником Національного музею історії медицини України МОЗ України.

До речі, книжка має підзаголовок "Портрети", бо у своїх оповідях автор показав своїх персонажів не лише як професіоналів світового рівня, але й розповів про захоплення деяких з них та справи поза головною сферою їхньої діяльності. Завдяки їм Київ став одним із центрів розвитку фотографічної справи усієї країни, а українська культура поповнилася цікавими виданнями з історії України (Володимир Бец); у місті було облаштовано каналізацію (ініціатором і головним рушієм цього виступив Євген Афанасьєв);  у Києві було створено Товариство швидкої допомоги (Карл Трітшель); тут у другій половині ХІХ століття було закладено нові сквери і парки, а сам Київ став одним із центрів культурного садівництва (Олександр Яценко, якому кияни завдячують можливістю гуляти скверами, що пролягли від Софійського майдану до Михайлівського Золотоверхого монастиря). З величезною повагою Дмитро Назаренко згадує і про переконання та характер видатного київського терапевта, пульмонолога й нефролога Теофіла Яновського, якого кияни називали "Святим доктором", і розповідає, як той під час погромів переховував євреїв у підвалі власного будинку та у відділенні Олександрівської лікарні, а потім, під час гонінь на церкву в 20-ті роки минулого століття, не відступився від своєї віри в Бога.  Повертаючись до автора книги, варто додати до сказаного вище, що тим, хто прийшов на презентацію, пощастило безпосередньо поспілкуватися з ним і отримати автографи. Я не став би на цьому наголошувати, бо участь авторів у презентаціях їхніх книг – справа звичайна, але не в цьому випадку. Річ у тім, що нині Дмитро Іванович нині служить в одній з військових частин, які захищають нашу батьківщину, а в Києві перебуває на реабілітації після травми і кількох операцій. "Мені приємно, що це  збіглося в часі з можливістю і побачити щойно видану книжку, і поспілкуватися з тими небайдужими людьми, яким  вона буде цікава", – сказав він у розмові з кореспондентом "КП".

Книжка вийшла у серії "Повертаємо із забуття", що її Видавничий дім "Кий", попри всі складнощі, які йому довелося долати в мирний час і, тим більше, у часи війни, продовжує видавати. Видавництво це унікальне, адже переважна більшість його книжок присвячена невідомим або не дуже відомим сторінкам історії Києва. Серцем цієї справи з самого її початку в 1995 році була і є Зинаїда Каменецька, і саме їй ми завдячуємо, що тепер ті, кому не байдуже наше місто, значно краще знають його історію. Видавництво "Кий" та його автори повернули із забуття імена меценатів і декількох видатних київських архітекторів, які свого часу сформували обличчя Києва; саме в ньому вийшли книги про окремі його райони та навіть споруди; про деякі періоди історії української столиці тощо. Завдяки цим виданням більшість повернутих із забуття особистостей вже обійняли свої місця в громадській свідомості. Проте діяльність видатних київських медиків залишалася відомою лише доволі вузькому колу професіоналів. Отож тепер імена перших з них повертаються в історично-культурний  контекст міста. Це важливо не тільки з точки зору справедливості, але й тому, що об'єктивна розповідь про цих людей розбиває брехливі імперські міфологеми, що, мовляв, на теренах російської імперії українська наука, зокрема й медична, була абсолютно вторинною, а Київ – глухою культурною і науковою провінцією. Отож читаємо і дізнаємося правду про наше вічне місто.

Насамкінець читачам варто повідомити, що Зинаїда Каменецька передала в дар університетській бібліотеці цілу колекцію книг від Видавничого дому "Кий".

Дмитро Стефанович

Дата події

Бібліотечка газети «Київський політехнік»

Бібліотечка газети «Київський політехнік» надає читачам доступ до книжкових видань, підготовлених співробітниками редакції та дописувачами газети. Деякі з них вже вийшли друком на папері, інші поки що можна прочитати лише в електронному варіанті. Це книжки з історії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», біографії великих науковців, збірки публікацій газети різних років з різноманітної тематики тощо. Редакція газети планує час від часу поповнювати бібліотечку. Про нові надходження ми повідомлятимемо в газеті та на її Інтернет-сторінках.