1 квітня 2024 року в Залі засідань Вченої ради відкрито погруддя Ігоря Івановича Сікорського – людини, ім'я якої увічнене в назві університету.
Київським політехнікам не потрібно нагадувати, що видатний авіаконструктор і винахідник, пілот і релігійний мислитель у 1907 – 1911 роках навчався в КПІ. В авіабудування він спочатку ввійшов як автор перших важких багатомоторних літаків, але найбільше його талант інженера розкрився в розробках гелікоптерів, які багато років випускала створена ним у США авіаційна корпорація. Тож відкриття погруддя – це продовження традиції вшанування в КПІ пам'яті про свого вихованця та співвітчизника.
Церемонія відкриття погруддя відбулася на початку засідання Вченої ради університету. Голова Вченої ради Михайло Ільченко запросив для урочистого зняття покривала з бюсту ініціатора проєкту – ректора КПІ ім. Ігоря Сікорського академіка НАН України Михайла Згуровського, автора бюсту – скульптора Олексія Зігуру та мецената проєкту, відомого українського ІТ-бізнесмена, голову Наглядової ради компанії "Октава", випускника КПІ 1987 року Олександра Кардакова.
У своєму виступі на церемонії Михайло Згуровський зазначив, що розміщення погруддя Ігоря Сікорського та бюста Альфреда Нобеля в приміщенні, де проводить свої засідання Вчена рада університету, пов'язано з історією цієї зали і символізує інноваційний характер діяльності як університету, так і самої Вченої ради. "Ця зала почала свою роботу в 1903 році. Тоді Дмитро Менделєєв тут приймав дипломні роботи перших випускників КПІ. Вже тоді вона була тим інноваційним майданчиком, де презентувалися проєкти перших інженерів КПІ… На превеликий жаль, під час Першої світової війни тут відбулися зміни: зала була спочатку пограбована, а потім зруйнована… Згодом у різні роки це приміщення слугувало для різних цілей, – розповів ректор. – До 100-річчя КПІ залу Вченої ради було реставровано. Автором реставрації був архітектор Володимир Лиховодов, художнє оформлення зробили відомі митці Дмитренки…"
Ця зала є унікальною, адже відновлено її за фотокартками та кресленнями, за якими її колись збудували. Але, звісно, тепер вона є не зовсім такою, якою була в 1901 році, коли головний корпус прийняв перших своїх студентів і викладачів. Адже тепер її прикрашають ще й великі алегоричні фрески та погруддя. До речі, ректор також докладніше пояснив, чому саме в КПІ увічнено пам'ять Альфреда Нобеля: "Чому нам було подароване це погруддя? Тому що на базі КПІ була заснована секція Нобелівського фонду сталого розвитку. Вона і нині діє в Україні. Секція відбирає і рекомендує певні роботи для нагородження цією премією. Це – не Нобелівська премія, це – окрема секція сталого розвитку".
Михайло Згуровський висловив меценатові проєкту Олександру Кардакову та скульптору Олексію Зігурі щиру вдячність за чудовий подарунок, який вони зробили університетові до його 125-річчя. Він також окремо відзначив, що випускник КПІ, а нині підприємець і громадський діяч Олександр Кардаков у своїй діяльності робить величезний внесок в обороноздатність нашої країни.
Виступів перед членами Вченої ради і Олександр Кардаков. "Коли надійшла пропозиція стати меценатом створення цього погруддя, – підкреслив він, – я із задоволенням погодився. Я теж до сьогодні відчуваю себе інженером, вирішую багато технічних задач. Бажаю КПІ і надалі випускати інженерів, які з часом могли б вирости до управлінців".
Насамкінець Олександрові Кардакову та Олексієві Зігурі було вручено Почесні відзнаки Вченої ради КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Студент КПІ, який подарував світові гелікоптер
Революціонеру в авіабудуванні, людині, яка отримала перше у світі посвідчення пілота гелікоптера, винахідникові понад пів сотні моделей гвинтокрилів, що рятують, воюють і транспортують навіть президентів США, — Ігорю Сікорському встановили бюст у Залі вченої ради КПІ.
Це пам’ять про авіаконструктора, який 111 років тому підняв у небо свій перший літак — С-5, на якому й склав іспит на пілота.
«КПІ в ті часи був провідним технічним навчальним закладом. Тому вибір Сікорського аж ніяк не випадковий. Тут авіаконструктор захопився авіацією. І з цього місця почав утілювати в життя свою дитячу мрію: ідею Леонардо да Вінчі про гелікоптер — вертикальний літальний апарат», — Сергій Грачов, завідувач відділу історії авіації та космонавтики Політехнічного музею КПІ.